Служби Internet

До найбільш поширених служб Internet належать:

• Електронна пошта - обмін повідомленнями, який нагадує зви­чайну пошту, але із значно швидшою доставкою.

• Групи новин (телеконференції) - розміщення повідомлень на електронних дошках з можливістю одержання відповідей на них.

• Word Wide Web - пошук і перегляд потрібної інформації на Web-сторінках з використанням гіпертекстових зв'язків (див. далі).

• Файлові архіви - передача файлів з використанням спеціального протоколу FTP (File Transfer Protocol).

• Інтерактивне спілкування - спілкування в режимі реального часу, коли одразу одержуєш відповідь на своє повідомлення.

6. Протоколи передавання інформації

Обмін даними через комп'ютерну мережу вимагає використання пев­них стандартів взаємодії комп'ютерів, так званих протоколів.

Протокол - це набір правил і угод для обміну інформацією між комп'ютерами. Є велика кількість мережевих протоколів, які мають необ­хідну гнучкість для стикування різних мережевих ОС. Серед них:

TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol - протокол керування передачею/міжмережевий протокол) - набір двох мережевих протоколів, які дозволяють встановлювати з'єднання і здійснювати обмін через мережі з різною архітектурою і операційними системами. Протокол TCP/IP стандартизує обмін інформацією між системами і визначає, як подати дані у вигляді пакету і як передати кожний пакет на віддалений комп'ютер.

Протокол TCP - транспортний, визначає, як повинна проводитися передача інформації. За цим протоколом дані "нарізаються" на окремі пакети, після чого кожний пакет своїм маршрутом пересувається від сервера до сервера, поки не досягне місця призначення. Пакет маркіруєть­ся таким чином, щоб його можна було зібрати з іншими у потрібному порядку на комп'ютері одержувача.

Протокол IP - адресний, визначає, куди проводиться передача.

7. Ідентифікація комп'ютерів

Комп'ютери в Internet пересилають інформацію один одному в авто­матичному режимі, використовуючи електронні адреси.

Кожний комп'ютер в Internet має свою унікальну адресу (ІР-адресу). Ця адреса записується чотирма цілими числами від 0 до 255, які розділені крапкою, наприклад: 187.43.67.29. Кожний комп'ютер, через який прохо­дить TCP-пакет, може за IP-адресою визначити, кому його передати, щоб було ближче до адресата. Таким чином, через кілька передач пакет досягне адресата. Така система адресації зручна для комп'ютерів, але для людини вона важка для запам'ятовування.

8. Адресація в Internet

Для запису адрес в Internet використовується більш наглядна сис­тема, яка базується на доменних іменах, за якою кожний комп'ютер у ієрархії Internet має своє унікальне ім'я, яке відповідає угоді системи доменних імен (DNS). Домен - це рівень, зона або ділянка Internet.

За цією системою повне ім'я комп'ютера складається з кількох рівнів (доменів), які розташовуються зліва направо від власної назви комп'ютера з поступовим збільшенням рівня до найвищого справа. Таких рівнів, як правило, застосовується не більше 5.

Домен найвищого рівня показує тип організації або державу:

.com - комерційні підприємства;

.edu - навчальні заклади;

.gov - державні установи;

.net - провайдери;

.web - організації, що пропонують Web-інформацію;

.гес - розваги та відпочинок;

.uа - Україна;

.ru - Росія.

Вище зазначено, що кожний комп'ютер в Internet має свою ІР-адресу, (наприклад: 187.43.67.29). А тільки що вказали, що кожен комп'ютер по­винен мати унікальне доменне ім'я (наприклад, stl.comsys.ntukpi.kiev.ua).

Протиріччя в цьому нема, тому що це дві різні форми запису адреси одного і того ж комп'ютера в мережі. Людині незручно працювати з чис­ловим записом IP-адреси, а доменне ім'я запам'ятовується легше, бо має певний зміст. Наприклад, сервер телевізійної компанії "1+1" має ім'я lplusl.tv. З іншого боку, автоматична робота серверів мережі організована з використанням числових IP-адрес. Переклад зручних для людини доменних імен у зручні для мережі IP-адреси виконують DNS-сервери.

9. Принципи функціонування глобальної мережі

Для пояснення принципу роботи глобальної мережі можна взяти як приклад традиційні мережі і служби.

Вибір для прикладу телефонної мережі є принциповою помилкою. При встановленні телефонного зв'язку частина мережі виділяється (кому­тується) на всій відстані між двома абонентами, ланки виділеної мережі для інших недоступні.

Роботу Internet краще пояснити на прикладі служби доставки пошти, коли відправлення збираються в пакети, пересилаються до наступного поштового відділення, сортуються на нові пакети і відправляються далі, поки кожне відправлення не дійде до свого одержувача.

Відправлення, зібрані в пакет, передаються від одного вузла до ін­шого і немає потреби виділяти частину мережі на час передачі пакета. При передачі пакета використовується одна ланка мережі інші ланки доступні для користування.

Для доставки поштового відправлення адресату не буде виділятися окремий літак, поїзд, пароплав, автомобіль або віз з конем.

Передача даних в мережі Internet із одного вузла до іншого здійсню­ється за допомогою ліній зв'язку. Для ліній зв'язку використовуються існуючі телефонні мережі, виділені лінії, ^оптоволоконні лінії, радіорелейний і космічний зв'язок тощо (їх можна порівняти з літаками, поїздами, автомобілями як засобами доставки пошти).

У поштовому зв'язку є правила оформлення поштових відправлень, за якими, наприклад, лист потрібно вкласти в конверт, на якому необхідно написати адресу відправника і одержувача.

Internet також працює за певними правилами (протоколами). Між-мережевий протокол встановлює правила адресації, щоб забезпечити дос­тавку повідомлення до адресата.

Різні види мереж зв'язуються в глобальну мережу за допомогою спе­ціальних комп'ютерів-маршрутизаторів, які можна порівняти з поштовими відділеннями. Вони приймають рішення, куди далі направити пакет з повідомленнями. Маршрутизатор аналізує адресу і визначає напрямок пе­редачі наступному вузлу, щоб наблизити відправлення до пункту призна­чення. Напрямок наступної передачі визначається завдяки IP-адресі комп'ютера призначення. IP-адреса нагадує адресу на конверті, зав­дяки якій лист потрапляє до потрібного поштового відділення і доставля­ється одержувачу.

З цілого ряду технічних причин обмежується об'єм інформації, яка відправляється по IP-мережах. Тому повідомлення розбивається на порції, так звані пакети, і кожний відправляють окремо від інших. Це нагадує пе­ресилання книги по мережі, яка пропускає тільки листи. Потрібно розді­лити книгу на частини, розкласти по конвертах і відправити. Одержувачу доведеться зібрати всі частини і склеїти їх в книгу.

Для вирішення описаних проблем використовується протокол керу­вання передачею TCP (див. вище). Інформацію, яку треба передати, TCP розбиває на "порції", які нумеруються і передаються в мережу.

На одержуючій стороні TCP збирає "порції", розташовує їх у послідов­ності номерів і формує повідомлення. Якщо якась "порція" не дійшла до адресата або має помилки, TCP запитує повторну передачу цієї "порції".

Звичайно, що програмне забезпечення протоколу TCP виконує всі ці опе­рації автоматично без участі людини.

10. Основні послуги Internet

Коли говорять про роботу в Internet, то мають на увазі одну з його численних служб, яку вибирають в залежності від конкретної задачі. Щоб скористатися певною службою Internet, необхідно мати на комп'ютері відповідну програму, здатну працювати за протоколом цієї служби. Така програма називається клієнт-програма.

Необхідні набори клієнт-програм для відповідних служб постав­ляють компанії Microsoft, Netscape та інші. Серед цих служб основними є такі:

• Електронна пошта.

• Групи новин (телеконференції).

• Файлові архіви.

• Інтерактивне спілкування.

• Word Wide Web