ПИТАННЯ 107. Арешт майна: поняття та порядок застосування

Арешт майна (статті 170–174 КПК України) − це тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно, чи заборона для особи, на майно якої накладено арешт, чи особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним.

Арешт майна застосовується з метою забезпечення:

− виконання вироку в частині цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили (ч. 2 ст. 170 КПК України);

− можливої конфіскації майна в справах про кримінальні правопорушення, за які може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Арешт може бути накладено на:

– нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права;

– майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Арешт може бути накладено на майно:

− підозрюваного;

− обвинуваченого;

− осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому, таке майно може перебувати як у вищевказаних осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.

Арешт майна полягає у забороні відчужувати, розпоряджатися чи користуватися майном.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Не допускається заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи.

Правовою підставою накладення арешту є ухвала слідчого судді, суду.

З клопотанням про арешт майна має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільний позивач.

Слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. При цьому застосовується такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.