Тема 11. Фінансові ресурси (капітал) підприємства

У процесі вивчення даної теми студенти повинні звернути увагу на сутність, склад, класифікацію та джерела формування фінансових ресурсів торговельного підприємства, а також визначити місце фінансових ресурсів у складі ресурсного потенціалу підприємства.

Обов’язковою умовою успішного функціонування підприємства в умовах ринку є самофінансування, яке передбачає фінансування діяльності підприємства, відшкодування витрат, пов’язаних з простим та розширеним відтворенням, за рахунок власних джерел капіталу.

Фінанси торговельних підприємств являють собою систему економічних відносин, які здійснюються через реальний оборот коштів. Фінанси торгових підприємств виконують дві найважливіші функції − розподільну і контрольну.

Фінансові ресурси є економічною основою для організації торговельної діяльності.

За стадією утворення фінансові ресурси поділяються на: початкові та прирощені. Залежно від власності фінансові ресурси можуть бути власними та позиковими. Залежно від місця формування виділяють 2 групи власних фінансових ресурсів: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні власні фінансові ресурси формуються на підприємстві за рахунок джерел, перелік яких відображено на рисунку 11.1.

Рис. 11.1. Джерела формування власних фінансових ресурсів

Діяльність торговельного підприємства у сучасних умовах господарювання неможлива без періодичного використання різних форм фінансування.

Необхідність використання позикових ресурсів у торгівлі пов’язана з невідповідністю у часі між витратами підприємства на закупівлю товарів та отримання виручки від їх продажу.

Позикові фінансові ресурси, що використовуються торговельним підприємством виступають у вигляді позикових фондів (позики банку, позики кооперативних та інших організацій).

За терміном використання фінансові ресурси поділяються на вкладені та використані.

За характером вкладення фінансові ресурси поділяються на вкладені у матеріальні та нематеріальні активи.

За змістом вкладення виділяють фінансові ресурси, вкладені у необоротні активи (в основні засоби), які постійно забезпечують виробничий процес, і у ті, що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл – фінансові ресурси вкладені в оборотні активи.

За метою використання фінансові ресурси поділяються на цільові та універсальні.

За напрямами розподілу фінансові ресурси можна поділити на три групи: на поповнення фонду відшкодування – покриття витрат; на формування фонду споживання – розвиток матеріально-технічної бази підприємства; на формування фонду нагромадження – збільшення власного капіталу.

Вивчаючи дану тему студенти повинні розглянути сутність та класифікацію капіталу підприємства.

В економічній літературі капітал класифікують за наступними ознаками:

1) за джерелами формування капітал поділяються на власний і позиковий;

2) за тривалістю використання виокремлюють постійний (перманентний) капітал і короткостроковий (змінний) капітал;

3) залежно від напрямів розміщення капітал поділяють на основний і оборотний;

4) за цілями використання в складі підприємства можуть бути виділені такі види капіталу: продуктивний, позиковий і спекулятивний;

5) за формами інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, що використовується для формування статутного фонду підприємства.;

6) за формою знаходження у процесі кругообороту розрізняють капітал підприємства у грошовій, виробничій і товарній формах;

7) за формами власності виявляють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство у процесі формування його статутного фонду;

8) за організаційно-правовими формами діяльності виділяють такі види капіталу: акціонерний капітал; пайовий капітал та індивідуальний капітал;

9) за характером використання у господарському процесі виділяють робочий і неробочий види капіталу;

10) за характером використання власниками виділяють споживчий і накопичуючий (реінвестуючий) види капіталу;

11) за джерелами залучення розрізняють національний (вітчизняний) та іноземний капітали, інвестовані у підприємство.

У складі сукупного капіталу провідну роль відіграє власний капітал.

Власний капітал складається з капіталу, інвестованого власниками, і капіталу, накопиченого у процесі діяльності. Структура власного капіталу підприємства змінюється з кожним звітним періодом. Склад власного капіталу за основними класифікаційними ознаками наведений у таблиці 11.1.

Власний капітал підприємства є найважливішим за функціями елементом фінансових ресурсів виробничого підприємства, основа приросту його активів і визначальний чинник у взаємовідносинах із партнерами по бізнесу, зокрема кредитні відносини.

Характеристика власного капіталу підприємства, розмір та структура якого за звітний період представлена у фінансовій звітності у формі № 1 «баланс» у розділі І пасиву, більш поглиблена наводиться у формі № 4 «Звіт про власний капітал».

Власний капітал підприємства змінюється у результаті отримання у звітній період чистого прибутку (збитку), виплати дивідендів, внесків власників, переоцінки необоротних активів, зокрема уцінки чи дооцінки нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва.

Призначення позикового капіталу суб’єкта господарювання − підвищення ефективності основної діяльності та інвестування розвитку. На залучення позикового капіталу у чинному українському законодавстві існує суттєве обмеження: забороняється надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів, для внесення платежів у бюджет та позабюджетні фонди.

Таблиця 11.1

Структура власного капіталу за класифікаційними ознаками

Ознака класифікації	Елементи власного капіталу
За джерелами формування	Вкладений капітал (вкладений засновниками): статутний капітал; пайовий капітал; додатково оплачений капітал. Додатковий накопичений капітал (у ході господарської діяльності): додатковий капітал від дооцінки активів; додатковий дарчий капітал у вигляді безоплатно отриманих активів від юридичних або фізичних осіб; резервний капітал; нерозподілений прибуток; амортизаційні відрахування.
За ступенем фіксації	Зареєстрований капітал (визначається в установчих документах і тому є умовно постійним): статутний капітал; пайовий капітал; Незареєстрований капітал (умовно змінний): додатковий вкладений капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток. За фіксацією власності: персоніфікований зареєстрований капітал із визначеними частками та їх власниками; неперсоніфікований капітал, зареєстрований без поділу між власниками.

Позикова політика підприємства своєю обов’язковою складовою має економічне обґрунтування вибору джерел запозичень, тобто здійснення розрахунків вибору:

між довгостроковим банківським кредитуванням, кредитуванням шляхом випуску облігацій або фінансовим лізингом;

між короткостроковим банківським кредитуванням, чинникингом або залученням товарних кредитів.

Класифікація інструментів запозичення за їх основними характеристиками дозволяє проаналізувати структуру позикового капіталу підприємства (табл. 11.2).

Функції капіталу обґрунтовують роль капіталу та визначають його значення для соціально-економічного розвитку.

Крім того, виділення функцій капіталу забезпечить прийняття ефективних управлінських рішень, щодо управління позиковим капіталом.

Таблиця 11.2

Структура позикового капіталу за класифікаційними ознаками

Ознака класифікації	Елементи власного капіталу
За джерелами залучення	залучені з зовнішніх джерел на кредитному та фондовому ринках; залучені з внутрішніх джерел підприємства у формі поточних зобов’язань за розрахунками.
За метою залучення	для забезпечення відтворення необоротних активів; для поповнення оборотних активів; для інших господарських або соціальних потреб.
За термінами залучення	на короткостроковий період (до 1 року); на довгостроковий період (понад 1 рік).
За формою залучення:	у грошовій формі (фінансовий кредит); у товарній формі (фінансовий лізинг, комерційний кредит); у формі нематеріальних активів.
За методом залучення	позики на кредитному ринку; позики на ринку цінних паперів; позики на товарному ринку.
За формою забезпечення	забезпечені заставою (закладом або іпотекою); забезпечені гарантією або поручительством; незабезпечені.
За методом погашення	одноразовим платежем; періодичними рівномірними виплатами; нерівномірними частинами (регресія платежів).
За методом оплати позики	ставка відсотка; дисконтна ставка відсотка; товарна форма оплати.
За типом капіталодавця	банки та інші фінансово-кредитні інститути; постачальники та клієнти; власники; персонал; держава.
За умовами одержання	згідно з кредитним чи іншим договором; за відсутності договору.

Функції капіталу можемо згрупувати у таблицю 11.3.

Аналіз капіталу підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки короткострокових зобов’язань.

Аналіз капіталу підприємства передбачає проведення аналізу складу капіталу та його структури, зміни складових капіталу і джерел його формування.

Основними методами аналізу капіталу є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Таблиця 11.3

Характеристика функцій капіталу торговельного підприємства

Характеристика функцій капіталу	Значення функцій капіталу	Значення функцій позикового капіталу
Захисна	Наявність капіталу доз-воляє створювати додат-кові резерви на підприємстві	Позиковий капітал як частина капіталу підприємства виступає одним з джерел фінансування резервів підприємства
Виробнича	Капітал обумовлює гро-шове забезпечення без-перервності торговельних процесів	Використання позикового капіталу призводить до розширення торговельної діяльності
Оперативна	Капітал у грошовій формі дозволяє спрямовувати ресурси на придбання необхідних активів	Позиковий капітал характери-зується тим, що він застосовується у діяльності не тим підприємством, чию власність представляє та для кого є джерелом добробуту.
Регулююча	При оцінці капіталу визначається фінансовий стан підприємства	Співвідношення між власним та позиковим капіталом дозволяє визначити фінансово-економічний стан підприємства
Інвестиційна	Капітал виступає джерелом інвестиційних ресурсів підприємства	Позиковий капітал є одним з основних видів джерел фінансу-вання інвестиційних проектів та інвестиційної діяльності
Соціальна	Капітал підприємства виступає джерелом соціально-економічного розвитку суспільства	Позиковий капітал може сприяти підвищенню якості управління та інституційному розвитку.

Основні питання, які необхідно з’ясувати при аналізі капіталу підприємства:

1. Загальна оцінка структури капіталу.

2. Аналіз складу і динаміки позикових коштів.

3. Аналіз джерел капіталу підприємства.

4. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують стан капіталу підприємства.

Для аналізу капіталу підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти, які належать до таких груп коефіцієнтів:

фінансової стійкості:

коефіцієнт фінансової незалежності (автономії);

коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

коефіцієнт фінансування;

коефіцієнт фінансового лівериджу.

ділової активності (оборотності):

коефіцієнт оборотності власного капіталу;

рентабельності:

коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Структура капіталу відображає обсяги фінансування капіталу з усіх обраних джерел фінансування.

Цільовою структурою капіталу буде залучення капіталу з різних джерел фінансування у такі цільовій пропорції, щоб загальна вартість капіталу підприємства була найменшою, а ринкова ціна підприємства була максимальною. Цільова структура капіталу є прогнозною величиною, яка відбиває прогноз ринкової вартості пасивів підприємства. Структура капіталу підприємства як результат рішень щодо джерел фінансування операційної та інвестиційної діяльності, що приймаються під час фінансової діяльності, визначається під впливом таких чинників: стійкості положення на ринку, структури активів, рентабельності операційної діяльності, інвестиційних можливостей зростання та інших чинників, що впливають на потреби у фінансуванні.

У процесі фінансового планування визначаються майбутні фінансові потреби: коли і які саме кошти будуть потрібні підприємству у плановому періоді.

Розрізняють потреби в основному та оборотному капіталі.

Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капіталовкладень. Розрахунок потреби в капіталі виконується після того, як визначена ефективність запланованих інвестицій. Потреба визначається шляхом складання вартості придбаних об’єктів основного капіталу.

У процесі фінансового планування необхідно також визначити джерела фінансування капітальних вкладень, до яких в сучасних умовах належать: власні фінансові ресурси; залучені фінансові ресурси; кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів; кошти державного бюджету та місцевих бюджетів; кошти іноземних інвесторів.

Потреба в оборотному капіталі є одним із об’єктів фінансового планування.

На практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотному капіталі: прямий і економічний.

Планування оборотного капіталу здійснюється відповідно до кошторисів витрат на здійснення торговельної діяльності і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов’язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Важливою ділянкою роботи підприємства є визначення джерел формування оборотних коштів. Такими джерелами можуть бути власні та залучені кошти. Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів тощо.

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу – збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.