Тема 37. Досвід проходження військової служби за контрактом в іноземних арміях

Однією з важливих складових частин реформування збройних сил є комплектування особовим складом. За загальноприйнятою думкою, комплектування являє собою встановлену державою і регульовану нормами військового права систему забезпечення армії і флоту військовослужбовцями та цивільним персоналом у мирний і воєнний час, а також створення запасу військово-навчених людських ресурсів.

Досвід провідних держав показує, що перехід до добровільного способу комплектування збройних сил на контрактній основі є надзвичайно складним процесом, пов’язаним із вирішенням ряду політичних, військових, соціальних, економічних, демографічних та інших проблем.

Одночасно кардинально змінюються підходи до способів підготовки рядового та сержантського складу, що вимагають використання новітніх методів навчання, заснованих на самих передових технологіях і досягненнях науки і техніки. Аналіз загальних принципів реформування системи комплектування регулярних збройних сил (США, Франція, Великобританія) виявив ряд переваг, що дозволяють різко скоротити їх чисельність, а також підвищити рівень підготовленості і навченості особового складу при переході до формування сучасних армій на контрактній основі.

Комплектування Королівських збройних сил Великобританії. Комплектування збройних сил особовим складом здійснюється по контракту (за наймом) у віці від 17,5 до 30 років. З 10 претендентів вибирається тільки один кандидат на військову службу. Особи, які приймаються на військову службу в сухопутні війська і військово-повітряні сили, укладають звичайні або короткострокові контракти терміном від 3 до 22 років, а у ВМС – на 12 років (за бажанням військовослужбовця цей термін може бути збільшений до 22 років).

Особам, які уклали контракти строком на 22 роки, надається право після закінчення 6 або 9 років служби перейти з регулярних частин у резерв, або після закінчення 12 років служби розірвати контракт шляхом викупу. Однак розірвання контракту пов’язане з великими труднощами. Викуп є не стільки правом солдата і матроса, скільки привілеєм, який надається лише в особливих випадках – за сімейними обставинами, у разі хвороби тощо.

Граничний вік перебування у збройних силах рядових і сержантів становить 47 років, офіцерів – 55 років, генералів – 60 років. Відповідно до вимог нових правил проходження служби, унтер-офіцери підводних човнів мають право служити до 50 років (раніше віковий ліміт складав 45 років). В окремих випадках у всіх видах збройних сил дозволяється продовжувати військову службу до 55-річного віку. Особи, які прослужили 12 років, звільняються від обов’язкового перебування у резерві, а не менше 22 років – мають право на довічну пенсію.

Вербуванням кандидатів у збройні сили безпосередньо займаються штаби військових округів, яким підпорядковані інформаційні (вербувальні) пункти. Особи, визнані придатними до військової служби, приймають присягу і направляються для проходження початкової військової підготовки до навчальних центрів видів збройних сил.

Рядовий склад проходить початкову військову підготовку у навчальних центрах Базінгтон і Харрогейт, а також у навчальному центрі СВ Каттерік, а кандидати на отримання офіцерського звання – за місцем основного навчання – в училищі Сандхерст.

У сухопутних військах існує одиночна підготовка (тривалість шість тижнів), що включає фізичну, стройову, вогневу, тактичну і загальноосвітню, а також підготовка за фахом (від 2 до 6 місяців залежно від військово-облікової спеціальності), яка проводиться у навчальному центрі (школі) роду військ або служби. Початкова підготовка у ВПС поділяється на одиночну (у навчальних центрах протягом 5 тижнів) і спеціальну (льотний склад – у школах ВПС, тривалістю 12 місяців, а технічний персонал – у школах, тривалістю від 2 до 12 місяців). Новобранці ВМС початкову військову підготовку проходять у навчальних центрах і школах ВМС, розташованих, в основному, у районі військово-морських баз Портсмут і Плімут. Після отримання початкової підготовки військовослужбовцям присвоюється первинне військове звання, і вони направляються у війська для подальшого проходження служби.

У збройних силах Великобританії рядовий склад флоту поділяється на 4 категорії: юнга, молодший матрос, матрос і старший матрос. Звання “молодший матрос” присвоюється при досягненні віку 17,5 років. Через 6–18 місяців (залежно від спеціальності) після успішного складання іспитів моряк отримує звання матроса. Середній вік, при якому матроси отримають чергове звання “старший матрос” – 23–24 роки.

Сержантські звання допускається присвоювати без закінчення курсів рядовим, що мають достатню вислугу, та успішно склали іспити із загальноосвітньої і спеціальної підготовки, при позитивному атестуванні командуванням. Для отримання первинного звання “капрал” (і йому рівних) потрібно здати заліки на свідоцтво 3-го класу, для отримання звання “сержант” – на свідоцтво 2-го класу, “штаб-сержант” – 1-го класу. Загальна вислуга років для отримання звання “штаб-сержант” – 18 років, “сержант” – 12 років.

Англійське командування вважає унтер-офіцерів “основним ядром” особового складу збройних сил, тому комплектування цієї категорії відбувається з особливою суворістю: відбирають кращих рядових (матросів) з командирськими або високими технічними здібностями, причому перевага надається особам, які прийшли на військову службу з молодіжних воєнізованих організацій. На унтер-офіцерів покладено основні обов’язки з навчання рядових, підтримання дисципліни і порядку у збройних силах. Вони виконують також деякі завдання по ідеологічній обробці особового складу.

Унтер-офіцери складають до 60 % від усього особового складу флоту (на надводних кораблях – 40 %, на дизельних підводних човнах – 60 %, на атомних – понад 70 %). Переважна більшість унтер-офіцерів служать на флоті більше 10 років. Унтер-офіцерський склад поділяється на унтер-офіцерів і старших унтер-офіцерів. Підготовка в унтер-офіцери відбувається по досягненні 28–30 років, тобто через 10–12 років служби. Унтер-офіцер з вищою освітою може отримати звання старшого унтер-офіцера через 5 років бездоганної служби і після успішного складання іспитів.

Як правило, унтер-офіцери видів збройних сил готуються на курсах при частинах, з’єднаннях або при школах родів військ (служб). Просування по службі і в званні залежить від вакантних посад, а також від особистих якостей унтер-офіцера, його здібностей виконувати обов’язки, пов’язані з черговою посадою і званням. Крім того, він повинен скласти кваліфікаційні іспити і бути позитивно атестований.

Основним провідником політики та ідеології у військах і на флоті є офіцери і генерали. За принципами комплектування та характеру підготовки офіцерський корпус Великобританії неоднорідний: кадровий і короткострокової служби. Найбільш привілейована і підготовлена категорія – це кадрові офіцери, які закінчили військовий коледж або училище і служать у збройних силах довічно.

Офіцерський корпус збройних сил формується як за рахунок випускників військових училищ (кадровий офіцерський склад), так і за рахунок випускників цивільних ВНЗ, які вербуються по контракту (склад короткострокової служби). Крім цих двох категорій у британській армії існує невелика кількість офіцерів (близько 5 %), які починали свою службу рядовими і потім закінчили встановлені курси підготовки та перепідготовки. Останню категорію використовують, як правило, на нижчих адміністративних і технічних посадах.

Ядро офіцерського корпусу і його найбільш привілейовану частину складають випускники Дартмутського військово-морського коледжу – для ВМС, Сандхерстского військового училища – для сухопутних військ. Вони становлять 95 % адміралів і генералів і основну частину старших офіцерів.

Офіцерський корпус збройних сил Великобританії підрозділяється на вищий (бригадир, генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал), старший (майор, підполковник, полковник) і молодший (другий лейтенант, лейтенант, капітан) склад.

Молодший офіцерський склад укомплектований в основному за рахунок офіцерів короткостроковій служби (до 10 років, але не менше 3 років у збройних силах і потім не менше 5 років у резерві). Це, головним чином, випускники цивільних ВНЗ, які завербувалися на службу в збройних силах за контрактами (льотчики, інженери і техніки, лікарі, юристи, священики та ін.).Згодом багато з них стають кадровими офіцерами.

Для отримання старшого офіцерського звання “лейтенант-командор” (відповідає званню “майор” у сухопутних військах) офіцер повинен прослужити в званні лейтенанта (відповідає званню “капітан” у сухопутних військах) 8 років. Для отримання військового звання “капітан” у сухопутних військах – 6 років, “лейтенант” – 4 роки.

У збройних силах Великобританії військове звання строго відповідає займаній посаді. Постійне звання – основне; тимчасове присвоюється особам, які займають посаду з більш високою штатною категорією терміном не менше 35 діб.

Постійні звання присвоюються залежно від терміну вислуги та займаної посади. Якщо військовослужбовець призначається на вищу посаду, а термін його вислуги для присвоєння чергового постійного звання не минув, то йому присвоюється тимчасове звання, відповідне новій посаді. Тимчасові звання оплачуються так само, як і постійні, але не зберігаються при звільненні з посади. При звільненні з дійсної служби тимчасові звання знімаються, а пенсійне забезпечення обчислюється з окладу по постійному званню. Правові наслідки присвоєння тимчасового звання точно такі ж, як при отриманні постійного звання, але при переміщенні з вказаної посади або звільненні з військової служби тимчасове звання скасовується.

Комплектування збройних сил Франції. Збройні сили Франції комплектуються на професійній основі. Обов’язкова військова служба за призовом повністю скасована. Разом з тим, збережена національна повинність, яку громадянин може відбувати у різних формах, у тому числі у вигляді добровільної військової служби (за контрактом на 12–16 місяців).

Офіцерський склад комплектується кадровими військовослужбовцями (близько 70 %) з випускників військових навчальних закладів та офіцерами за контрактом (близько 30 %) з осіб, які мають вищу спеціальну освіту та офіцерів резерву (укладають контракт на службу, строком до 20 років), а також унтер-офіцерів, що прослужили в армії не менше 8 років і склали відповідні іспити.

Унтер-офіцерський склад комплектується: кадровими унтер-офіцерами (40–45 %) з випускників шкіл кадрових унтер-офіцерів; офіцерами за контрактом, які відбираються за конкурсом з числа рядових за контрактом або з військовослужбовців-добровольців, які виявили бажання відбувати національну військову повинність у формі проходження військової служби з укладенням контракту і мають вищу або спеціальну цивільну освіту (55–60 %). Тривалість контракту, що укладається офіцерами і унтер-офіцерами, становить 4–8 років з можливістю подальшого продовження. При цьому максимальна тривалість служби військовослужбовців даних категорій – 20 років.

Комплектування збройних сил Франції рядовим складом здійснюється двома шляхами: укладенням контракту на 3–5 років з наступним продовженням, але не більше ніж до 15 років (до 20 років для окремих спеціальностей) – 95 %; набором добровольців, які виявили бажання проходити національну повинність у формі військової служби та уклали контракт строком на 12–16 місяців з можливістю його продовження до 5 років – 5 %. На даний час середня тривалість служби за контрактом становить для рядового складу 8 років, з урахуванням його продовження. Разом із тим, близько 15 відсоткам військовослужбовців за контрактом у ході служби надається можливість стати кадровими унтер-офіцерами і продовжити службу до досягнення граничного віку, і до 20 % контрактників, які отримали звання старшого капрала і вищу для рядового складу ступінь кваліфікації за фахом, служать до 15 років.

Для отримання чергового військового звання офіцерському складу необхідно мати наступну вислугу років у званні: молодшого лейтенанта – 1 рік; лейтенанта – 4 роки; капітана – 4–6 років; майора – 3–7 років; підполковника – 3–4 роки. Генеральські звання присвоюються в індивідуальному порядку Радою міністрів.

Граничний вік перебування на військовій службі становить 44 роки для старшого сержанта, 49 років – для майора, 56 роки – для полковника.

Військовослужбовець може звільнитися у запас (відставку) за віком, вислугою років, на особисте прохання за наявності права на пенсію, за станом здоров’я, за вчинення дисциплінарних проступків, у зв’язку з безперспективністю. Останнє дозволяє при звільненні в запас отримати військове звання на ступінь вище.

Комплектування збройних сил США. Принцип комплектування – на добровільній основі за контрактом. Для новобранців встановлений випробувальний термін – початкова військова підготовка (16 тижнів) і попередній рік служби, протягом якого визначається придатність добровольців до служби у збройних силах. Кандидати, які не відповідають визначеним вимогам підлягають звільненню з військової служби.

На службу приймаються громадяни США: чоловіки у віці 17–34 років на строк від 3 до 6 років і самотні жінки у віці 18–34 років на строк від 2 до 6 років, після чого військовослужбовці можуть продовжувати терміни служби ще до 6 років. Вербування добровольців у збройні сили здійснюється протягом усього року.

Офіцер, який закінчивши училище, зобов’язаний прослужити у збройних силах США не менше 5 років.

Проходження служби офіцерами розраховане на 25–30 років (до 50–60-річного віку). Система присвоєння військових звань вимагає обов’язкової їх відповідності займаним посадам. Тому звання офіцерів і генералів поділяються на тимчасові і постійні. Постійні звання присвоюються відповідно зі службовою атестацією, вислугою років та за наявності вакансії. Тимчасові звання присвоюються при призначенні на посади, які за штатом підлягають заміщенню офіцерами у більш високому званні. За своїм правовим положенням офіцери, які мають тимчасові звання, прирівнюються до офіцерів, генералів і адміралів, які мають відповідні постійні звання, і носять таку ж форму і знаки розрізнення.

Військові звання до капітана включно присвоюються практично усім, хто атестований з висновком “повністю готовий до висунення”. При присвоєнні більш високих звань застосовується принцип “підготовлений краще за всіх”. Можливість реалізації цього принципу створюється за рахунок перевищення числа кандидатів над числом вакансій.

Характерно, що система відбору кандидатів на отримання чергового військового звання або заповнення вакансій зберігається і при призначенні вищих військових керівників (розглядається від 2–4 і більше кандидатів, які обговорюються у колі вищих офіцерів, статті про це публікуються в американській військовій пресі).

Для отримання чергового військового звання офіцерському складу збройних сил США необхідно мати наступну вислугу років: перший лейтенант – 1,5–2 роки; капітан – 3,5–4 роки; майор – 10 років; підполковник – 16 років; полковник – не менше 22 років. Звання генералів присвоюються за спеціальним рішенням.

Звання “уорент-офіцер 1 класу” присвоюється сержантам після 10 років служби у збройних силах і успішного закінчення відповідного курсу навчання у школах родів військ і служб. Присвоєння чергових звань уорент-офіцерам проводиться після досягнення таких строків вислуги у попередньому званні: уорент-офіцер 1 класу – 3 роки; старший уорент-офіцер 2 класу – 6 років; старший уорент-офіцер 3 класу – 6 років; старший уорент-офіцер 4 класу – після 15 років служби в якості старшого уорент-офіцера.

Рядовому та сержантському складу сухопутних військ для отримання чергового звання необхідно мати наступну мінімальну вислугу у попередньому званні і загальну вислугу (у дужках – для ВПС): рядовий – 6 місяців; рядовий 1 класу – відповідно 4 міс. і 1 рік (6 міс. та 6 міс.); капрал – 6 міс. і 2 роки (8 міс. та 1 рік); сержант – 8 міс. і 3 роки (6 міс. і 3 роки); штаб-сержант – 10 міс. і 7 років (18 міс. і 5 років).

При цьому мінімальні терміни присвоєння чергових військових звань рядовому і старшинського складу у збройних силах США різні для сухопутних військ, ВПС, ВМС і корпусу морської піхоти і залежать від вислуги років, вислуги на посаді, характеристики військовослужбовця, результатів різних тестів, нагород, наявності вакансій і від рішення відбірної комісії.

Вся система просування офіцерів у збройних силах США по службі побудована на культивуванні духу змагальності за принципом: чим вище військове звання і посада, тим жорсткішими мають бути критерії відбору.

Військовослужбовці, двічі визнані комісіями відповідно до кадрової програми “вгору або геть” (toporout) в атестаціях не вартими висунення, підлягають звільненню. Аналогічні заходи можуть бути застосовані до осіб, які не склали нормативів з фізичної підготовки більше 2 разів.

Атестація офіцерського складу проводиться щорічно. Командування збройних сил США вимагає від командирів і начальників неформального підходу до написання атестацій, уважної і об’єктивної оцінки ділових і людських якостей офіцера.

Термін військової служби як на континентальній частині США, так і на “заморських територіях” чітко регламентований. Так, особовий склад, дислокований на території США, Алясці і на Гаваях, проходить службу протягом 4 років; в Європі, Японії – для військовослужбовців першого 3–4‑річного контракту – 2 роки; для сімейних військовослужбовців-професіоналів (професіоналами у збройних силах США вважаються військовослужбовці, які проходять військову службу за новим (наступним) контрактом, які приїхали в Європу з родиною) і для неодружених, що прослужили 2 і більше терміну, – 3,5 роки, а для прибулих без сім’ї – 2,5 роки. Однак багато старших офіцерів і особливо генерали служать за кордоном до 5–7 років.

Поповнення збройних сил США особовим складом відбувається, з одного боку, за рахунок найму добровольців (близько 14 % особового складу збройних сил), з іншого – залишенням в армії осіб, що відслужили встановлені терміни, але виявили бажання продовжити свої контракти.

Комплектування збройних силах США залежно від способу здійснюється двома шляхами: індивідуальним порядком і в складі підрозділів. Індивідуальний принцип комплектування був введений у 1973 році, після відмови від військової повинності. Він заснований на найманні добровольців – громадян США у віці 17 років і старше.

Направлення офіцерів і генералів для проходження служби на “заморських територіях” є обов’язковим етапом їхньої кар’єри і визначається встановленим порядком. Переводяться, як правило, на рівні посади, пониження не допускається. Переміщення офіцерів у період їх служби за кордоном, наприклад в Європі, не практикується. Таке порівняно тривале знаходження в одній посаді компенсується наявною системою атестування, що передбачає обов’язкову заміну в США з підвищенням тих офіцерів, які атестовані на вищі посади.

Також заслуговує на увагу полкова індивідуальна система комплектування та проходження служби у збройних силах США. Суть її полягає у формальному зведенні однотипних підрозділів, дислокованих на континентальній частині США і на “заморських територіях”, в окремі полки, що визначає тільки їх приналежність до даної частини, але не означає формування полку як штатної бойової одиниці. Тим самим задовольняється одне з головних бажань осіб, які вступають на військову службу шляхом укладення контракту, – проходити її в бажаних районах на території США. Полкова система дозволяє військовослужбовцю бути переміщеним тільки в рамках конкретного полку, у тому числі і в підрозділи, які розміщені на “заморських територіях”, після закінчення терміну служби в яких даний військовослужбовець повертається до підрозділів полку, розміщених на території США.

Іншим способом комплектування, який отримують все більше поширення у збройних силах США, є груповий, у складі підрозділу, відповідно до так званої програми “Когорти”. Повний цикл програми “Когорти” триває 3 роки і підрозділяється на 2 головних етапи: період укомплектування роти (батареї) і бойової підготовки на континентальній частині США (триває 18 місяців); період проходження служби в європейському угрупованні (або в іншому регіоні на заморських територіях) у складі даної роти. Набір у роти (батареї) за програмою “Когорти” проводиться в основному за рахунок новобранців першого терміну служби.

Офіцерський склад підлягає звільненню з військової служби після досягнення 62-річного віку або раніше цього терміну за станом здоров’я. У середньому до 56 % офіцерів звільняються після 15 років служби. Офіцерам, які займають керівні посади у центральному апараті, а також представникам вищих військово-навчальних закладів за рішенням конгресу в індивідуальному порядку служба може бути продовжена до 64 років.

Граничний термін служби для бригадного генерала і полковника – 30 років, підполковника – 28 років, для майора – 21 рік. Але ці терміни в окремих випадках можуть бути продовжені на 5 років.

Максимальний вік для сержантів – 60 років або 30 років вислуги.

Звільнення рядового складу проводиться після закінчення терміну укладеного контракту, за сімейними обставинами, інвалідності, за дисциплінарні проступки, військові та кримінальні злочини.

Рекомендована література

1. Система комплектування армії США // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://northropgrummna.com/category/sistema-komplektovaniya-armii-ssha

2. Міжнародний досвід формування та реалізації військової кадрової політики: Інформаційно-аналітичний бюлетень / за заг. ред. О.Л. Тракалюка. – К.: Науково-методичний центр кадрової політики Міністерства оборони України, 2012. – 90 с.

3. Правовое обеспечение строительства Вооружённых Сил Российской Федерации. – М.: Флинта: Наука, 2008. – 342 с.