Тема 3.3. Насосні камери і водозбірники. Сумісна робота насосів

3.3.1. Послідовне з’єднання насосів.

3.3.2. Паралельне з’єднання насосів.

3.3.3. Насосні камери і водозбірники.

3.3.1. Для послідовного з’єднання, яке необхідне для збільшення напору установки, один насос всмоктує воду з приймального колодязя і нагнітає її в підвідний патрубок другого насосу.

Сумарна характеристика насосів отримується сумуванням ординат характеристик кожного насосу (рис. 49). Робочий режим отримуємо як точку перетину сумарної характеристики насосів з характеристикою трубопроводу.

3.3.2. Для паралельного з’єднання насосів, яке необхідне для збільшення подачі установки, кожен насос всмоктує воду з водозбірного резервуару і подає її в спільний напірний трубопровід (рис. 50).

Сумарна характеристика отримується сумуванням абсцис характеристик кожного насоса. Робочий режим – це точка перетину сумарної характеристики з характеристикою трубопроводу.

3.3.3. Насосна камера – це спеціальна гірнича виробка, в якій розміщені насоси і пускозахистна апаратура, апаратура автоматизації, напірний і всмоктуючий трубопровід, допоміжне обладнання.

Н

3 4

О Н

2 3 4

. 1 2

Q Q

Рис. 49. Діаграма роботи послідовно Рис. 50. Діаграма роботи паралельно

з’єднаних насосів з’єднаних насосів

Розміщення насосної камери в межах навколоствольного двору показано на рис. 51 а.

Камера 1 водовідливної установки в межах навколоствольного двору показана на рис. 51 а. водовідливної установки закріпляється бетоном і з’єднується з навколоствольним двором 2 ходками 3, із стволом – ходком 4, який виходить в ствол на висоті не менше 7 м вище рівня навколоствольного двору. До камери прилягають два крила водозбірника – це резервуари для збору і освітлення шахтної води. Відносно камери крила водозбірника мають одностороннє (5, 6) або двостороннє (6, 7) розміщення. Крила водозбірника пройдені похило: при спряжені з відкаточною виробкою 8 ці рівні співпадають, при спряжені з камерою їх рівень нижче на 5-6 м рівня насосної камери. В камерах 9 встановлені лебідки для чистки водозбірника. Спряження крил водозбірника з камерою 1 показано на рис. 51 б. 10- приймальний колодязь для підвідних трубопроводів насосів. Всі резервуари відділені один від одного бетонними стінками і можуть з’єднуватися трубами 11 при відкриті засувок 12. Засувки дозволяють закрити доступ води до насосів з крил водозбірника, відкрити доступ води до приймального колодязя з одного чи другого або двох відразу крил водозбірника.

Рис. 51. Схеми: а – насосної камери і водозбірника,

б – спряження водозбірника з приймальним колодязем.

Приймальну сітку слід розміщати на 0,5 м нижче мінімального рівня води, щоби не було підсмоктування повітря і 0,5 м вище дна колодязя, а також 0,3 м від стінок, щоб не було попадання в насос твердого осаду.

Рівень насосної камери повинен бути на 0,5 м вищим рівня корінного штреку.

Згідно правил безпеки водозбірник головної водовідливної установки складається не менш ніж з двох крил, а вмістимість відповідає 4-х годинному притоку, а дільничної – 2 – х годинному нормальному притоку.

Поперечний переріз водозбірника відповідає перерізу одношляхового штреку для місткості до 1500 м³, для більшої місткості – двошляховому.

Приймальні колодязі – круглі, закріплені бетоном, між стінкою колодязя і фундаментом насосної установки повинно бути не менше 200 мм. Для освітлення води дно колодязя повинно бути на 1…1,5 м нижче рівня водозбірника. Доцільно застосовувати водозбірники з очисними резервуарами, який складається з трьох камер.

Контрольні запитання до теми 3.3:

3.3.1. Послідовне з’єднання насосів потрібне для збільшення:

1. Подачі, 2. Напору, 3. Напору і подачі.

3.3.2. Паралельне з’єднання насосів потрібне для збільшення:

1. Подачі, 2. Напору, 3. Напору і подачі.

3.3.3. Водозбірник головної водовідливної установки повинен мати місткість:

1. 400 м³, 2. 2 – х годинний нормальний притік. 3. 4 – х годинний нормальний притік.