Тема 3.7. Ремонт і експлуатація водовідливних установок

3.7.1. Експлуатація водовідливних установок.

3.7.2. Ремонт водовідливних установок.

3.7.1. Водовідливна установка відноситься до служби головного механіка шахти і обслуговується машиністами, що пройшли спеціальний курс навчання. В роботі машиніст керується інструкцією, в якій вказані його обов’язки. Під час роботи машиніст повинен звертати увагу на наступне: кількість води, що витікає з трубки розвантажувального пристрою, не повинна перевищувати 3...6% від нормальної подачі, а її підігрів не більше 2^оС; температура підшипників не повинна перевищувати 80^оС; коливання стрілок манометра і вакуумметра можуть бути викликані явищами кавітації через перевищення допустимої висоти всмоктування і засмічення приймальної сітки, а також підсмоктуванням повітря через нещільності.

На головних водовідливних установках необхідно вести “Книгу огляду і обліку роботи водовідливної установки ”.

Для очистки труб необхідно періодично спускати воду із ставу і промивати зверху струменем води під тиском. Застосовують також кульки-їжаки або спеціальні снаряди, які переміщують разом з водою. Ефективним є використання канатів з підвішеними кульками, який переміщається за допомогою лебідки.

Один раз в рік роблять хімічний аналіз води і її притік. Степінь насичення солями кальцію і магнію вимірюється в градусах жорсткості. Один градус жорсткості відповідає вмісту 10 мг окису кальцію або 14 мг окису магнію в 1 л води. Вода до 10^о жорсткості називається м’якою, а вище – жорсткою.

Хімічні властивості води оцінюються показником рН. Вода рахується слабо кислою при рН = 5...7, сильно кислою при рН < 5, слабо лужною при рН = 8...10 і сильно лужною при рН > 10.

Для очистки жорсткої води перед постуванням її в насос додають вапняне молоко. Кислота може бути нейтралізована вапном, вапняним молоком чи каустичною содою.

3.7.2. Планово-попереджувальний ремонт водовідливної установки встановлюється в проведенні поточного і капітального ремонтів. Об’єм робіт встановлюється по результатах оглядів, які проводяться щоденно обслуговуючим персоналом і щотижня – головним механіком. Виявлені дефекти записують в “Книзі огляду і обліку роботи водовідливних установок”.

Під час поточного ремонту проводять: зовнішній огляд, підтяжку послаблених кріплень, усунення дрібних дефектів, зміну набивки всіх сальників, промивку підшипників, огляд електричної і контрольно-вимірювальної апаратури, огляд всіх кранів, болтів і гумових втулок з’єднуючих муфт, розбирання двигуна і очистка статора і ротора від пилюки.

Під час капітального ремонту проводяться всі операції поточного ремонту, крім цього проводять: очистку від осаду робочих коліс, направляючих апаратів, корпуса і вала насоса, заміна зношених деталей, після збирання насоса – перевірка правильності роботи на протязі 2...4 год.

Поточний ремонт проводять бригадою слюсарів електромеханічної служби шахти, а капітальний – ремонтними заводами.

Під час випробування водовідливної установки досліджують основні параметри: подачу насоса, висоту всмоктування, напір, потужність, К. К. Д., частоту обертання вала, температуру підшипників, характеристику відцентрового насоса.

Контрольні запитання до теми 3.7:

3.7.1. Що входить в обов’язки машиніста водовідливних установок?

3.7.2. Які роботи проводять при поточному і капітальному ремонті водовідливних установок?