Тема 3. Економічна характеристика гуртової торгівлі

Гуртова торгівля – це форма організації господарських зв’язків між суб’єктами ринку з приводу закупівлі – продажу великих партій товару або комплексу послуг. Основним місцем її здійснення є гуртовий ринок, де сконцентровані гуртові і комерційні посередники (гуртові продавці) і на який виноситься попит колективних набувачів товарів і послуг (гуртових покупців).

Економічна сутність гуртової торгівлі полягає у здійсненні процесу продажу товарів і послуг товаровиробниками іншим підприємствам сфери виробництва, гуртовим і роздрібним торговельним підприємствам, комерційним посередникам та державним установам, а також торговельними і посередницькими підприємствами одне одним, виробничим та суспільним колективним споживачам.

У ринкових умовах гуртова торгівля включає у себе такі основні види (рис.3.1):

Рис.3.1. Основні види гуртової торгівлі

Гуртова торгівля виступає посередником між виробниками та роздрібними підприємствами або підприємствами, що закуповують товари дрібно гуртовими партіями для безпосереднього споживання.

Її здійснюють: гуртові підприємства, товарні біржі, агенти із закупівель і збуту, дилери, офіційні дистриб’ютори промислових підприємств та закордонних підприємств.

Структура гуртової торгівлі є доволі складною і різноманітною (рис. 3.2).

З особливостями діяльності окремих гуртових формувань та підприємств студент має ознайомитись самостійно.

Рис. 3.2. Структурні елементи гуртової торгівлі

Нові господарські формування кількісно розширили і якісно збагатили діапазон суб’єктів гуртової торгівлі.

Гуртові підприємства виконують певні функції (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Функції гуртових підприємств

Нині діє багато гуртово-роздрібних підприємств, мережа гуртових ринків, операції з гуртової купівлі – продажу здійснюються також і через Internet.

В умовах формування ринку в Україні виникла об’єктивна потреба у нових торговельно – посередницьких структурах, до яких відносяться і біржі.

Товарна біржа – це ринкова установа некомерційного типу, що функціонує як елемент інфраструктури гуртового ринку для обслуговування його потреб у забезпеченні обороту великими партіями товарів (сировини) способом регулярного проведення особливим чином організованого торгу.

Біржа не ставить за мету отримання прибутку, а служить місцем ведення біржового торгу, місцем створення і надання широкого кола організаційних, комерційних і інформаційних послуг учасникам гуртового ринку. Сама біржа не виступає стороною контрактів, а лише сприяє створенню сприятливих умов для здійснення біржових операцій на принципах:

вільної конкуренції;

рівноправності учасників;

вільного ціноутворення;

публічного проведення торгів.

Головною метою товарних бірж є проведення вільних торгів, продажу й укладання контрактів і господарських договорів купівлі – продажу товарів за ринковими цінами.

Основними функціями товарних бірж є:

концентрація попиту і пропозиції в єдиному широковідомому і загальнодоступному місці;

поєднання великої кількості продавців і покупців у просторі і часі;

установлення максимально об’єктивних цін на товари під впливом попиту і пропозиції;

мінімізація комерційного ризику для суб’єктів торгівлі при здійсненні угод;

здійснення стандартизації якісних параметрів товарів та змісту контрактів;

вирішення суперечок, пов’язаних із внутрішньо біржовими контрактами й оборудками;

створення і надання різноманітних послуг усім заінтересованим суб’єктам бізнесу.

Торгівля на біржах здійснюється стандартними партіями товарів – лотами (стандартними кількісними операційними мірами обсягу біржового товару), адаптованими для зберігання і транспортування товарних партій, які кратні корисному об’єму транспортних засобів (вагон, контейнер).

На відміну від зарубіжних бірж, які обслуговують зовнішні ринки і торгують обмеженим асортиментом товарів вітчизняні біржі обслуговують тільки внутрішній ринок, і торгівля на них здійснюється всіма товарами виробничого призначення і масового споживання.

На біржах можуть укладатися угоди:

з купівлі – продажу реального товару з негайною поставкою (наприклад спот, кеш);

з купівлі – продажу реального товару з відстроченим терміном поставки (форвардні угоди);

ф’ючерсні угоди – з купівлі – продажу стандартних контрактів, тобто угоди з продажу ще не виробленого товару;

опціонні угоди – угоди з купівлі – продажу права на майбутню купівлю – продаж за встановленою ціною товарів або контрактів на поставку товарів.

Комерційну діяльність на некомерційних за правовим статусом товарних біржах здійснюють брокерські контори і самостійні (незалежні) брокери. Брокерська контора – це самостійна юридична особа або структурний підрозділ певного господарського суб’єкта, що виконує комерційно – посередницькі функції на тій біржі, на якій вона зареєстрована і придбала право «брокерського місця». Фізична особа, що володіє відповідною кваліфікацією і придбала на даній товарній біржі брокерське місце, діє як самостійний, незалежний брокер. Брокерські контори створюються членами біржі.

Важливе місце у товаропостачанні посідає збутова діяльність товаровиробників.

Збут підприємством товару – це процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб і запитів споживачів та отримання доходу (виручки).

Найчастіше у даний час використовуються наступні канали збуту:

1) нульовий: виробник – споживач;

2) однорівневий: виробник – роздрібний посередник – споживач;

3) дворівневий: виробник – гуртовий посередник – роздрібний посередник – споживач;

4) трирівневий: виробник – гуртовий посередник – дрібногуртовий посередник – роздрібний посередник – споживач.

Існують шість видів збуту: прямий, непрямий, інтенсивний, селективний, націлений і не націлений. Прямий – використовується для продажу переважно засобів виробництва і рідше – товарів широкого вжитку. Непрямий – застосовується для продажу товарів через торговельні підприємства, що не залежать від підприємства – виробника. Інтенсивний – це збут товарів через мережу фірмових магазинів підприємств – виробників та через велику кількість різних посередників. Селективний збут застосовується при продажу престижних товарів, а також тих, що потребують спеціального обслуговування. Націлений – це збут товарів якій – небудь конкретній групі покупців. Не націлений – це збут для всіх потенційних покупців, тому вимагає великих рекламних витрат.

При продажу товарів виробниками встановлюються гуртові (відпускні) ціни. Це ціни, за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.

В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь – яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни.

При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість та акцизний збір. Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько – збутової націнки є гуртовою ціною промисловості. Постачальницько – збутова націнка включає витрати і прибуток постачальницько – збутових організацій.

Крім цього, за способом встановлення ціни можуть бути: державними (фіксованими або регульованими), договірними, вільними, ввізними.

У сучасній практиці господарювання застосовують різні види ринкових цін, які класифікуються без певної ознаки: демпінгові, продажні, тверді, паритетні, базисні, престижні та інші.

Студенти мають ознайомитись з видами цін та засадами ціноутворення, вміти пояснити структуру ціни.

Необхідність гуртової торгівлі, а відповідно й гуртового обороту зумовлена рядом чинників (рис. 3.4).

У залежності від організації товаропросування гуртовий товарооборот поділяють на:

складський (продаж товарів здійснюється безпосередньо зі складів);

транзитний (товари надходять від виробників у роздрібні підприємства).

Рис. 3.4. Чинники формування гуртової торгівлі

Транзитний оборот може бути 2-х видів:

оплачений (розрахунки за товар здійснюються через гуртову базу);

неоплачений (організований), у цьому випадку база участі у розрахунках не бере.

Аналіз гуртового обороту проводиться у тій же послідовності, що і в роздрібній торгівлі.

Основні завдання аналізу гуртового обороту:

оцінка виконання гуртовим підприємством функцій зі збуту товарів та забезпечення торгової мережі;

аналіз виконання плану гуртового обороту та його впливу на роботу роздрібних підприємств;

виявлення чинників, що впливають на гуртовий оборот, та пошук резервів підвищення ефективності діяльності.

Алгоритм та економічний інструментарій аналізу обороту у гуртовій торгівлі майже аналогічний роздрібний. Але є і специфічні показники та підходи.

Серед специфічних показників, що використовуються у ході аналізу гуртового товарообороту підприємства виокремлюють:

1. Коефіцієнт ланковості (К_ланк), який обчислюється:

у споживчій кооперації:

К_ланк = ; (3.1)

де ГСО – гуртово-складський оборот, тис. грн.;

Р – роздрібний оборот, тис. грн.;

у торгівлі у цілому:

К_ланк = ; (3.2)

де: ГО – гуртовий оборот, тис. грн.

2. Сума надмірного (недостатнього) завезення товарів на гуртову базу (∑НЗ):

∑НЗ = ; (3.3)

На відміну від роздрібної торгівлі аналіз надходження товарів у гуртовій торгівлі здійснюється:

а) з точки зору виконання укладених з постачальниками угод;

б) з огляду на узгодження з показниками товарного балансу (виконання плану надходження за групами товарів, окремими постачальниками, термінами, обсягом поставок, їх ритмічністю).

Планування гуртового обороту бази може здійснюватись традиційними та нетрадиційними методами. Останні передбачають розрахунки точки беззбиткового (Т_б) та прибуткового (Т_п) товарообороту. Якщо база має вузький асортимент товарів:

Т_б = ; Т_п = ; (3.4)

де В_пост – сума постійних витрат, тис. грн.;

п – прибуток на одиницю товару, грн.;

П – сума прибутку бази, тис. грн.;

а якщо – універсальний асортимент:

Т_б = ; (3.5)

де Р_ВП – рівень валового прибутку бази, %;

Р_ВЗ – рівень змінних витрат бази, %;

Р_ПДВ – рівень податку на додану вартість, %.

Визначення обсягів надходження товарних ресурсів (Н) до гуртового підприємства здійснюється за формулою:

Н = Р + В + У + З_к – З_п – ТН, (3.6)

де Р – гуртова реалізація (товарооборот) підприємства;

В – втрати товарів в межах норм;

У – сума уцінки товарів;

З_к – залишки товарів на кінець року (нормативні);

З_п – залишки на початок року (фактичні);

ТН – сума торговельної надбавки.

Розрахований таким чином план надходження потім порівнюють:

а) з можливістю реальних закупівель товарів;

б) з укладеними угодами на постачання товарів.

Гуртова торгівля виступає об’єктом державного спостереження. Дані про фактичний обсяг гуртового товарообороту наводяться у статистичній звітності «Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) у гуртовій торгівлі» (форма №1-опт). Вона складається суб’єктами господарювання щоквартально і за рік. Крім гуртового обороту у першому розділі річної звітності показується роздрібний товарооборот, оборот від посередницької діяльності, від інших видів діяльності як складники загального обороту гуртового підприємства без ПДВ і акцизу.

У другому розділі – містяться дані для аналізу асортиментної структури гуртового обороту, зокрема натуральні і вартісні показники гуртового продажу по товарним групам, а також запаси товарів на кінець періоду. У третьому розділі річного статзвіту форми 1-опт. наводяться дані про фактичний обсяг гуртового обороту за кварталами звітного року.