Особливисті вищої нервової діяльності у ранньому віці

1. Умовні рефлекси виникають у дітей порівняно швидко, але закріплюються вони повільно. Багато умовних рефлексів, а отже, уміння, звички, правила поведінки навіть до 3-х років є не досить стійкими. І якщо їх не підкріплювати, вони досить легко руйнуються. Тому формування звичок, правил поведінки в дитини можливе лише при постійному нагадуванні і при єдності вимог до дитини з боку всіх дорослих, що виховують її.

2. ВНД дітей раннього віку характеризується неврівноваженістю двох основнихнервових процесів. Процеси збудження переважають над процесами гальмування. Позитивні умовні рефлекси виробляються швидше, ніж гальмівні. Дитину значно легше навчити щось робити, ніж навчити втримуватися від бажаної дії. Гальмівні рефлекси вимагають більшого числа повторень, ніж позитивні рефлекси. Саме через ці особливості маленькій дитині дуже важко зберігати тривалий час гальмівні стани. Однак у ранньому віці дитина повинна навчитись розуміти значення слів “треба”, “можна”, “не можна” і відпвідно поводитися. Починати формувати гальмівні умовні рефлекси на слово “не можна” потрібно наприкінці 1-го року. Це слово має супроводжуватися припиненням діяльності дитини, або застосовучи метод відволікання (коли небезпечний предмет замінюють безпечним). На 2-3 році життя дитині потрібно пояснювати, чому не можна брати той чи інший предмет, або припинити якусь дію.

Таким чином у дітей 2-3-х років можна виробити значну кількість гальмівних рефлексів, але робити це потрібно дуже обережно. Не можна постійно переривати її діяльність або забороняти. Такі заборони можуть призвести до зриву нервової системи.

3. До особливостей ВНД дітей відноситься порівняно слабка рухливість нервових процесів. Діти не можуть швидко почати чи загальмувати яку-небудь дію. Тому не можна чекати від них швидкого переключення з одного виду діяльності на інший.

4. В ранньому віці стан збудливості нервової системти нестійкий. Оптимальний стан збудливості нервової системи відповідає активній бадьорій поведінці дитини. Але цей стан може від незначних причин переходити у фази підвищеної чи зниженої збудливості. Поведінка дитини в цьому випадку різко порушується. Дитина кричить, вередує, відмовляється виконувати звичні для неї дії, чи навпаки стає млявю, байдужою до всього навколішнього. Зміна збудливості найчастіше є результатом помилок у вихованні (порушення режиму, часті заборони, непосильні вимоги до дитини. Поведінка може мінятись і внаслідок хвороби, дії неприємних фізичних подразників. Неврівноважена поведінка може негативно позначатись не тільки на її здоров’ї, але й на розвитку.