Діяльність ВТО

Ще в 1980 році в Манільській декларації зі світового туризму відзначалося, що «туристи мають основне право людини на подорожі в безпеці». З 1990 року безпека туризму включена в програму роботи ВТО як постійний напрямок діяльності, що охоплює проведення семінарів і курсів, випуск публікацій і співробітництво з іншими міжурядовими організаціями.

9-11 червня 1995 року у шведському місті Естерсунде під егідою ВТО проведена I міжнародна конференція з безпеки туризму й зменшення ризику при подорожах. У конференції взяли участь представники національних туристських адміністрацій США, Великобританії, Франції, ФРН, Канади, Ізраїлю, Іспанії, Австрії й інших держав, а також туристських асоціацій, дослідницьких і навчальних закладів сфери туризму й великих турфірм. Крім того, офіційно брали участь представники Інтерполу, Європейського туристського дослідницького центра, туристської й авіаційної поліції Аргентини, служби безпеки туризму Канади, міністерства МВС Словенії й інших організацій. Причому на конференції чітко простежувалася думка, що в даній сфері основа успіху полягає саме в постійній взаємодії туристського сектора з відповідними службами й структурами держави.

Основною метою конференції був розгляд питань безпеки туризму й зменшення ризику при подорожах, вироблення взаємоприйнятих і погоджених варіантів вирішення проблем даної сфери. Розглянуто питання своєчасного й постійного обміну інформацією між країнами, національними туристськими адміністраціями й іншими установами сфери й координації відповідальності урядів і держав у туризмі, якісній взаємодопомозі в усуненні проблем на шляху розвитку міжнародного туризму. Конференція показала роль засобів масової інформації в розвитку туризму й підвищенні його безпеки.

У ході конференції відзначено, що безпека туризму й зменшення ризику при подорожах включають більш широкий спектр проблем, таких як нещасні випадки, захворювання, епідемії, СНІД, тероризм, військові ускладнення й перевороти, піратство, криміногенні ситуації й злочинність, поширення наркотиків, радіоактивне й інше зараження місцевості, проституція, вандалізм і будь-які форми насильства. Розгляд усіляких ризиків, що виносяться до туристів, місцевих жителів, турфірм та індустрії туризму в цілому повинен бути комплексним. Одночасно підкреслено, що головна роль у забезпеченні безпеки туризму й зменшенні ризику при подорожах покладається насамперед на державні органи й національні туристські адміністрації, які, у свою чергу, повинні забезпечити відповідний рівень взаємодії й координацію роботи з усіма учасниками туристського процесу.

Конференція прийняла Естерсундську декларацію з безпеки туризму й зменшення ризику при подорожах.

ВТО підготувала низку документів, що відносяться до захисту туристів:

· «Рекомендовані заходи з безпеки у галузі туризму» (1991). Це інструмент туристської політики, призначений в основному для урядів.

· «Медична інформація й формальності при міжнародних подорожах» (1995).

· «Захист і безпека туристів - практичні заходи для туристських центрів» (1996). У цій публікації викладаються сфери компетенції центральних і місцевих органів, підходи до захисту туристів з боку туристського сектора, а також міститься інформація, пов’язана із захистом і безпекою туристів.

Міжнародне співтовариство очікує, що при ВТО буде створена служба, яка б сприяла вирішенню наявних проблем безпеки у галузі туризму. Перед Міжнародною оперативною групою із забезпечення безпеки й захисту туристів (так передбачається назвати вищезгадану службу) будуть поставлені такі цілі:

1) Задоволення специфічних потреб країн у сфері безпеки й захисту туристів.

2) Визначення й тлумачення базових критеріїв «безпечного туристського центру».

3) Розробка порядку денного й механізму термінових консультацій відносно рекомендацій і попереджень з безпеки й захисту туристів на міжнародному рівні.

4) Сприяння, спонсорство й контроль за своєчасним виявленням проблем у сфері безпеки й захисту туристів.

5) Боротьба зі злочинністю у галузі туризму.

6) Визначення завдань дослідницької діяльності у сфері безпеки й захисту туристів.

Членство в оперативній групі буде добровільним. Секретаріат повинен співробітничати з експертами, країнами, організаціями індустрії туризму й іншими зацікавленими міжнародними організаціями.

Питання для самоконтролю.

1) Яке значення внеску міжнародних організацій у справу безпеки й захисту туристів?

2) Які практичні заходи міжнародних організацій проводяться для забезпечення безпеки туризму?

3) Яку роль грає ВТО в справі безпеки туризму?

4) Які міжнародні організації займаються питаннями, пов’язаними з безпекою й захистом туристів?

5) У якому році проведена I міжнародна конференція з безпеки туризму й зменшення ризику при подорожах?