ПИТАННЯ 63. Перекладач: його правовий статус

Перекладач (сурдоперекладач) – це особа, яка володіє мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, і мовою особи, яка не володіє мовою якою здійснюється кримінальне провадження, яка залучається сторонами кримінального провадження або слідчим суддею чи судом до участі в провадженні у разі необхідності перекладу пояснень, показань або документів (ч. 1 ст. 68 КПК України).

Перекладач має право:

– ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу;

– знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;

– одержати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження;

– заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

Перекладач зобов’язаний:

– прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

– заявити самовідвід;

– здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом;

– не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі перекладачу у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Відповідальність перекладача:

– адміністративна: за злісне ухилення від явки до органів досудового розслідування чи прокурора (ст. 185⁴ КУпАП);

– кримінальна: за завідомо неправильний переклад (ст. 384 КК України) та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків (ст. 385 КК України).