Організація протипожежного захисту на виробництві

Пожежна безпека – це стан об’єкта, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

При організації протипожежного захисту на виробництві необхідне: забезпечення потрібною вогнестійкістю будівель та споруд, використання негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення приміщень, використання вогнегасних сумішей, влаштування протипожежних відстаней між будівлями та спорудами, влаштування протипожежних перешкод, встановлення гранично допустимих за техніко-економічними розрахунками площ і поверхів виробничих будівель та поверховості будівель і споруд, влаштування протипожежних відсіків та секцій, влаштування аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій, використання засобів, що запобігають або обмежують розлив і розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі, використання вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні, локалізація пожежі вогнегасними речовинами, автоматичними установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів горючого середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбирання (видалення) горючого матеріалу, протипожежна сигналізація, влаштування евакуаційних виходів, захист приміщення від блискавки.

На підприємствах створюються пожежно-технічні комісії і добровільні пожежні дружини (ДПД). Порядок створення, організація роботи пожежно-технічних комісій визначена Типовим положення про ПТК. Очолює комісію керівник або заступник керівника підприємства. Комісія здійснює перевірки об’єктів, складає акт і подає на затвердження керівнику, подає пропозиції для прийняття відповідних рішень.

У статті 63 Цивільного Кодексу України «Добровільна пожежна охорона» сказано:

1. У суб’єктів господарювання, населених пунктах для здійснення заходів із запобігання виникненню пожеж та організації їх гасіння органи місцевого самоврядування за рішенням територіальних громад, а також керівники суб’єктів господарювання можуть утворювати пожежно-рятувальні підрозділи для забезпечення добровільної пожежної охорони.

2. Пожежно-рятувальні підрозділи для забезпечення добровільної пожежної охорони суб’єктів господарювання утворюються з числа їх працівників, а населених пунктів - з числа громадян, які постійно проживають у зазначеному населеному пункті.

3. Порядок забезпечення добровільної пожежної охорони, права та обов’язки осіб, які є членами добровільної пожежної охорони, визначаються положенням про добровільну пожежну охорону, яке затверджується керівником суб’єкта господарювання чи органом місцевого самоврядування, що її утворив, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

4. Порядок функціонування добровільної пожежної охорони визначається Кабінетом Міністрів України.

5. З метою забезпечення добровільної пожежної охорони місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування і суб’єкти господарювання можуть надавати пожежно-рятувальним підрозділам у користування будинки, споруди, спеціальні службові приміщення, засоби зв’язку, пожежну техніку та інше необхідне майно, яке перебуває у комунальній власності, власності громадян - жителів цих населених пунктів (за їх згодою) та суб’єктів господарювання.

6. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення добровільної пожежної охорони може здійснюватися також за рахунок членських внесків, дотацій, прибутку від власної господарської діяльності, прибутку від майна добровільної пожежної охорони, дивідендів, надходжень від страхових компаній, пожертвувань громадян і юридичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством.

Пожежна безпека будівель. Будівлі повинні бути із матеріалів, конструкцій, ступінь вогнестійкості та горючості яких відповідає прийнятим нормам. Наприклад, дерев’яні будівлі потрібно обробляти спеціальним розчином для забезпечення захисту від пожежі.

Протипожежні відстані між будівлями також повинні відповідати нормам, крім того вони ще створюють сприятливі умови для забезпечення маневрування, встановлення, розгортання пожежної техніки та підрозділів пожежної охорони.

Протипожежні перешкоди – це будівельні конструкції, інженерні споруди чи технічні засоби, що мають нормовану межу вогнестійкості і перешкоджають поширенню вогню.

До складу будь-якої системи протипожежної сигналізації входять пожежні оповіщувачі, приймальний прилад та автономне джерело електроживлення.

Та найважливішим у протипожежному захисті є захист людей.Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією. Евакуація з будівель та споруд здійснюється через евакуаційний вихід – це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення.

Шлях евакуації –це безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщень:

- першого поверху безпосередньо назовні або через вестибюль, коридор, сходову клітку;

- у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами;

- із приміщень на другому та більш високих поверхів (висотою не більше 30 м) на зовнішні сталеві сходи.

Кількість евакуаційних виходів з приміщень та з кожного поверху будівель повинна бути не меншою двох.

Ширина шляхів евакуації в світлі – не менша 1 м, висота проходу – не менша 2 м. Влаштування гвинтових сходів на шляхах евакуації не допускається. Між маршами сходів горизонтальний зазор –не менше 50 мм.

Двері на шляху евакуації не можуть бути розсувними та в’їзними і повинні відкриватися за напрямком виходу з приміщення, мінімальна їх ширина – 0,8 м.

Та хоча всі нормативні вимоги до шляхів евакуації будуть виконані, це ще не гарантує повного успіху евакуації людей при пожежі. Тому для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки потрібно здійснювати організаційні заходи. Це, передусім, інструктаж та навчання персоналу. Для цього розробляються інструкції, проводиться навчальна евакуація, розробляються плани евакуації.

Кожен працівник повинен бути навчений, що при виявленні пожежі або її ознак (задимлення, запах горіння, або тління матеріалів тощо) необхідно:

- негайно повідомити про це пожежну частину за телефоном 101 (при цьому чітко назвати адресу, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище)

- повідомити керівництво підприємства;

- організувати зустріч пожежних підрозділів, вжити заходів щодо гасіння пожежі наявними засобами пожежегасіння;

- при прибутті керівництва підприємства виконувати їхні розпорядження.

Внаслідок теракту на Всесвітній торговий центр у Нью-Йорку 11 вересня 201 року загинуло майже 3000 мешканців і гостей мегаполісу. І хоча за масштабом руйнувань та кількістю жертв він вважається найбільшим в історії не лише США, а й усього світу, експерти переконані: жертв могло бути значно більше, якби не спрацювали фотолюмінесцентні евакуаційні системи (ФЕС), якими було обладнано приміщення веж-близнюків.

Вважають, що саме після цих трагічних подій розпочався справжній бум стосовно ФЕС (покажчики до евакуаційних виходів). Власники будівель і споруд зрозуміли: люмінофори можуть реально рятувати людей у екстремальних ситуаціях. На жаль, в Україні виробництво і застосування таких сист6м ще доволі невелике.