Джерела загроз інформаційній безпеці України

Джерела загроз інформаційній безпеці України підрозділяються на зовнішні та внутрішні (рис. 10.2). До зовнішніх джерел відносяться:

• діяльність іноземних політичних, економічних і військових розвідувальних та інформаційних структур, спрямована проти інтересів України в інформаційній сфері;

• прагнення деяких країн домінувати й обмежити інтереси України у світовому інформаційному просторі, витиснення її із зовнішнього і внутрішнього інформаційних ринків;

• загострення міжнародної конкуренції за володіння інформаційними технологіями й ресурсами;

• діяльність міжнародних терористичних організацій;

• збільшення технологічного відриву провідних держав світу і нарощування їхніх можливостей з протидії створенню конкурентно- спроможних інформаційних технологій;

• діяльність космічних, повітряних, морських і наземних технічних та інших засобів (видів) розвідки іноземних держав;

• розробка деякими державами концепцій інформаційних війн, які передбачають створення засобів небезпечного впливу на інформаційні сфери інших країн, порушення нормального функціонування інформаційних і телекомунікаційних систем зберігання інформаційних ресурсів, одержання несанкціонованого доступу до них.

До внутрішніх джерел відносяться:

• критичний стан вітчизняних галузей промисловості;

Частина, III Забезпечення інформаційної безпеки України

• несприятлива криміногенна обстановка, що супроводжується зрощуванням державних і кримінальних структур в інформаційній сфері, одержання кримінальними структурами права доступу до інформації, що не підлягає поширенню, посилення впливу організованої злочинності на життя суспільства, зниження ступеня захищеності законних інтересів громадян, суспільства та держави в інформаційній сфері;

• недостатня координація діяльності органів державної влади з формування та реалізації єдиної державної політики в галузі забезпечення інформаційної безпеки України;

• недосконалість нормативної правової бази, що регулює відносини в інформаційній сфері, а також недостатня практика застосування норм права;

• нерозвиненість інститутів громадянського суспільства і недостатній державний контроль за розвитком інформаційного ринку України;

• недостатнє фінансування заходів із забезпечення інформаційної безпеки України;

• недостатня економічна могутність України;

• зниження ефективності системи освіти і виховання, недостатня кількість кваліфікованих кадрів у галузі забезпечення інформаційної безпеки;

• недостатня активність органів державної влади щодо інформування суспільства про свою діяльність, роз'яснення прийнятих рішень, формування відкритих державних ресурсів і розвитку системи доступу до них громадян;

• відставання України від провідних країн світу за рівнем інформатизації органів державної влади і місцевого самоврядування, кредитно-фінансової сфери, промисловості, сільського господарства, освіти, охорони здоров'я, сфери послуг і побуту громадян.