Інстиктивна поведінка і спілкування

Багато видів тварин утворюють організовані спільноти, для яких характерні складні системи комунікації, функціональна спеціалізація, тенденція особин триматися разом, сталість складу і недопущення сторонніх особин свого виду. Громадський спосіб життя можна вивчати або намагаючись зрозуміти структуру співтовариства в цілому, або досліджуючи окремі взаємодії, з яких складається життя спільноти.

Багато спільнот організовані за принципом ієрархії з домінуванням або за принципом територіальності. Як та, так і інша організація забезпечує право першочергового доступу до ресурсів для певних особин. При територіальній структурі право першості діє лише в межах деякої обмеженої місцевості. Існує багато різних форм територіальності.

Про комунікацію (передачі інформації) можна говорити в тих випадках, коли одна тварина здійснює дію, яка викликає зміну в поведінці іншої особини. Для вивчення систем передачі інформації використовуються кореляційні та експериментальні методи та метод навчання.

Комплекс реакцій, спрямованих проти іншого індивідуума, зазвичай для захисту території, партнера або потомства, називають агресією.

Є тварини із суспільною організацією. У цьому випадку тварини утворюють міцні співтовариства (зграя, вулик, мурашник), усередині якого члени співтовариства відіграють різні ролі. Суспільна організація може бути необхідною для здобування їжі, розмноження або захисту від ворогів. Вона підвищує життєздатність співтовариства в цілому. Подібна форма поведінки властива деяким хребетним (як правило, у них окремі члени співтовариства можуть мінятися ролями) і гуртовим комахам – бджолам, мурахам і термітам, у яких роль індивідуума визначається будовою тіла й «закріплена» за ним спадково (генетично).

Багато форм поведінки повторюються регулярно з тією або іншою періодичністю (від декількох хвилин до декількох років). У цьому випадку говорять про біологічні ритми. Частота може задаватися як будь-якими внутрішніми причинами («біологічні годинники»), так і зовнішніми стимулами (зміна дня й ночі, місячні фази, пори року).

У більшості тварин (за винятком примітивних форм, у яких відсутня нервова система) можлива поведінка, пов’язана з навчанням (термін навчання широко використовується етологами для опису поведінки тварин), що не передається спадково.

Навчання – це адаптивна (пристосувальна) зміна індивідуальної поведінки в результаті попереднього досвіду. Воно відбувається у різних видів і в різних обставинах по-різному. Навчання може бути як короткочасним, так і постійним, а його стійкість залежить від пам’яті – здатності зберігати й отримувати інформацію з попереднього досвіду.