ПИТАННЯ 19. Допит: поняття, види, процесуальний порядок проведення

Допит (ст. 224 КПК України) – це слідча (розшукова) дія, спрямована на отримання у встановленому законом порядку показань від осіб (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта) про відомі їм обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Види допиту:

– допит свідка, потерпілого (статті 224, 225, 352, 353 КПК України);

– допит підозрюваного (ст. 224 КПК України);

– допит обвинуваченого (ст. 351 КПК України);

– допит експерта в суді (ст. 356 КПК України);

– допит малолітньої або неповнолітньої особи (статті 226, 354 КПК України).

Місцем провадження допиту може бути:

– місце проведення досудового розслідування;

– інше місце за погодженням із особою, яку мають намір допитати;

– судове засідання в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого, відповідно до ч. 1 ст. 225 КПК України.

Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

Допит не може продовжуватися без перерви понад 2 години, а в цілому – понад 8 годин на день.

Перед допитом встановлюється особа, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий – за давання завідомо неправдивих показань.

За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.

У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.

Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

Особа має право не відповідати на запитання:

– з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо);

– з приводу тих обставин, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення;

– щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування (ст. 224 КПК України).

Запитання при допиті, вироблені практикою:

– доповнюючі (про обставини, про які свідок забув розповісти);

– уточнюючі (деталізація окремих фактів);

– нагадуючі (щоб допомогти відновити в пам’яті забуті події і факти);

– контрольні (перевірка правильності інформації).

Відповідно до ст. 232 КПК України допит осіб може бути проведений у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення у випадках:

1) неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування;

5) наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми.