Методика аналізу стану ринку праці

Аналіз стану і оцінка перспектив розвитку ринку праці в країні може здійснюватися за такими напрямами:

1. Оцінка рівноваги між попитом і пропозицією на ринку праці за такими показниками:

• попит на робочу силу та її пропозиція за галузями, регіонами та за підприємствами різних форм власності;

• сукупний попит на ринку праці складається з функціонуючих (N_Ф) і вакантних (N_В) робочих місць і показує наявність робочих місць на ринку праці:

L_D = N_Ф + N_В. (6.1)

• пропозиція на ринку праці, яку формують такі категорії економічно активного населення: безробітні; випускники навчальних закладів; особи, які зайняті в домашньому господарстві; зайняті, але незадоволені роботою або ті, що ризикують залишитися без роботи, і тому шукають іншу.

Розраховується питома вага кожної категорії робочої сили, що формує її пропозицію:

, (6.2)

де k_i^S— частка і -ої категорії робочої сили, що формує її пропозицію;

L_i^S — чисельність і -ої категорії робочої сили, що формує її пропозицію;

L^S — загальна чисельність пропозиції робочої сили.

Рівновага досягається за умов, коли попит на робочу силу дорівнює її пропозиції (L^D = L^S або L^S = N_Ф + N_В). Для визначення ступеня збалансованості ринку праці розраховується відповідний коефіцієнт:

, (6.3)

1 < k _зб. ≤ 1,

де k _зб. — коефіцієнт збалансованості ринку праці;

L^D, L^S — відповідно попит на робочу силу та її пропозиція.

• коефіцієнт навантаження на одне робоче місце (k_нав), який обчислюється так:

, (6.4)

де U— чисельність офіційно зареєстрованих безробітних;

N_В— кількість вакантних робочих місць.

• рівень вакантності – коефіцієнт обернений до коефіцієнту k_нав.

Кількісне значення коефіцієнтів навантаження та вакантності характеризують ступінь незбалансованості попиту та пропозиції на ринку праці.

2. Визначення показників безробіття, що здійснюється за формулами:

• рівень безробіття:

P_U = або P_U = = , (6.5)

де P_U — рівень безробіття (%);

U — чисельність безробітних;

L — чисельність робочої сили;

Е — чисельність зайнятих.

• тривалості безробіття (Х), яке розраховується як середня арифметична тривалості безробіття (x_i) та чисельності безробітних (f_i) в і - тій групі:

Х = Sx_i f_i: Sf_i (6.6)

• середня тривалість пошуку роботи.

• структура безробіття, яка визначається по різних категоріях робітників, професіях, віку, статі тощо.

3. Визначення тенденцій зайнятості, що включає аналіз:

• динаміки чисельності зайнятих;

• структури зайнятості (основна діяльність, додаткова робота, неповна зайнятість);

• рівня зайнятості (Р_Е):

, (6.7)

де Е — чисельність зайнятих;

L — чисельність робочої сили.

• динаміки збалансованості робочої сили й робочих місць на рівні галузі або регіону. Для аналізу динаміки збалансованості робочої сили та робочих місць застосовуються два показники [51]:

— оборот робочих місць;

— оборот робочої сили.

Галузевий оборот робочих місць збігається з динамікою зайнятості.

Для характеристики обороту робочих місць розраховуються:

— темп створення нових робочих місць (Т_СТ);

— темп ліквідації робочих місць (Т_Л).

Різниця між цими показниками буде характеризувати темп зміни зайнятості (±ТР_Е):

±ТР_Е = Т_СТ.t - Т_Л.t. (6.8)

або ±ТР_{Е =} (6.9)

Сума цих показників визначає оборот робочих місць (O_Nt):

O_Nt = Т_СТ.t + Т_Л.t, (6.10)

або O_Nt = . (6.11)

Галузевий оборот робочої сили розраховується за двома показниками:

• темп працевлаштування (Т_ПР);

• темп звільнення працівників (Т_ЗВ).

Різниця між цими показниками характеризує темп зміни зайнятості:

±ТР_Е = Т_ПР.t - Т_ЗВ.t. (6.12)

або ±ТР_Е = (6.13)

Сума цих показників визначає оборот робочої сили (О_L):

О_L = Т_ПР.t + Т_ЗВ.t. (6.14)

або О _L = (6.15)

На основі порівняння динаміки робочих місць і робочої сили встановлюється збалансованість між ними. Якщо на ринку праці встановлюється рівновага, то виконується умова:

Т_СТ.t - Т_Л.t = Т_ПР.t + Т_ЗВ.t (6.16)

або = (6.17)

4. Дослідження процесів працевлаштування і звільнення на основі розрахунку відповідних коефіцієнтів:

k_пр. = , (6.18)

k_зв. = , (6.19)

де k_пр — коефіцієнт працевлаштування;

k_зв. — коефіцієнт звільнення;

U_np. — чисельність працевлаштованих безробітних;

Е_зв. — чисельність звільнених працівників.

Коефіцієнт працевлаштування характеризує ефективність роботи служби зайнятості: якщо він наближається до одиниці, служба зайнятості працює ефективно.

5. Оціна професійної підготовки робочої сили здійснюється за напрямами: первинне навчання (U_пн); перепідготовка (U_пп); підвищення кваліфікації (U_пк) за формулою:

U_пр.п = U_пн. + U_пп. + U_пк. , (6.20)

де U_пр.п— чисельність безробітних, охоплених професійною підготовкою.

Окремо визначається структура професійної підготовки незайнятого населення:

(6.21)

(6.22)

(6.23)

Аналізується динаміка професійної підготовки у такий спосіб:

(6.24)

де T_пр.п. — темпи зміни професійної підготовки.