Об’єкт – завжди „суспільні відносини”, пов’язані з предметом!!!

Так, усі медичні науки, яких існує значна кількість, ма­ють, по суті, один об'єкт - здоров'я людини. Але кожна з них - хірургія, стоматологія, педіатрія тощо - вивчає якусь певну частину відносин і явищ, пов'язаних із забезпечен­ням здоров'я людини. Тобто кожна з них має лише їй одній притаманний предмет, що і відрізняє її від інших медичних наук. І лише вивчивши, узагальнивши й зіставивши дані кожної з цих наук щодо їх предмета, можна зробити повний і об'єктивний висновок щодо стану загального для них об'єк­та - здоров'я людини.

Це повною мірою стосується юридичних наук. Усі вони, в тому числі й загальна теорія держави і права, мають своїм об'єктом державу і право й пов'язані з ними суспільні відно­сини, виникнення, функціонування і розвиток яких:

а) спричинює виникнення, функціонування і розвиток держави і права;

б) зумовлений функціонуванням і розвитком держави і права.

Держава і право є об'єктами пізнання багатьох гуманітарних наук (філософії, політичної економії, соціології, політології тощо), які вивчають державу і право не в цілому, а лише ті їхні аспекти, що мають прикладне значення для більш глибокого вивчення їх специфічних об'єктів і предметів пізнання. Наприклад, політеко­номія розглядає державу виключно з точки зору її ролі у вироб­ництві та розподілі матеріальних благ, соціологія - вплив держа­ви на соціальну структуру суспільства І пов'язані з нею процеси і т. ін. І лише для юридичних наук держава і право в різних їх про­явах становлять самостійний об'єкт наукового пізнання, а загальні закономірності, що характеризують державу і право, - предмет теорії держави і права.

Таким чином, предмет теорії держави і права певною мірою охоплює предмети практично всієї системи юридичних наук. По­яснюється це тим, що галузеві й інші юридичні науки вивчають лише окремі аспекти держави і права або історію державно-пра­вового життя, тому не можуть дати цілісного й повного уявлення про державно-правову організацію суспільства.

Крім того, слід зважати на те, що держава і право існують у суспільстві і на практиці проявляють себе в межах тих чи інших суспільних відносин і тому, з одного боку, залежать від конкрет­но-історичних особливостей цих відносин, а з іншого - певною мірою впливають на них,

На цій підставі теорія держави і права вивчає державу і право не у відриві від суспільства, а в межах існуючих у ньому відно­син, що вимагає, у свою чергу, вивчення і використання законо­мірностей суспільного розвитку. Але тут мають значення не за­гальні закономірності виникнення і розвитку суспільства як тако­го, а специфічні особливості виникнення, функціонування і розвитку тих із них, що так чи інакше взаємопов'язані з держа­вою і правом.

При цьому закономірності розвитку і функціонування держа­ви і права розглядаються в нерозривному зв'язку із законами роз­витку суспільства. Тому предметом теорії держави і права є також вивчення загальних закономірностей розвитку суспільства тою мірою, якою вони впливають на розвиток держави і права.

Слід мати на увазі, що існують певні державно-правові явища (правовідносини, правопорушення, юридична відповідальність тощо), котрі вивчаються галузевими науками лише в певному ас­пекті, з погляду характеристик, властивих даним явищам у конк­ретних галузях державно-правового життя. Загальні ж законо­мірності зазначених явищ у цілому є предметом дослідження за­гальної теорії держави і права. Так, теорія держави і права не вивчає суто кримінально-пра­вові, цивільно-правові й інші правопорушення, а досліджує пра­вопорушення як явище, враховуючи загальне і спеціальне, що їх характеризує. Таким чином, є підстави говорити про те, що теорія держави і права, крім встановлення і вивчення закономірностей, що мають загальний характер, тобто стосуються держави і права в цілому, встановлює і вивчає також загальні закономірності, які стосуються й окремих державно-правових явищ. Тобто в межах загальної теорії держави і права створюються і функціонують спе­ціальні теорії стосовно окремих державно-правових явищ. До та­ких належать теорія походження держави і права, теорія механіз­му держави, теорія сутності, змісту і структури норми права, тео­рія правозастосування та ін. Ґрунтуючись на цих теоріях, на узагальненні та синтезі їх положень, багато у чому формулюється загальна теорія держави і права.

Отже, до складу теорії держави і права у вигляді підрозділів входить ряд теорій окремих державно-правових явищ. Але слід зазначити, що навіть у своїй сукупності ці окремі теорії не в змозі дати загальну картину державно-правової дійсності. Здійснити це під силу лише загальній теорії держави і права, яка не тільки вста­новлює сутність і закономірності розвитку окремих державно-правових явищ, а й розглядає ці явища у сукупності, з урахуван­ням існуючих між ними взаємозв'язків і на цій основі формулює положення та висновки, що охоплюють всю державно-правову дійсність.

Місце ТДВ в системі юридичних наук визначається тим, що вона:

1) наука суспільна (гуманітарна);

2) наука юридична;

3) наука загальна (займається дослідженням проблем, загальних для всіх юридичних дисциплін);

4) наука фундаментальна (розкриває глибинні зв’язки та відношення і на цій основі формулює головні, основоположні висновки);

5) наука, яка має методологічне значення, передусім у відношенні галузевих юридичних дисциплін (виробляє поняття, категорії, класифікації, ідеї, концепції, які використовуються в інших юридичних науках; загальні теоретичні висновки є відправними точками для досліджень в галузевих юридичних науках).

При визначенні предмета теорії дер­жави і права слід виходити з таких фундаментальних положень.

1. Теорія держави і права встановлює, вивчає та узагальнює властивості й характеристики держави і права в цілому як склад­них соціальних явищ, що утворюють складну взаємозумовлену та взаємозв'язану систему.

Адже крім того, що держава і право виникають одночасно, юридичне право є продуктом функціонування держави, а з іншо­го боку, держава функціонує і творить право згідно з приписами, що містяться в ньому.

2. Теорія держави і права не ставить своїм завданням вивчен­ня абсолютно всіх сторін діяльності держави, змісту всіх конк­ретних юридичних норм і практики їх застосування. Таке завдан­ня вирішує вся система наук про державу і право. Теорія держави і права охоплює найважливіші властивості, характеристики та закономірності виникнення, функціонування й розвитку держави і права, що притаманні їм як на всіх етапах їх існування, так і в межах окремих історичних етапів їх розвитку.

Інакше кажучи, теорія держави і права вивчає як загальні для всіх проявів держави і права закономірності, так і особливості дії цих закономірностей на певних історичних етапах розвитку сусп­ільства, в окремих країнах тощо. А закономірності, що вплива­ють на організацію, функціонування і розвиток окремих частин держави, особливості їх прояву щодо права в конкретних сферах суспільних відносин, вивчають галузеві юридичні науки.

3. Теорія держави і права встановлює і вивчає суспільні відно­сини, що безпосередньо пов'язані з державою і правом. При цьо­му йдеться лише про ті суспільні відносини та їх закономірності, виникнення, існування і розвиток яких) прямо і безпосередньо впливають на виникнення, функціо­нування і розвиток держави і права в усіх їхніх проявах або зумовлені функціонуванням і розвитком держави і права. Виходячи з цих посилань можна сказати, що предметом теорії держави і права є загальні і специфічні закономірності виникнен­ня, функціонування і розвитку держави і права, що розглядають­ся як цілісні і взаємозумовлені соціальні інститути, та пов'язані з ними суспільні відносини.