Визнання та класифікація необоротних матеріальних активів

Необоротні матеріальні активи – це ресурси підприємства, які мають матеріально-речову форму та очікуваний строк корисного використання яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До необоротних матеріальних активів відносяться основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.

Зазначені ресурси визнаються активами, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від їх використання та вартість їх може бути достовірно визначена.

Підприємство утримує необоротні матеріальні активи з метою:

­ використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг;

­ здавання в оренду іншим особам;

­ для здійснення адміністративних функцій;

­ виконання соціально-культурних функцій.

Використання необоротних матеріальних активів забезпечує одержання економічної вигоди прямо або опосередковано. Наприклад, отримання грошових коштів від реалізації готової продукції свідчить про безпосередню участь основних засобів, задіяних у виробничому процесі, в одержанні економічної вигоди.

В той же час, об’єкти, придбані підприємством для забезпечення безпеки, охорони навколишнього середовища або функціонування соціальної інфраструктури, необхідні для отримання економічних вигід від інших активів.

Таким чином, визнання необоротних матеріальних ресурсів активами є необхідною процедурою для включення їх до балансу підприємства.

Класифікація необоротних матеріальних активів для цілей бухгалтерського обліку наведена на рис.5.1.

Рис.5.1. Класифікація необоротних матеріальних активів

для цілей бухгалтерського обліку

Вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів установлюються самостійно підприємством в наказі про облікову політику.