Негативізм

Проявляється реакцією протесту, коли діти все роблять наперекір бажанню тих, хто з ними спілкується. Вони вередливі, роздратовані, неслухняні, іноді схильні до афективного емоційного вибуху.

Попередження негативізму:

- доброзичливе спілкування з дитиною;

- розмовляти спокійним тоном, без роздратованості;

- не наказувати, не примушувати, а пропонувати за її бажанням виконати роботу в зручний для неї час;

- не застосовувати фізичне покарання, принижувати, ображати дитину.

4. Невротичне заїкання (логоневроз)

Це порушення ритму, темпу та плавності мови, пов’язані їз судомами м’язів, що беруть участь у мовному акті. Заїкання може бути вродженим, але частіше зустрічається як прояв неврозу в дитячому віці. Існує думка, що заїкання буває від переляку. Однак заїкання сприяє перевантаження кори головного мозку і зриву в тому відділі кори, який визначається, як друга сигнальна системи (за І.П. Павловим), яка відповідає за вміння розмовляти.

- Розлад мови виникає:

особливості нервово-психічного розвитку;

- після травм (в тому чилі голови);

- виснаження нервової системи;

сімейна схильність до заїкання. Велике значення відводиться фактору наслідування, коли заїкання легко закріплюється за типом негативного умовного рефлексу;

- перевантаження дитини мовною інформацією;

- нейроінфекція.

Заїкання частіше виявляється у хлопчиків, ніж у дівчаток. Цей розлад

Зустрічається:

- в період становлення мови – в 2-3 роки;

- або в віці від 4-х до 5-ти років, коли проходить ускладнення фразової мови, яке пов’язане з інтенсивним формуванням мислення.

Роль у закріпленні дефекту мови грає вразливість і спостережливість дитини. Дитина реагує на реакцію оточуючих на свій дефект. Вона уникає мовного спілкування, особливо їз незнайомими людьми. При спробі заговорити з нею виникають вегето-судинні порушення від хвилювання (підвищена пітливість, серцебиття, нерітмічне дихання, тощо).

Залежно від характеру судом м’язів розрізняють клонічне та тонічне заїкання.

Клонічне: характерно короткочасне скорочення м’язів з подальшим їх розслабленням. На початку мови виникає клонічна судома мовних м’язів і слово “мама” вона вимовляє, як м-а-а-ма

Тонічне: характерно тривале скорочення м’язів. Дитина не може розтулити рот і почати мову, тому слово “мама” вона вимовляє, як м-а-ма.

Вади мови супроводжжуються мимовільними рухами м’язів обличчя, язика та кінцівок, гримасами.

Основним методом лікування є психотерапія.

Під час занять з дитиною потрібно:

- навчити дитину правильно дихати, бо це є неодмінною умовою плавної мови;

- частіше примушувати дитину читати вголос, вчити на пам’ять вірші, абзаци з тексту;

- розмовляти правильно з дитиною, не роблячи забави з лепету малюка;

- боротися з сорм’язливістю, оберігати дитину від глузування товаришів, вселяти впевненість в себе;

- навчити спкійно вимовляти спочатку склади, а потім переходити до вимовляння слів.

Енурез

Нетримання сечі буває частковим, постійним, тимчасовим і нічним.

Енурез це нічне нетримання сечі. Свідомий контроль за сечовипусканням і вираження неспокою при стриманні позивів дитина починає проявляти після 1-1,5 років.

Мимовільне сечовипускання до 3-х річного віку (буває при захопленні грою,при збудженні) вважається фізіологічною нормою і не лікується. Вважають, що це пояснюєтьяс недостаньою сформованістю нервових процесів: процеси збудження значно сильніші у дитини, ніж процеси гальмування.

При енурезі межа чутливості нервової системи настільки знижена, що навіть за невеликої кількості сечі вмикається рефлекс спорожнення сечового міхура. У дитини відбувається мимовільне виділення сечі під час сну.

Причини:

- епілепсія;

- розлади водного обміну;

- запалення сечових шляхів;

- захворювання і дефекти хребетного стовпа;

- інтоксикація оганізму (глисти, нейроінфекція);

- недостстній розвиток гігієнічних навичок.

Лікування енурезу:

- забезпечити спокій, огородити від конфліктів, виключити фізичні покарання; не арати за мокру постіль; не соромити в присутності інших дітей, не забороняти прогулянки;

- дієта (регулювання водно-електролітного обміну). До 15-ої години дозволяють їсти різноманітні страви, пити рідину. О 18-ій годині дають вечерю без рідини. У другій половні дня кількість води та рідких страв обмежують. Забороняють їсти овочі фрукти, солоні страви. За таких умов, водс, випита о 15-ій годині, буде виведена з організмудо настання ночі. Перед сном о 20-ій год дитині дають солону їжу: шинку, ковбасу, сир, оселедець. Оскільки вода затримується в організмі, у сечовому міхурі збирається невелика кількість сечі, а тому сечовипускання під час сну не відбувається.

- перед сном обов’язково дитину примушують мочитись;

- постіль повинна бути жорсткою;

- хвору дитину не можна вночі будити і пропонувати спорожнити сечовий міхур, оскільки це виснажує нервову систему і може посилити енурез;

- прийом препаратів лікарських рослин (заспокійливих);

- загальнозміцнюючі заходи (лікувальна фізкультура);