Процес розробки стратегії фінансового інвестування

Визначення обсягів фінансового інвестування в запланованому періоді.

Обсяги фінансового інвестування визначаються розміром вільних фінансових коштів, які раніше накопичувалися для здійснення реального інвестування чи інших витрат. Позичкові кошти підприємств до фінансового інвестування не залучаються (за виключенням періодів, коли рівень прибутковості цінних паперів значно перевищує рівень відсоткової ставки за кредит).

Вибір стратегії фінансового інвестування

В межах запланованого обсягу фінансових ресурсів можуть бути обрані такі варіанти стратегії фінансового інвестування, як розміщення капіталу в статутні фонди спільних підприємств, розміщення капіталу на депозитні рахунки комерційних банків, вкладення капіталу в прибуткові види фондових інструментів (акцій, облігацій, казначейських зобов’язань тощо).

Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів

Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів зводиться до оцінки їх реальної вартості, яка забезпечує одержання запланованої норми прибутку по ним.

Розглянемо особливості оцінки основних видів фінансових інструментів.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство у ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими і простими.

При оцінці ефективності акцій як фінансових інструментів інвестування враховують вихідні показники: а) суму дивідендів, яку передбачають одержати в конкретному періоді; б) очікувану курсову вартість акцій в кінці періоду їх реалізації (при використанні акцій протягом визначеного періоду); в) очікувану норму валового інвестиційного прибутку (норма прибутковості) по акціям; г) кількість періодів використання акцій.

Облігацією є цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної сум грошових коштів і підтверджує зобов’язання емітента повернути власнику облігації в обумовлений строк номінальну її вартість з виплатою фіксованого відсотка. Облігації можуть бути іменними і на пред’явника, відсотковими та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються або з обмеженим обігом.

Облігації корпорацій – це боргові зобов’язання, що випускаються під заставу майна або активів з метою залучення позичкового капіталу. Облігації випускаються під фіксований відсоток на певний строк (до 10-30 років), після закінчення якого вони мають бути погашені. На практиці можуть використовуватися облігації з відкликанням, що дає корпорації право погасити їх раніше обумовленого терміну.

Муніципальні облігації випускаються місцевою владою з метою мобілізації коштів, необхідних для фінансування суспільних проектів: реконструкції кварталів, будівництва доріг, мостів, аеропортів тощо. В деяких країнах, наприклад, у США, відсотки за муніципальними облігаціями не оподатковуються. Тому інвестори охочіше купують облігації, а муніципальна влада сплачує менший відсоток, що вигідно для обох сторін.

Казначейські зобов’язання і казначейські облігації уряду є надійними і високо ліквідними фінансовими інструментами. Казначейські зобов’язання випускаються на строк від одного до 10 років, а казначейські облігації уряду – на строк від 10 до 30 років. Відсотки за казначейськими цінними паперами оподатковуються невисокі порівняно з іншими зобов’язаннями і найстабільніші у часі.

При оцінці ефективності облігацій як фінансових інструментів інвестування враховуються: номінал облігації; сума відсотку, що сплачується по облігації; очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма прибутковості) по облігації; кількість періодів виплат до строку погашення облігації.

Оцінка інвестиційних якостей фінансових інструментів є основним критерієм вибору варіанту стратегії фінансового інвестування. Разом з цим, в процесі прийняття таких управлінських рішень можуть бути врахованими і інші фактори: рівень активності обігу різних фінансових інструментів на ринку, умови емісії цінних паперів, галузева чи регіональна належність підприємства тощо.

5. Формування портфелю фінансових інвестицій

Портфель фінансових інвестицій (фондовий портфель, портфель цінних паперів) - сукупність фінансових інструментів підприємства, призначених для реалізації стратегії фінансового інвестування.

Головною метою формування інвестиційного портфелю є забезпечення реалізації обраного варіанту стратегії фінансового інвестування шляхом підбору найбільш прибуткових і безпечних фінансових інструментів.

Основними критеріями ефективності портфелю фінансових інвестицій є забезпечення:

високого рівня формування інвестиційного прибутку в поточному періоду;

значних темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі;

мінімізації рівня інвестиційних ризиків;

необхідної ліквідності інвестиційного портфелю;

мінімізації податків у процесі фінансового інвестування.

Перелічені критерії в значній мірі є альтернативними, виходячи з них підприємство може сформувати такі типи портфелю фінансових інвестицій:

- портфель прибутку чи портфель зростання;

- агресивний (спекулятивний), помірний (компромісний), чи консервативний портфель.

Перелік типів інвестиційного портфелю може бути розширеним за рахунок їх проміжних варіантів, наприклад: агресивний портфель прибутку, помірний портфель зростання, консервативний портфель прибутку тощо.

Виходячи із обраного типу інвестиційного портфелю можна переходити до його безпосереднього формування шляхом включення до нього відповідних фінансових інструментів.

Згідно сучасної портфельної теорії процес формування портфелю фінансових інвестицій підприємства проводиться в такій послідовності:

А) оцінка інвестиційних якостей окремих видів фінансових інструментів, по результатам якої визначається їх співвідношення в інвестиційному портфелю;

Б) прийняття рішень про включення до портфелю індивідуальних фінансових інструментів інвестування на основі вивчення їх пропозиції на фондовому ринку, оцінки вартості, рівню прибутковості та ризику по кожному фінансовому інструменту;

В) оптимізація портфелю, спрямована на пониження ступеню його ризику при заданому рівні прибутковості. Одним із основних методів пониження рівня ризику є диверсифікація фінансових інструментів інвестування. Чим більша кількість фінансових інструментів входить до портфелю, тим нижче буде рівень портфельного ризику при постійному рівні інвестиційного прибутку.

В умовах розвинутого фондового ринку для достатньої диверсифікації інвестиційного портфелю до нього необхідно включити не менше 10-12 фінансових інструментів. В умовах нерозвинутого фондового ринку цей показник може бути меншим.

Оперативне управління портфелем фінансових інвестицій

В процесі оперативного управління портфелем фінансових інвестицій здійснюється його реструктуризація з метою підтримки заданих параметрів його формування.

Контрольні питання і завдання

1) Економічна сутність та зміст інвестиційної стратегії організації.

2) Роль інвестиційної стратегії в системі управління розвитком підприємства

3) Типи інвестиційних стратегій за схемамами фінансування інвестиційних проектів

4) Як можна класифікувати інвестиційні стратегії за рівнем інвестиційного ризику?

5) Типи і особливості інвестиційних стратегій за характером участі в інвестційному процесі

6) Зміст процесу розробки стратегії реального інвестування

7) Особливості процесу розробки стратегії фінансового інвестування

8.) Розкрийте порядок дій керівника організації в процесі розробки стратегії реального інвестування (підприємство-на ваш вибір).

9) Розкрийте взаємозв'язок інвестиційної стратегії з іншими функціональними стратегіями фірми (організація-на ваш вибір).