Поняття про екосистему, її ознаки

Екосистема – це будь-яка єдність, що включає всі організми на певній ділянці, які взаємодіють із фізичним середовищем так, що потік енергії створює чітко визначену трофічну структуру, видову різноманітність та кругообіг речовин усерединиі системи. Термін вперше був запропонований англійським біологом А.Тенслі у 1935 році.

Екосистема є елементарною функціональною одиницею біосфери, у якій, внаслідок поєднання компонентів в більші функціональні одиниці, виникають нові якості, що відсутні на попередньому рівні; є єдиним стійким природним комплексом живих організмів і природного середовища, в якому вони існують; є відкритою термодинамічною системою, що існує за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії та речовини і має здатність до саморозвитку та саморегуляції.

Екологічній системі властиві такі ознаки:

емерджентність – виникнення нових властивостей системи внаслідок взаємодії її окремих елементів. Якісно нові, емерджентні властивості екологічного рівня на основі властивостей компонентів, що становлять цей рівень, передбачити не можливо. Дійсно, окремі лісові дерева, кущі, трави, гриби, птахи, комахи, звірі мають свої якісні характеристики, але всі разом вони творять нову якість – ліс;

сукупність – сума властивостей кожної системи, тобто наявність сукупних властивостей (наприклад, народжуваність для популяції – сума індивідуальної плодючості особин виду);

гетерогенність системи (або принцип різноманіття) – система не може складатися з абсолютно ідентичних елементів.

Однак не завжди комбінація “життя – середовище” – може бути екосистемою. Нею може стати лише середовище зі стабільним і чітко функціональним внутрішнім кругообігом речовин.

Для характеристики екосистеми використовують: видовий чи популяційний склад і кількісне співвідношення видових популяцій; абіотичні умови та ресурси, що властиві цій системі; сукупність усіх зв’язків, передусім – ланцюгів живлення, співвідношення організмів з різним типом живлення; розмір первинної і вторинної продукції; просторовий розподіл окремих елементів; швидкість кругоообігу.