Термінологічний словник. Абіотичні екологічні фактори – умови неживої природи (наприклад, температура, тиск)

Абіотичні екологічні фактори – умови неживої природи (наприклад, температура, тиск).

Автотрофи – організми, які синтезують органічні речовини з неорганічних у своєму тілі.

Акліматизація – пристосування організмів до нових біоценозів.

Амебоїдний рух – вид руху, характерний для одноклітинних амеб і деяких інших клітин багатоклітинних організмів, які не мають постійної форми. Вони можуть нібито «перетікати» у нове місце, утворюючи спеціальні випини, які називають несправжніми ніжками.

Апарат Гольджі – внутрішньоклітинний комплекс із канальців, порожнин, пухирців, утворених мембранами, що розташований поблизу ядра. На мембранах комплексу Гольджі синтезуються вуглеводи й жири.

Безумовні рефлекси – рефлекси, характерні для всіх представників виду. До них належать дихання, кашель, чхання, відсмикування руки від гарячого предмета тощо.

Біологія – це комплекс наук про живу природу.

Біотичні екологічні фактори – будь-які впливи живих організмів або їхньої діяльності.

Включення – різноманітні жири, білки, вуглеводи, які можуть перебувати в цитоплазмі тваринних клітин у вигляді крапель і зерняток.

Внутрішньоклітинне травлення – етап травлення, на якому травні клітини захоплюють шматочки їжі й перетравлюють її внутрішньоклітинно.

Гермафродити – організми, у яких сперматозоїди та яйцеклітини можуть утворитися в однієї особини.

Гормони – біологічно активні речовини, які беруть участь у регуляції життєвих функцій організму.

Диференційовані клітини – клітини, що відрізняються за своєю будовою й функціями. Тіло багатоклітинного організму складається з диференційованих клітин.

Ектодерма (від грец. «ектос» – зовні) – зовнішній шар клітин тіла, у губок і кишковопорожниних зародковий шар клітин.

Ендокринна система – система органів, функції якої схожі на функції нервової системи – взаємозв’язок і злагоджена діяльність клітин, органів і їхніх систем. Але виконує вона їх по-іншому. Органами ендокринної системи є залози внутрішньої секреції. Вони виділяють гормони, які регулюють діяльність організму.

Ендоплазматична сітка (від грец. «ендос» – внутрішній) – система канальців, порожнин, які утворені мембранами й пронизують всю клітину. Ними речовини потрапляють із однієї частини клітини в іншу.

Ентодерма (від грец. «ентос» – усередині) – внутрішній шар клітин тіла кишковопорожнинних тварин, зародковий шар клітин.

Епітеліальна тканина – тканина, що виконує функції захисту, виділення й всмоктування. Її клітини покривають організм ззовні, вистелають різні порожнини зсередини, утворюють залози.

Етологія – наука про поведінку тварин.

Зародковий етап – етап після запліднення, коли починається ріст і розвиток нового організму, які спочатку відбуваються всередині материнського організму або в яйці. Клітини діляться, їх стає більше, маса й розміри нового організму збільшуються, утворюються тканини, органи й системи органів.

Інстинкт (від лат. «інстинктус» – спонукання) – сукупність природжених складних актів поведінки тварини у відповідь на подразник або систему подразників.

Клітина – жива система, для якої характерні всі функції живого: харчування, дихання, розмноження, подразливість, рух. Клітина є одиницею життєдіяльності. Клітина одночасно є складно влаштованою системою й частиною іншої системи, організму. Всі клітини організму тісно пов’язані між собою.

Клітинний центр – органела, що являє собою два циліндричних тільця. Клітинного центру немає в рослинних клітинах. Він відіграє важливу роль під час поділу клітини.

Конкуренція – форма взаємин, за якої організми суперничають за який-небудь ресурс місцеперебування (за їжу, воду, місце для нори, гнізда тощо).

Лізосоми (від грец. «лізис» – розщеплення, «сома» – тіло) – органели, що являють собою пухирці, оточені мембраною й заповнені напіврідким вмістом. Це хімічні речовини ферменти, здатні розщеплювати білки, жири, вуглеводи. Лізосоми, зливаючись разом, утворюють травні вакуолі.

Мембрана (від лат. «мембрана» – шкірочка, плівка) – тоненьке еластичне зовнішнє покриття клітини, що захищає вміст клітини, здійснює транспорт речовин усередину й назовні.

Мітохондрії (від грец. «мітос» – нитка, «хондріон» – зернятко) – органели овальної або подовженої форми. У мітохондріях відбуваються хімічні реакції розщеплення складних хімічних речовин на більш прості. В результаті виділяється й запасається енергія, яка потрібна для всіх життєвих процесів.

Множинний поділ – спосіб нестатевого розмноження, при якому з однієї материнської клітини утворюється кілька дочірніх (характерно для одноклітинних споровиків, до яких належить малярійний плазмодій, паразит, що викликає малярію в людей).

Нейтралізм – форма взаємин, за якої організми не роблять істотного впливу один на одного.

Нестатеве розмноження – розмноження, що здійснюється без участі статевих клітин.

Обмін речовин – процес надходження в організм речовин, їх перетворення й виділення кінцевих продуктів.

Орган – це частина організму, що має певну будову й виконує певні функції.

Органели – частини клітини, які мають певну будову й виконують певні функції.

Паренхіма – пухка сполучна тканина, що заповнює порожнини тіла. Вона утворюється в зародковий період із третього зародкового мішка мезодерми. У паренхімі розташовуються внутрішні органи.

Партеногенез – статеве розмноження без запліднення. Так, у бджіл із запліднених яйцеклітин розвиваються робочі бджоли і цариці, а з незапліднених – чоловічі особини, трутні.

Поведінка – пристосувальні дії або система дій організму у відповідь на вплив зовнішнього або внутрішнього середовища.

Поділ надвоє – спосіб нестатевого розмноження, при якому з однієї материнської клітини утворюється дві дочірні.

Подразливість – властивість живих організмів сприймати зміни навколишнього або внутрішнього середовища й відповідати на них зміною життєдіяльності.

Прямий розвиток – розвиток, при якому народжується або вилуплюється організм, схожий на дорослий, хоча значно менший за розмірами.

Регенерація – властивість організмів відновлювати відсутні частини.

Рефлекси – відповідні реакції організму на вплив зовнішнього середовища за участі центральної нервової системи, що лежать в основі поведінки. Вони можуть бути безумовними (природженими) і умовними (набутими).

Рибосоми (від грец. «рибос» – потік, струмінь і «сома» – тіло) – дуже маленькі органели, які часто в клітині розташовані групами по кілька штук. У рибосомах синтезуються білки.

Ріст – процес збільшення розмірів і маси. На відміну від рослин, ріст тваринних організмів обмежений.

Розвиток – процес формування організму, його окремих частин, органів і систем органів.

Розмноження – основна властивість живих організмів, відтворення собі подібних.

Сапротрофи – організми, які харчуються мертвими організмами або виділеннями живих організмів, не завдаючи їм шкоди.

Середовище існування – сукупність усіх умов, які діють на біологічну систему.

Симбіоз – форма тривалих взаємовигідних взаємин між організмами.

Система органів – сукупність органів, які спільно забезпечують протікання найважливіших життєвих процесів.

Сполучна тканина – тканина, що містить дуже багато міжклітинної речовини. Зі сполучної тканини складаються кістки, хрящі, сухожилля, зв’язки, кров тощо.

Статеве розмноження – розмноження, що здійснюється за допомогою статевих клітин (сперматозоїдів або сперміїв і яйцеклітин).

Статевий диморфізм – зовнішня відмінність самців і самок одного виду.

Таксиси – орієнтовані рухи, викликані певними стимулами. Вони належать до простих поведінкових реакцій. Таксиси характерні для одноклітинних тварин.

Тканина – сукупність клітин і міжклітинної речовини, що мають спільну будову, походження й виконують подібні функції. У тварин і людини виділяють чотири види тканин: епітеліальну, м’язову, сполучну й нервову.

Травна вакуоль – мембранний пухирець із їжею, в який виділяються травні речовини – ферменти. Поживні речовини всмоктуються клітиною, потім пухирець різко скорочується, і неперетравлені залишки залишають клітину.

Умовні рефлекси – рефлекси, які виробляються в результаті життєвого досвіду і властиві організмам із розвинутою нервовою системою.

Фагоцитоз – спосіб поглинання клітиною твердих часток, при якому несправжні ніжки наближаються до їжі, охоплюють її й замикаються.

Цитоплазма (від грец. «цитос» – клітина, «плазма» – утворення) – в’язкий зернистий вміст клітини, у який занурені всі органели.

Ядро – найголовніша частина клітини, у якій зберігається спадкова інформація про весь організм. Ядро керує всіма процесами, що відбуваються в клітині, звичайно займає центральну частину клітини й часто має округлу форму.