Дезінфекція, дезінсекція, дератизація 4 страница

При високій лихоманці нерідко спостерігається затемнення в очах, втрата свідомості, марення, галюцинації. Дуже часті м'язові та неврологічні болі. Грипозна інтоксикація викликає також значні зміни з боку серцево-судинної системи. Після короткочасної гіпертонії спостерігається пониження артеріального тиску, тахікардія або брадикардія, аритмія, приглушення серцевих тонів, іноді ціаноз. У тяжких випадках спостерігається колапс. У результаті ураження капілярів можуть мати місце крововиливи в кон'юнктиву ока, слизові оболонки. Нерідко з'являються носові кровотечі. Дуже часті симптоми з боку органів дихання. Але при вірусному грипі вони далеко не постійні, нерідко відсутні або виражені дуже слабо. В інших хворих, поряд з інтоксикацією, ці симптоми займають провідне місце в хворобі. Вже з першого дня з'являються ознаки катару верхніх дихальних шляхів: нежить, сухість, сухий кашель, нерідко охриплість голосу, задуха.

З боку органів травлення помітні втрата апетиту, обкладений і нерідко сухий язик, нудота, іноді блювота і запор.

Часом на 1 -2-й день хвороби виникає абдомінальний синдром, що проявляється болями в животі, блюванням і частим випорожненням при відсутності явищ подразнення очеревини. Причиною його виникнення є токсичне враження вегетативного відділу нервової системи. Шкіра хворого волога внаслідок посиленого потовиділення. Рідко спостерігається швидко виникаюча на шкірі висипка.

За основними клінічними синдромами розрізняють три основні типи грипу: токсичну (і як другий варіант - субтоксичну), катаральну і токсикокатаральну. За силою перебігу грип можна розділити на легкий, середньотяжкий та тяжкий. Різновидом легкого грипу є стерта форма, яка переноситься хворими на ногах.

Лікування. Під час усього періоду хвороби хворому потрібно забезпечити постільний режим. В приміщенні, де знаходяться хворі, необхідно постійно проводити вологе прибирання, провітрювати. Хворий повинен знаходитись у теплі. Добре діють теплі і гарячі ванни. їжа хворого повинна бути повноцінною і вітамінізованою. Призначають тепле і гаряче пиття.

При гіпертонії і сильних головних болях рекомендується аскорбінова кислота, анальгін. При наявності відповідних симптомів призначають кодеін, відхаркуючі, серцеві засоби. При наявності астматичного синдрому призначають димедрол, ефедрин, адреналін. При наявності вираженої інтоксикації проводяться в/в вливання гіпертонічного розчину глюкози плазми.

При тяжкому перебігу грипу ефективно внутрішньом'язеве введення гамма-глобуліну.

Ускладнення - ларингіти, синусити, пневмонії, отити, лікуються за загальними правилами. Широко вживаються антибіотики і сульфаніламіди, які діють на другорядну флору.

Профілактика. Серед загальних санітарно-профілактичних заходів, які мають особливе значення під час епідемічного вибуху грипу, належить вказати на організацію загального режиму і гігієнічного складу лікувальних закладів, гуртожитків, їдалень, вокзалів. Необхідно регулярно провітрювати приміщення, робити вологе прибирання. При прибиранні рекомендується протирання підлоги 0,5% розчином хлорного, вапна. З метою оздоровлення повітря застосовують опромінення приміщення ртутно-кварцевою лампою. Немале і значення має дотримання правил особистої гігієни. Медперсонал, обслуговуючий хворих, повинен користуватись і марлевими пов'язками.

Під час епідемії грипу необхідно посилити суворий санітарно-епідемічний режим в усіх установах і будинках, у І дитячих і медичних установах, у школах встановлюють карантин. Особам, які контактують з хворими на грип рекомендується застосовувати ремантадину по 0,05 г на день протягом 2-7 днів, 0,25% оксолінової мазі в ніс, лейкоцитарного інтерферону (краплі в ніс або інгаляції 4 рази на добу). Населенню проводять профілактичні щеплення живою або вбитою вакциною, методом гіарантерального, інтраназального ведення. Дітям, до 1 року вводять протигрипозний ¹ гамма-глобулін. Результати масової імунізації грипозними!| вакцинами, проведені своєчасно до епідемії грипу, свідчать; про значне зменшення захворюваності та ускладнень.

АНГІНА - це гостре захворювання з локалізацією запальних змін у лімфатичній тканині глотки. Збудниками ангіни є стрептококи, стафілококи, грибкова флора, віруси. Вхідними (воротами інфекції і місцем розмноження збудника при ^! звичайних ангінах є лімфоїдна тканина рото глотки. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом, а також можливе самозараження (аутоінфекція). При самозараженні інфікування здійснюється з боку лакун мигдаликів, у яких постійно містяться мікроби, порожнина рота (особливо при наявності каріозних зубів). Фактором, який сприяє механізму аутоінфекції, є найчастіше місцеве і загальне охолодження, яке послаблює імунну реактивність організму. Імунітет після перенесеної ангіни не виробляється. Навпаки, виникає підвищена чутливість і повторні захворювання можуть призвести до формування хронічного тонзиліту.

Інкубаційний період продовжується від декількох годин до і декількох днів (2-3 дні). Захворювання починається гостро з підвищення температури, появи головного болю, кволості, болю у горлі, особливо при ковтанні. Збільшені й болючі шийні та підщелепні лімфатичні вузли.

Клінічні прояви звичайних ангін класифікуються так:

КАТАРАЛЬНА АНГІНА - найбільш поширена і легка форма. Запальний процес має поверхневий характер і локалізується в слизовій оболонці мигдаликів. Захворювання протікає при нормальній або субфебрильній температурі тіла. Скарги хворого на різкі болі в горлі без виражених порушень загального стану. Тільки у деяких хворих спостерігається знедужання. При огляді зіву помічається гіперемія слизової оболонки в межах поверхні піднебінних мигдалин і дужок, набухання лімфоїдної тканини, за рахунок чого відбувається /помірне збільшення мигдалин в розмірах. На слизовій оболонці мигдалин деколи можна бачити слизисто-гнійне нашарування. Продовження захворювання 3-5 днів.

ФОЛІКУЛЯРНА І ЛАКУНАРНА АНГІНА. Гостре протікання цих форм майже однакове: воно характеризується вираженою загальною і місцевою реакцією. Скарги на сильні головні болі, болі в иопереці, суглобах, болі при ковтанні з ірадіацією у вуха, посилення салівації, деколи на затруднення дихання і болі в області серця. Хвороба починається гостро з вираженням загальних явищ: гарячки (температура 39-40), супроводжується нерідко ознобом, почуття загальної розбитості і недомагання, зниження апетиту. Регіональні лімфатичні вузли збільшені в розмірах, болючі при пальпації.

При фарингоскопії виявляються збільшені в об'ємі піднебінні мигдалики, розлита гіперемія й інфільтрація слизової гортані. При фолікулярній ангіні на слизовій оболонці запаленого мигдалика видні нечітко сформовані або округлої форми жовтувато-білі крапки або пухирці, які являють собою гнійні фолікули, що просвічують крізь слизову оболонку мигдаликів. При лакунарній ангіні звичайно спостерігається жовтувато-білі нальоти, які покривають мигдалини повністю або у вигляді острівців.

Перебіг фолікулярної і лакунарної ангіни бурхливе. Як правило, на протязі 2-5 днів симптоми швидко наростають і потім також швидко затихають. На цругий-третій день поверхня мигдаликів очищується від нальоту і тільки в іакунах залишається трохи довше. Підвищена температура і римається до моменту зникнення регіонарного лімфаденіту. При паренхіматозній ангіні можуть бути втягнуті в патологічний процес бокові валики і носоглоткова мигдалина.

Флегмонозна ангіна спостерігається рідко. Але треба відмітити, що за останні роки частота її збільшилась. Основними збудниками є стафілокок та стрептокок, часто в асоціації з вірусною інфекцією. При фібріозній ангіні спостерігається більш виражені загальні явища. Початок захворювання гострий: з'являється озноб, болі в суглобах, м'язах кінцівок, області серця, кволість, головні болі, порушення сну. Біль при ковтанні у більшості хворих з ірадацією у вухо, спостерігається підвищена салівація. Температура тіла в межах 40-41 °С. Часто спостерігається порушення з боку шлунково-кишечного тракту: нудота, блювання, порушення апетиту, язик обкладений, запах з рота. Перебіг флегмонозної ангіни у порівнянні з фолікулярною і лакунарною більш продовжене і тяжке.

ВІРУСНІ АНГІНИ. В даний час вірусні ангіни дуже поширені. Серед них особливо важливі грип, парагрип, адено- і риновірусна інфекції. У залежності від збудника серед гострих запальних захворювань гортані вірусного походження розпізнають герпетичну ангіну, ангіну, яка викликається аденовірусами.

ГРИБКОВА АНГІНА. Може бути гостре і хронічне протікання. В деяких випадках супроводжується стоматитом. Клінічно гостра грибкова ангіна проявляється у вигляді катаральної форми. Протікання сприятливе, хронічні форми грибкової ангіни характеризуються наявністю жовтуватих нальотів на дужках, язичку, мигдалика, задній стінці гортані, яке зберігається протягом довгого часу (декілька місяців і навіть років). Загальний стан не страждає. Виникнення грибкової ангіни пов'язують з проведенням або закінчення антибіотикотерапії. Відміна антибіотиків і належне антигрибкове лікування призводить до повного регресу грибкової ангіни, майже в усіх хворих протягом 5-10 днів.

Госпіталізація здійснюється в тих випадках, коли захворювання проходить особливо важко.

Лікування ангін повинно здійснюватись, як правило, комплексно. Призначається ліжковий режим. Із загальних лікувальних заходів необхідним є також посилене пиття (чай з лимоном, морси, фруктові соки, мінеральна вода типу боржомі). Часте пиття в загальному об'ємі до 1-1,5 л. в день сприяє виведенню токсичних продуктів, що накопичились в організмі особливо в період лихоманки. Рекомендується переважно легка, молочно-рослинна дієта, багата на вітаміни, особливо на вітамін С.

До першочергових завдань належать також заходи протиепідемічного характеру. Не можливо забувати про те, що ангіна - це інфекційне захворювання і в кожному випадку, незалежно від того чи виникла вона по типу краплинної інфекції при екзогенному зараженні або в результаті аутоінфекції (частіше всього загострення хронічного тонзиліту), хворий в певній мірі являє загрозу для навколишніх (особливо для дітей). Тому хворий, з ангіною повинен бути ізольований, йому виділяється окремий посуд, постіль, рушник та ін.

Місцеве лікування при ангіні має різні методи. Один з них здавна використовується - полоскання горла - найчастіше протибактеріальними розчинами. Для полоскання використовують 2% р-н натрію гідрокарбонату, фурациліну, йодинолу, 0,1% р-н калію перманганату, 3% р-н перекису водню.

Останнім часом, коли все більше поширюються знання про корисність ряду лікарських трав, для полоскання горла рекомендують настої і відвари ромашки, шалфею, евкаліпта.

Не втратили свого значення зігріваючі компреси на область шиї (водні, спиртові та ін.).

Лікарські препарати, які рекомендуються для лікування ангіни, досить різноманітні, Це в основному саліцилати, сульфаніламіди й антибіотики.

В останні роки запропонований новий препарат - фарингосепт, який виражає бактериостатичну дію по відношенню до гемолітичного стрептококу. Сульфаніламідні засоби корисно поєднувати з десенсибілізуючими препаратами (кальцій хлорид, димедрол, супрастін, діазолін). З антибіотиків широко використовують пеніцилін, ампіцилін, тетрациклін, оксацилін, фузидін та ін.

При ангіні стафілокової етіології доцільно використовувати специфічні протистафілококові імунопрепарати.

ДИТЯЧІ ІНФЕКЦІЇ

КІР. Збудник кору - фільтруючий вірус. При нагріванні, ультрафіолетовому опромінюванні, дії дезінфікуючих засобів вірус швидко руйнується. В навколишньому середовищі гине через півгодини.

Єдине джерело збудників інфекції - хвора людина, яка стає заразною в останні 1-2 дні інкубації, в катаральному періоді і протягом 3-5 днів після висипки. Вірусоносійство при корі відсутнє. Передача інфекції при корі здійснюється повітряно-крапельним шляхом. Вірус виділяється з організму з секретом слизових оболонок носа, носоглотки, верхніх дихальних шляхів. Розповсюдженню інфекції сприяє кашель, чхання. Досвід показує, що в середині житлового приміщення повітряно-крапельна передача кору може відбуватись на відносно значну відстань: через коридори та східці в під'їзді в сусідні квартири. Тому всі діти, які знаходились в одному приміщені з хворим на кір, піддаються реальній небезпеці зараження. Розповсюдженню інфекції дуже добре сприяє струмінь повітря, який є в приміщені. До кору сприйнятливі всі особи, які не хворіли кором і яким не робили щеплення проти нього. Проведення корового щеплення живою вакциною призвело до значного зниження захворюваності кором. Після перенесеного захворювання виробляється стійкий імунітет (життєвий). Повторювання захворювання зустрічається дуже рідко.

Вхідними воротами інфекції служать слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, де вірус розмножується в клітинах епітелію і викликає запальний процес. Проникнення вірусу в кров і циркуляція його з током крові викликає загальну інтоксикацію організму і зараженню різних органів і тканин.

Інкубаційний період продовжується в основному 9-10 днів, іноді 17 дн., а у щеплених імуноглобуліном - до 21 дня. Хвороба найчастіше розвивається гостро. З'являються симптоми початкового катарального чи продромального періоду: підвищення температури тіла до 38-39°С, головного болю, нежить, сухий кашель. На 2-3 день катарального періоду на слизовій оболонці щік з'являються малі білуваті папули - плями. Бельського-Філатова-Коплика, які тримаються 2-3 дні. Характерний вигляд хворого: лице одутловате, повіки спухлі, сертозні виділення з носа.. Продовження катарального періоду в основному 2-3 дні.

Він змінюється періодом висипання з гарячковим періодом кору. На 3-4 день від моменту захворювання починається нове підвищення температури тіла, яка досягає на 2-3 день періоду висипання 39-40°Є. Одночасно на шкірі з'являється вели- коплямиста висипка. За добу вона покриває, лице і частково верхню частину грудей. З 2-го дня періоду висипання висипка розповсюджується на тулуб і частково на кінцівки, а на 3-й день на всю шкіру кінцівок. До 4-го дня від початку висипання температура тіла знижується до субфебрильних цифр, на 5-7 день до норми. Висипка починає зникати з 4-го дня від початку висипання в тому ж порядку, в якому він з'явився. На місці висипу залишаються світло-коричневі плями, які зникають через 1-2 тижні.

В період висипання явище загального недомагання і симптоми порушення функції нервової системи наростають. Спостерігається загальна загальмованість, в'ялість, поси­люється головний біль, пропадає апетит, погіршується сон. В стадії висипання нерідко уражається серцево-судинна система, з'являється приглушення серцевих тонів.

На висоті гарячки переважно фіксується олігурія. Лімфатичні вузли різних областей трохи припухають. При відсутності ускладнень зі зниженням температури тіла і зворотнім розвитком висипки загальний стан хворих поліпшується, катаральні явища зменшуються і зникають.

У період реконвалесценції навіть при повному зникненні клінічних проявів хвороби оновлюючий процес ще не закінчується. У дитини протягом багатьох днів можуть виявити відхилення в стані вищої нервової системи (нестійке утворення умовних рефлексів, перевага процесу гальму­вання). Відзначається підвищена втомленість, погіршення пам'яті. Залежно від складності перебігу розрізняють легку, середньої тяжкості і тяжку форми хвороби. Особливо тяжко протікає кір у дітей у віці до 2 років.

Крім того, кір може протікати атипово-злоякісно і абортивно, або рудиментарно. Злоякісні форми характеризуються тяжким перебігом і переважно закінчуються смертю хворого.

Із ускладнень можливі бронхіт, бронхіоліт, пневмонія, ларингіт, трахеїт, у випадках приєднання явищ стенозу гортані - коровий круп, отит, коровий енцефаліт.

При лікуванні хворого кором велике значення правильно організовані гігієнічні умови утримання хворого. Приміщення, в якому знаходиться хворий, необхідно добре провітрювати. Необхідний посилений догляд за хворим: кожні 2-3 дні йому роблять ванни, систематично проводять туалет слизових оболонок. Залежно від віку приписують легкозасвоюване харчування, збагачене вітаміном С, а також вітаміном А і групи В, посилене пиття. Із симптоматичних засобів використовують жаропонижуючі та знеболюючі - при головних болях, кодеін - при сильному сухому кашлі. В зв'язку з тим, що сприйнятливість людини до кору дуже велика, попередити ці захворювання можна шляхом активної імунізації живою вакциною.

Заходи у вогнищі. Хворих ізолюють вдома. Госпіталізації підлягають хворі з тяжкою хворобою та ускладненим кором, а також за епідемічними показниками (із закритих колективів).

Ізоляція хворого припиняється через 5 днів, а при наявності ускладнень через 10 днів з моменту появи висипу. З причини малої стійкості збудника кору в навколишньому середовищі у вогнищі обмежуються провітрюванням із загальним гігієнічним прибиранням.

Діти, які не хворіли кором, активно не щеплені та які не одержали імуноглобулін, не допускаються в дитячий садок протягом 17 днів, які одержали імуноглобулін - протягом 21 дня. Діти, які отримали щеплення ізоляції не підлягають, якщо з часу щеплення пройшло не менше 2 міс.

За вогнищем встановлюються медспостереження. Якщо випадки захворювання кором продовжуються, то період спостереження для тих, хто не хворіє, вираховується з дня появи висипу - у останнього захворілого.

З метою екстреної профілактики в організованих колек­тивах проводиться термінова активна імунізація всіх контактних сприйнятливих осіб. У випадку занесення кору в дитячі заклади, група, яка контактує, підлягає карантину тільки при наявності в ній тих, що не хворіли і не щеплених проти кору дітей.

ВІТРЯНА ВІСПА. Збудником вітряної віспи є фільтруючий вірус - елементарні тільця Арагао. Вони знайдені у міхурцях висипки вітряної віспи. Вірус вітряної віспи нестійкий, швидко гине у зовнішньому середовищі.

Джерелом інфекції є хвора людина, яка стає заразною за 1- 2 дні до висипу і небезпечна до 3-4 дня з моменту появи останніх свіжих елементів висипу. Джерелом інфекції можуть служити також хворі оперізуючим лишаєм. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом при найбільш короткочасному спільному перебуванні здорової людини і хворої в одному приміщенні. Крім того, вона може поширитись навіть на відносно велику відстань (у сусідні кімнати, коридори, квартири). Найбільш сприйнятливі до вітряної віспи діти у віці від 6 міс. до 7 років. Сприйнятливість до вітряної віспи дуже висока. Після перенесеної вітряної віспи утворюється імунітет протягом усього життя. Для вітряної віспи характерне епідемічне поширення, особливо в містах. Епідемія найчастіше спостерігається в осінньо-зимовий період. Вхідними воротами при вітряній віспі є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, звідки збудники потрапляють у кров. Вони фіксуються у шкірі і слизових оболонках. У верхньому шарі шкіри віруси викликають патологічний процес з утворенням плям, папул і везикул. У рідких випадках спостерігається специфічні ураження внутрішніх органів: легень, печінки, селезінки, нирок, підшлункової залози. Ці ураження характеризуються наявністю дрібних округлених вогнищ некрозу з геморагічним поясом і дрібними крововиливами навколо них.

Інкубаційний період продовжується від 11 до 21 дня, частіше 14-17 днів. Продромальні явища відсутні або виражені слабо, субфсбрильна температура, деяке погіршення загального стану протягом 1-ї доби.

Висипання вітряної віспи відбувається одночасно з підвищення Т тіла або на декілька годин пізніше. Нерідко перші папули з'являються на обличчі, волосяній частині голови, тулуба та кінцівок. Елементи висипу спочатку мають характер папул, які дуже швидко (через кілька годин) перетворюються у везикули. Деякі папули підсихають, не доходячи до стадії везикул. Везикули вітряної віспи мають різну величину (від розмірів головки шпильки до великої горошини) і круглу чи овальну форму. Пухирці розташовані поверхнево на неінфільтрованій основі, стінка їх напружена, рідина прозора. В оточені везикул з'являється вузька кайма гіперемії. При проколюванні пухирець у результаті своєї однокамсрності випорожнюється. Везикули швидко (через 1- 2 дні) підсихають, на їх місці утворюються плоскі бурі кірочки, які відпадають через 1-3 дні. Після відпадання кірок, як правило, рубців не залишається. Оскільки висипання вітряної екзантеми відбувається не одночасно, а мовби поштовхами з проміжком і 1-2 дні, висип набуває поліморфного характеру: одночасно на одній і тій же обмеженій ділянці шкіри виникають елементи в різних стадіях розвитку (папули, пухирці, кірки). Хворого турбує свербіння. У деяких хворих висип спос­терігається і на слизових оболонках (рота, гортані, статевих органів). Підвищення температури тіла при вітрянці найчастіше збігається з появою висипу. Температура підвищується до 38°С і кожний новий приступ висипу супроводжується новим підвищенням температури тіла. Тому температурна крива має неправильний характер.

Підвищення температури супроводжується погіршенням загального стану дитини: погіршується сон, знижується апетит, дитина стає капризною і нервовою. На 3-5 день одночасно з підсиханням висипу відбувається зниження температури і поліпшення загального стану хворого. Зустрічаються легкі атипічні форми вітряної віспи, коли при нормальній температурі тіла на шкірі з'являються незначні висипи. В ослаблених дітей можуть спостерігатись тяжкі форми - пустулоподібна, геморагічна та ін. Діагностика заснована на клінічних даних і епідемічному анамнезі. У випадку необхідності може бути використана вірусоскопія. Основою лікування є гігієнічний стан хворого, який попереджує приєднання вторинної інфекції. Рекомендується приймати ванни зі слабким розчином перманганату калію після припинення висипу.

Необхідно коротко стригти нігті хворому, слідкувати за чистотою його рук. Елементи висипу змащують 5% розчином перманганату калію або 1% розчином брильянтового зеленого. Порожнину роту потрібно полоскати слабким дезинфікуючим розчином. При появі гнійних ускладнень призначають антибіотики, сульфаніламідні препарати.

При тяжкій формі вітряної віспи необхідно застосовувати стимулюючу терапію: гемотрансфузію, переливання плазми, і амма-глобулін. Хворий вітряною віспою підлягає ізоляції в домашніх умовах до 9-го дня з моменту захворювання. Приміщення, де знаходиться хворий, добре провітрюється.

Дітей ясельного та дошкільного віку (до 7 років), які мали контакт з хворим вітряною віспою і не хворіли нею раніше, ізолюють з 2-го до 21-го дня, рахуючи з моменту контакту. Група або дитяча установа, де був випадок вітряної віспи, підлягає карантину на 21 день від моменту останнього спілкування з хворим.

СКАРЛАТИНА. Збудник - гемолітичний стрептокок групи А. Стрептокок достатньо стійкий в навколишньому середовищі. Він може довгий час зберігатись у харчових продуктах, особливо в молочних і цукровмістних. У висушеному вигляді стрептококи життєздатні до 6 місяців, дезінфікуючі засоби в звичайних концентраціях убивають їх протягом 15 хв.

Основним джерелом інфекції, незалежно від тяжкості її клінічного перебігу, служить хворий. Особливо він небез­печний у перші дні хвороби. Важливе місце в епідеміології скарлатини займають стерті форми хвороби, які часто залишаються невпізнаними. Джерелом інфекції можуть бути також і хворі стрептококовою ангіною та назва назофарингітом, здорові носії.

Основний механізм передачі інфекції повітряно-крапельний. Можлива також передача інфекції при прямому спілкуванні з хворим через оточуючі предмети обстановки і користування (посуд, іграшки), інфіковані харчові продукти.

Найбільш сприйнятливі до скарлатини діти у віці від 2 до 7 років. При скарлатині, як і при інших повітряно-крапельних інфекціях, виражена сезонність. Період захворювання переважає в осінньо-зимовий період. Воротами інфекції служить слизова оболонка верхніх дихальних шляхів. Зараження може відбуватись через раневу та опікову поверхню. Розмножуючись у місці входу інфекції та регіонарних лімфовузлах, збудники викликають запальні та некротичні зміни. Токсини, продукти розпаду мікроорганізмів і тканин, всмоктуються у кров і розносяться по всьому організму, викликаючи інтоксикацію й алергію.

Інкубаційний період продовжується в середньому 2-7 днів, рідше затягується до 12 днів. Захворювання починається гостро з підвищення температури до 38-39°С, блюванням. Хворі скаржаться на головний біль, відчуття розбитості, біль при ковтанні. При огляді виявляється яскрава гіперемія м'якого піднебіння, язичка і мигдаликів, язик покривається білим нальотом, кінчик червоного кольору,

Підщелепні лімфовузли при пальпації збільшенні, болючі. До кінця 1 -го чи 2-го дня хвороби на тілі появляється типова для скарлатини дрібно краплина висипка. Яскраво-червоні елементи висипки розміщенні так близько один від одного, що місцями зливаються в суцільне поле гіперемії. Висипка спочатку виникає на шиї, грудях, потім розповсюджується по всьому тілі.

Обличчя відрізняється яскравою гіперемією щік, а область підборіддя і навколо рота виділяються значною блідістю шкірних покровів - білий носо-губний трикутник (симптом Філатова). На внутрішніх поверхнях рук, стегон та живота висипка сильніша і яскравіша, особливо в звичайних складках. При легкому натисканні на шкіру появляється білий дермографізм (біла смуга), який зберігається досить довго при тяжкому перебігу хвороби. Катаральна ангіна до 3-4 дня хвороби може перейти в лакунарну, фолікулярну або некротичну. Із 2-3 дня хвороби язик звільняється від нальоту, набуває яскраво-червоного кольору. Вигляд у нього зернистий, як у спілої малин ("малиновий язик").

Гострий період продовжується5-7 днів. Разом зі зникненням висипки і зниженням температури тіла поступово проходить ангіна. До кінця 1-го або на початку 2-го тижня на пальцях рук і ніг появляється пластинчасте, а на тулубі висівкувате злущення.

Після закінчення гострого періоду настає період видимого благополуччя: добре самопочуття, температура нормальна, але з'являються виражені зміни в серцево-судинній системі. Вони проявляються уповільненням пульсу, різким пониженням артеріального тиску, розширенням границь серця, виникненням систолічного шуму. Зміни серцево-судинної системи проходять поступово, протягом кількох тижнів, інколи місяців.

Тяжкість протікання скарлатини може бути різною. В зв'язку з цим прийнято поділ клінічних форм скарлатини на атипові та типові. До атипових форм належить "стерта" легка форма скарлатин, при якій усі ознаки вираженні слабо, а деякі із симптомів можуть бути відсутні, і найважче, так звана блискавична форма. При цій формі, в зв'язку з інтоксикацією організму смерть може наступити до появи типових симптомів хвороби.

Типові форми можуть бути легкими, середньої тяжкості і важкими. В теперішній час важкі форми скарлатини зустрічаються рідко, але про них необхідно пам'ятати, оскільки вони потребують інтенсивного лікування.

Діагностика заснована на клінічних та епідемічних даних. Лікування спрямоване на знищення збудників і боротьбу з токсикозом. Найбільш ефективне лікування пеніциліном протягом 5-7 днів. Вводять внутришньом'язово пеніцилін 6 разів на добу з розрахунком 1500-20000 ОД/кг маси тіла на добу, для дітей та 50000 ОД/кг маси тіла для дорослих, або біцилін - 5 (одна ін'єкція на курс лікування). Біцилін вводиться в/м з розрахунку 20000 ОД/кг маси тіла. При важкій септичній, токсико-септичній та токсичній формах проводиться дезінтоксикаційна терапія і лікування кортикостероїдами.

До пониження температури тіла хворі повинні дотримуватись ліжкового режиму. Після зниження температури і поліпшення загального стану хворих у вогнищі проводять повну дезінфекцію і дозволяють дітям гратись у кімнаті чи на свіжому повітрі.

У гострий період захворювання дітям дають багато пити (чай з лимоном, 5% розчин глюкози з аскорбіновою кислотою, фруктові соки), рідку або напіврідку їжу з деяким обмеженням білків. Після зниження температури тіла і ослаблення запального процесу у дієті призначається повноцінне харчування. Заходи по боротьбі зі скарлатиною проводяться у відношенні до джерела інфекції та шляхів розповсюдження. Основну увагу приділяють попередженню появи вогнищ інфекції, що особливо важливо в умовах дитячих установ.

Хворий підлягає ізоляції, в основному вдома. Госпіталізують дітей з тяжкою формою скарлатини, тих, хто проживає в несприятливих санітарних умовах, квартирах, де є діти у віці до 8 років, а також дорослі, які працюють у дитячих установах, хірургічних і родильних відділеннях, на молочних виробництвах. Під час ізоляції хворого вдома у вогнищі проводять вологе прибирання гарячим мильно-содовим розчином. Посуд і білизну хворого кип'ятять. За особами, які контактують з хворими, встановлюють медспостереження протягом 7 днів. Група, в якій засвідчено випадок скарлатини, підлягає ізоляції на 7 днів. Діти і персонал карантинної групи підлягають щоденному (2 рази на день) медогляду і термометрії. Боротьба з розповсюдженням інфекції при скарлатині базується на підтриманні правильного гігієнічного режиму в житлових приміщеннях та дитячих установах, ліквідуванні скупченості. Активна імунізація при скарлатині не розроблена.

КАШЛЮК. Збудниками є паличка Борде-Жангу. Вона швидко гине під впливом підвищеної температури, прямого сонячного світла і різних дезінфікуючих засобів.

Основним джерелом інфекції є хвора людина, яка особливо небезпечна в початковий період хвороби, а також носії, Передача збудників проходить тільки повітряно-крапельним шляхом, безпосередньо в оточенні хворого, який виділяє краплини слизу з дихальних шляхів під час кашлю.

Сприйнятливість до кашлюку велика, причому з самого початку. Тому необхідно слідкувати за дитиною, особливо під час ігор і періоду відпочинку від них. За цим потрібно вже слідкувати з самого народження. Воротами, інфекції служать верхні дихальні шляхи. Збудники розмножуються на слизовій оболонці гортані, трахеї, бронхів і бронхіол. Ендотоксин кашлюкової палички подразнює слизові оболонки, викликає кашель. Крім того, він діє безпосередньо на центральну нервову систему, подразнює нервові рецептори слизової оболонки дихальних шляхів і приводить в дію кашлевий рефлекс, в результаті чого виникають напади судомного кашлю.