Податкова система та її функції. Сутність і види податків

Податки – обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Функції податків:

1. Фіскальна – централізація частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби.
2. Розподільча – перерозподіл вартості ВВП між державою, юридичними та фізичними особами.
3. Регулююча – вплив податків на різні аспекти діяльності їхніх платників.

Податкова система – сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а також інститутів та організацій, що забезпечують їх вилучення, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства. Елементи системи оподаткування:

– суб’єкт (платник податків) – юридична чи фізична особа, що сплачує податки;

– об’єкт оподаткування – дохід або майно, з якого нараховується податок;

– джерело оподаткування – дохід платника податку;

– податкова ставка (норма оподаткування) – законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Класифікація податків:

1. Залежно від рівня державних структур:

- загальнодержавні (встановлюються державними органами влади).

- місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління).

2. За об’єктом оподаткування:

- податки на доходи фізичних і юридичних осіб (заробітну плату, прибуток, ренту тощо);

- податки на майно (сплачуються постійно впродовж усього часу перебування майна у власності);

- податки на споживання (сплачуються при використанні доходів).

3. За формою оподаткування:

- прямі – вилучаються з доходів або майна юридичних і фізичних осіб.

- непрямі – встановлюються у вигляді надбавок до ціни товару або тарифу на послуги.

4. Згідно напрямів використання:

- загальні податки – використовуються без закріплення за будь-яким певним видом видатків;

- специфічні податки – мають цільове призначення (відрахування на соц. страхування).

Принципи оподаткування:

- обов’язковість;

- оптимальне поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості;

- відносна стабільність у коротко- та середньостроковому періоді і гнучкість у довгостроковому періоді;

- прогресивний характер оподаткування;

- захист вітчизняного виробника;

- уникнення подвійного оподаткування.

Методи оподаткування:

- пропорційне оподаткування – не враховує диференціації доходів при встановленні податкової ставки;

- прогресивне оподаткування – ставка податку зростає в міру збільшення доходу;

- регресивне оподаткування – ґрунтується на зниженні ставки податку в міру зростання доходу.

Податки – один із найважливіших важелів державного регулювання економіки. Через податкову політику держава може і стимулювати, і обмежувати податкові надходження до бюджету, ступінь ділової активності, виробництво суспільних благ.

Цей зв’язок дослідив американський економіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї залежності відоме як „крива Лаффера” (рис. 18.1.)

Податкові

надходження

до бюджету

N

Ставка оподаткування (%)

Рис. 18.1. Крива Лаффера

Ця крива виявляє таку ставку оподаткування, за якої податкові надходження досягають максимального обсягу (N). При подальшому зростанні податкової ставки нівелюються стимули до підприємництва та праці, знижується податкова база та податкові надходження до бюджету. При податковій ставці 100% держава не отримує доходу, оскільки охочих працювати безоплатно немає.

Контрольні запитання і завдання до самостійної роботи.