Предмет екології, завдання, значення екологічної освіти для провізора та фармацевта

Термін екологія походить від грецьких слів oikos (дім, помешкання, місце перебування) та logos (наука). Уперше термін екологія запропонував німецький вчений, біолог Е. Геккель у 1866 р. Екологія - це наука, що вивчає організацію та функціонування надорганізмових систем різних рівнів: видів, популяцій, біоценозів (спільнот), екосистем (біогеоценозів) та біосфери. Спочатку цей термін застосовувався лише тоді, коли мова йшла про вивчення взаємозв’язків між рослинними і живими спільнотами, що входять до складу стійких та організованих систем, котрі сформувалися у процесі еволюції. Проте згодом інтенсивно розпочалося вивчення особливостей взаємодії людини і біосфери, промислового виробництва і навколишнього середовища тощо. З позицій сьогодення екологія – цекомплексна інтегральна наука, яка досліджує стан навколишнього середовища та закономірності його впливу на людину зокрема і суспільство загалом, а також особливості зворотних реакцій довкілля у відповідь на діяльність людства. Отже, екологія як наука досліджує організацію життя рослин та тварин, вивчає взаємодію живих організмів з оточенням, умовами їхнього існування, способом життя тощо.

Історично склалося, що екологію вважають складовою частиною біології. На думку американського еколога Ю. Одума (1975 р.) екологія – це біологія навколишнього середовища. Загальна екологія займається дослідженням усіх типів екосистем. Екологія рослин досліджує зв’язки рослинних організмів із середовищем. Екологія тварин досліджує динаміку та організацію тваринного світу. Крім того, існує екологія людини та екологія мікроорганізмів.

Предметом екології є детальне вивчення основ структури і функціонування природних систем та систем, що створені людиною, за допомогою кількісних методів оцінки.

Основні завдання екології:

– дослідження особливостей організації життя у зв’язку з антропогенним впливом на природні системи;

– створення наукових основ раціональної експлуатації біологічних ресурсів;

– прогнозування змін природи, що виникають внаслідок впливу діяльності людини;

– збереження середовища існування людини.

Ефективне розв’язання основних завдань екології надає можливість вирішити цілу низку надзвичайно важливих проблем господарської діяльності суспільства. Передусім це інтенсифікація діяльності різних галузей народного господарства, збереження та заощадження сировини, збільшення часу експлуатації промислових і житлових комплексів, збільшення тривалості життя та зниження захворюваності людей в умовах урбанізованого середовища, удосконалення механізмів взаємодії суспільства та природи, запровадження екологічного навчання населення тощо.

Незаперечним чинником підвищення ефективності професійного навчання та гуманітарного виховання студентів вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів є широка екологізація освіти. Вона передбачає розширення й удосконалення системи природоохоронної діяльності та підготовки молоді, переведення її на якісно новий, відповідно до вимог сьогодення, рівень, котрий формує вміння молодих фахівців вирішувати цілу низку проблем антропогенного і техногенного забруднення навколишнього середовища. Екологізація системи освіти і виховання дозволяє ефективно вирішувати проблемні питання у галузі охорони навколишнього природного середовища та керувати екологічними системами на підставі знання основних принципів їхнього функціонування і взаємодії з суспільством.

Екологічна освіта та виховання є невід’ємним компонентом навчально-виховного процесу у медичних і фармацевтичних навчальних закладах. Ефективне й адекватне запровадження екологічної освіти і виховання передбачає урахування методологічних та організаційних аспектів.

Методологічні аспекти ефективного запровадження екологічної освіти. Метою екологічної освіти в сучасних умовах є, передусім, зміна у ставленні людини як до власного здоров’я, так і до “здоров’я” довкілля, формування глибинної екологічної свідомості, високої екологічної грамотності та відповідальності за стан навколишнього середовища. Екологічна освіта має сприяти перебудові діяльності людини та її ставлення до довкілля, визначати найбільш дійові та доцільні засоби і прийоми його оздоровлення.

Провідними принципами запровадження методологічних основ екологічної освіти є:

- принцип екологічного імперативу або екологічної відповідальності особистості, який передбачає визначення природних та антропогенних факторів ризику, тобто чинників, що збільшують імовірність розвитку негативних зрушень у стані здоров’я. Подальша оцінка факторів ризику повинна здійснюватися із урахуванням закономірностей формування різноманітних змін у стані здоров’я внаслідок впливу несприятливих чинників довкілля, передусім зниження рівня резистентності та погіршення функціонального стану організму, поширення гострих та хронічних захворювань, дисгармонізації фізичного розвитку, збільшення частоти екологічної патології. Екологічна відповідальність, як прояв особистого ставлення індивідуума до умов перебування, неможлива без широкого використання у повсякденній діяльності численних запобіжних заходів, запровадження засобів первинної та вторинної профілактики.

- науково-теоретичний принцип або принцип екологічного мислення забезпечує усвідомлення безпосередньої прямої залежності між станом довкілля та станом здоров’я людини, визначає пріоритети у питаннях щодо вивчення особливостей впливу навколишнього середовища на здоров’я населення (негативні зміни у морфофункціональному стані організму), зростання рівня поширення захворювань та ускладнення їхнього перебігу за несприятливих екологічних умов тощо), змін окремих діагностичних показників здоров’я, що мають соціальне значення (тривалість життя, працездатність тощо); медико-статистичних показників здоров’я (захворюваність, фізичний розвиток тощо); морфофункціональних показників здоров’я (характеристика стану окремих органів і систем, прогнозування стану здоров’я).

- гуманітарний принцип або принцип екологічної культури визначає шляхи формування індивідуального стилю поведінки, невід’ємним елементом якого є розв’язання екологічних проблем. Провідними напрямками цього процесу є художньо-естетичний підхід, тобто формування гармонійних форм цілісного сприйняття довкілля; моралістичний підхід - установлення та усвідомлення певних норм взаємин між людиною і природою, виключення будь-яких елементів силового розв’язання спірних питань екологічного змісту, моральне піклування про наступні покоління, виховання переконань у тому, що захист і збереження природи є одним із найважливіших загальнодержавних завдань.

- економічний принцип або принцип екологічної розсудливості, який зумовлює необхідність ретельного та виваженого урахування взаємовідносин у системі “людина-довкілля” різноманітних пріоритетів фінансово-промислового і гуманістичного характеру.

- прикладний принцип або принцип екологічної безпеки, що об’єднує широке коло узагальнених понять про планетарні кризи, проблеми води, ґрунту, забруднень, кліматичних змін тощо, а також охоплює провідні положення концептуальної схеми оцінки еколого-гігієнічної безпеки окремих територій, а саме: необхідність визначення і обґрунтування критеріїв оцінки якості навколишнього середовища; установлення безпечного для здоров’я населення і стану екологічних систем, рівня забруднення середовища; конкретні шляхи оцінки екологічного стану окремих територій та їхнього ранжування.

- педагогічний принцип або принцип екологічного навчання, який сприяє формуванню загальної екологічної грамотності, а також допомагає подолати ідеологію підпорядкування довкілля потребам населення, установлення універсальних взаємовідношень у системі “людина - навколишнє середовище”.

Отже, змістовне ядро екологічної освіти визначають ціннісні орієнтації екологічного характеру, екологічний імператив, екологічна безпека та реальні екологічні проблеми, які знаходять місце у її структурі, категорійно-понятійному апараті, закономірностях та постулатах. Водночас системність ідей і принципів екологічної освіти полягає в їхній комплексності та міждисциплінарності, обов’язковому виході у сферу практичних рішень і дій, що зумовлює необхідність оволодіння основами здорового способу життя як найважливішого критерію ефективності навчання та виховання.

Організаційні аспекти проблеми запровадження екологічної освіти. До головних завдань реалізації питань використання адекватних та ефективних методів екологічної освіти і виховання належить створення єдиної безперервної системи вивчення екологічних проблем. Екологічні питання повинні розглядатися поряд із найважливішими навчальними питаннями в галузях медичної і фармацевтичної наук: у ході проведення наукових досліджень у галузі екологічної освіти; при проведенні екологічної оцінки наслідків дії забрудненого навколишнього середовища на стан здоров’я населення і, як результат, сприяти формуванню навичок прийняття екологічно виправданих рішень у галузі природокористування під час виконання професійних обов’язків.

Створення єдиної безперервної системи екологічної освіти у процесі навчання в медичних і фармацевтичних закладах освіти передбачає вивчення елементів природоохоронної діяльності; проведення обов’язкових факультативних або елективних занять з питань екологічного виховання; забезпечення комплексної інтеграції діяльності кафедр навчальних закладів з питань екологічної освіти і виховання; написання підручників, методичних посібників, методичних рекомендацій, навчально-дидактичних матеріалів, науково-популярних видань, що розкривають зміст, сучасні форми і методи екологічної освіти та виховання; розвиток міждисциплінарних підходів до післядипломної підготовки фахівців у галузі раціонального природокористування.

Проведення комплексної екологічної оцінки наслідків впливу навколишнього середовища на здоров’я населення зумовлює: запровадження екологічного моніторингу стану навколишнього природного середовища, що передбачає спостереження за станом довкілля та прогнозування його змін, систематичне забезпечення студентів оперативною інформацією про стан довкілля; проведення наукових досліджень щодо екологічної, медичної та гігієнічної оцінки стану здоров’я населення різних регіонів у зв’язку з впливом несприятливих чинників навколишнього середовища; соціологічну оцінку стану екологічної освіти й інформації.

Створення інформаційних систем щодо висвітлення питань стану довкілля у країні передбачає: забезпечення швидкого та систематичного збирання інформації про стан довкілля та її висвітлення у засобах масової інформації, а також обмін інформацією про особливості підготовки кадрів у галузі раціонального природокористування та екології.

Зрештою, налагодження співробітництва з центрами екологічної освіти та інформації різних регіонів України і зарубіжних країн зумовлює: узагальнення досвіду раціональної природоохоронної діяльності окремих регіонів держави і зарубіжних країн та запровадження його провідних досягнень у повсякденну практику екологічної роботи, поширення власного досвіду діяльності у галузі екологічної освіти, виховання та інформації.