Потенційна небезпека широкого впровадження біотехнології

За висновком робочої групи ВООЗ (1982), біотехнологію слід вважати безпечною галуззю промисловості. Однак у практичній медичній біотехнології небезпечним для людини може бути процес отримання лікарських, профілактичних та діагностичних вакцино-сироваткових препаратів. До небезпек, що супроводжують роботу у галузі біотехнології належать: 1) небезпека реальна та потенційна; 2) небезпека безпосередня та віддалені несприятливі наслідки; 3) небезпека для людини пряма і опосередкована унаслідок забруднення навколишнього середовища; 4) небезпека залежно від виду діяльності при створенні нових біологічних матеріалів, використанні біологічних матеріалів у контрольованих та неконтрольованих умовах; 5) небезпека класичної біотехнології та генетичної інженерії.

Реальну небезпеку для людини становлять мікроорганізми з відомими патогенними властивостями, а також продукти біотехнологічної промисловості, у яких виявлено токсичні, алергенні або інші небезпечні для людини властивості.

Потенційна небезпека може бути пов’язана з використанням нових мікроорганізмів і матеріалів, властивості яких ще недостатньо вивчені. Зокрема найбільш небезпечними можуть бути мікроорганізми з мутаційними змінами і ревертовані мутанти деяких вакцинних штамів. Найбільш потенційно небезпечними є продукти генетичної інженерії – рекомбіновані ДНК і трансформовані мікроорганізми, властивості яких непрогнозовані.

Реальна оцінка потенційної небезпеки генно-інженерних робіт змусила вчених обережно підходити до оцінки ступеня ризику генетичних досліджень. У лютому 1975 р. відбулась Асиломарська міжнародна конференція, на якій були сформульовані основні принципи дотримання безпеки генно-інженерної діяльності, покладені в основу всіх наступних посібників і методик в США, Німеччині, Англії, Франції, Швейцарії, Японії, а також у колишньому СРСР.

Ще у 70-х роках минулого століття в США було визначено перелік потенційно небезпечних досліджень. А саме, клонування рекомбінованої ДНК, отриманої з певних патогенних мікроорганізмів, онкогенних вірусів або клітин інфікованих осіб; цілеспрямоване клонування рекомбінованих ДНК патогенних рослин із збільшенням ступеня їхньої вірулентності; цілеспрямоване уведення в навколишнє середовище будь-яких організмів, що мають молекули рекомбінованих ДНК; надання мікроорганізмам стійкості до лікарських препаратів; отримання агентів, які здатні викликати захворювання у людини або сільськогосподарських тварин й не лікуються відомими фармакологічними препаратами; отримання рекомбінантних ДНК, відомих як продуценти шкідливих речовин в об’ємах більше 10 літрів.

Безпосередня небезпека в галузі медичної біотехнології асоціюється з впливом на організм людини небезпечних для його здоров’я біологічних агентів, що призводить до негайного розвитку захворювання або іншого гострого ураження організму. Дії патогенних мікроорганізмів може зазнати персонал, який працює безпосередньо з патогенним матеріалом.

При оцінці прямої небезпеки медичної біотехнології слід мати на увазі, що людина є об’єктом безпосереднього впливу несприятливого фактора, а проміжні ланки в ланцюгу передачі інфекційного агента відсутні. Несприятливі наслідки для людини можуть також виникати опосередковано – унаслідок цілеспрямованого або випадкового виведення продуктів біотехнологічної діяльності чи самих мікроорганізмів у навколишнє середовище. Наслідками неконтрольованого поширення цих об’єктів у довкіллі може бути збільшення кількості стійких до антибіотиків мікроорганізмів; підвищення концентрації алергенних продуктів; порушення сформованих природних біоценозів; підвищення вірулентності мікроорганізмів, що використовувались у біотехнології; мутаційні зміни рослин; поширення захворювань рослин, комах, тварин тощо.

За умови надходження у навколишнє середовище патогенних мікроорганізмів, які використовуються у вакцинному виробництві або мають властивості рекомбінованих ДНК і трансформованих мікроорганізмів, вони набувають здатності циркулювати в природі упродовж тривалого часу. Це, своєю чергою, створює природні вогнища інфекцій і зумовлює небезпеку вторинного зараження людини.

Дослідження, спрямовані на отримання «нових» трансформованих мікроорганізмів або рекомбінованих ДНК теоретично є надзвичайно небезпечними. Навіть за умови введення у “відомий” організм “відомого гена”, немає цілковитої впевненості в тому, що цей ген буде нормально функціонувати в клітині-хазяїні. Не завжди можливо передбачити наслідки впливу додатково уведеної генетичної інформації на властивості клітини-реципієнта. Нуклеотидна послідовність деяких фрагментів ДНК тваринних клітин збігається з ДНК онкогенних вірусів. Унаслідок рекомбінації інколи виникає послідовність нуклеотидів, що кодує синтез фізіологічно активних продуктів з небезпечними властивостями.

Саме тому надзвичайно важливим є дотримання правил техніки безпеки та принципів біоетики у ході експериментальних біотехнологічних досліджень.