ПИТАННЯ 1: Поняття, види та наукові засади криміналістичного дослідження документів. Поняття та класифікація документів. Правила поводження з документами

ВІДПОВІДЬ: Термін «документ» походить від лат. Documentum - свідоцтво, доказ чогось. За своєю процесуальною природою письмові документи можуть бути як: письмовими так і речовими доказами. Документ - це матеріальний об'єкт, в якому зафіксовані відомості про будь-які факти. У судово-слідчій практиці розрізняють наступні види документів: 1) письмові (тексти, цифри та інші записи); 2) графічні (малюнки, схеми, креслення); 3) фотодокументи; 4) кіно- та відеодокументи; 5) фонодокументи. Існують певні правила поводження з документами - речовими доказами: 1) обережне поводження з документами (заборонено робити будь-які позначки, перегинати, класти на забруднені поверхні тощо); 2) документи необхідно вміщувати та зберігати в окремих конвертах з відповідним написом; 3) необхідно дотримуватися умов зберігання документів (запобігання впливу сонячних променів, підвищеної вологості та хімічних речовин); 4) не можна застосовувати методи попереднього дослідження документів, які можуть змінити первинний вид документу.

ПИТАННЯ 2: Дослідження рукописних документів. Поняття письма та почерку. Ознаки письмової мови і почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення. Не ідентифікаційне дослідження рукописів і його цілі.

ВІДПОВІДЬ: Киміналістичне дослідження письма - судове почеркознавство - галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливості ідентифікації людини по почерку тощо. Письмова мова - це викладення думок людини за допомогою різних засобів мови (синтаксису, орфографії, лексики, пунктуації, стилістики). Письмова мова будь-якої людини відрізняється за стилем викладення, словарним складом мови, загальним рівнем грамотності. Для письмової речі людини характерна індивідуальність і відносна стійкість. Почерк - манера написання, яка має вираз у системі рухів, які фіксуються у рукописі. Своєрідність почерку виражається певною сукупністю загальних та окремих ознак. Кожна окремо взята ідентифікаційна ознака може належати іншій особі, саме тому індивідуальні не самі окремі ознаки, а їх сукупність.