Історичні аспекти виникнення та становлення юридичної компаративістики

ЗМІСТ КУРСУ

«Порівняльне правознавство»

Змістовний модуль I. Основні категорії порівняльного правознавства

Тема 1. Загальна характеристика порівняльного правознавства

1.1 Поняття та історичні аспекти виникнення і становлення юридичної компаративістики.

1.2 Предмет порівняльного правознавства та об`єкти порівняльно-правових досліджень.

1.3 Функції порівняльного правознавства.

1.4 Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук.

Література:

1. Порівняльне правознавство. За ред. В.Д. Ткаченка. Х.: Право, 2003

2. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. М.,1996

3. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство/ Відп. Ред. В.Н. Денисов.- К., 2003

4. Кресін О.В. Проблема періодизації розвитку порівняльного правознавства // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Зб. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Л.В. Губерського, І.С. Гриценка; упор. О.В. Кресін. К.: Логос, 2009. С. 37-42.

5. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — М.: Норма, 1996.-432 с.

6. Саидов А. X. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) / Под ред. В. А. Туманова. — ML: Юристь, 2000. - 448 с.

7. Марченко М. Н. Курс сравнительного правоведения. — М., 2002. - 1068 с.

8. Хашматулла Бехруз. Введение в сравнительное правоведение. — Одесса: Юрид. літ., 2002. — 323 с.

Історичні аспекти виникнення та становлення юридичної компаративістики

Порівняльне правознавство – структурована концептуально-понятійна система правових знань, система взаємопов`язаних уявлень про основні правові системи сучасності та їх складові елементи. В науковій юридичній літературі порівняльне правознавство ще називають юридичною компаративістикою.

Порівняльне правознавство є порівняно молодою юридичною наукою. Як самодостатня юридична наука порівняльне правознавство сформувалось тільки на початку 20 століття. Однак, окремі спроби порівняння у праві застосовувались ще в період античності. Зокрема, Аристотель в своєму відомому трактаті про політику порівнював законодавства давньогрецьких міст-полісів. Колегія децемвірів, що складали текст Законів XII таблиць у Стародавньому Римі також порівнювали право Стародавньої Греції і Спарти. В середні віки Фома Аквінський порівнював світське та канонічне (церковне право). В середні віки в Англії здійснювалось порівняння загального (прецидентного) права і канонічного права. В період Нового часу Шарль Луї Монтеск `є співставляв природне та позитивне право для того щоб віднайти найоптимальнішу форму державного правління.

Подією в науковому світі, що сприяла виникненню порівняльного правознавства як самостійної юридичної науки стало проведення в 1900 році в Парижі Конгресу порівняльного законодавства. В рамках цього конгресу вирішувалось питання про статус порівняльного правознавства, тобто про те чи заслуговує компаративістика бути визнаною самостійною юридичною науковою. На той час багато з вчених схилялись до думки про ототожнення порівняльного правознавства лише з наукою про порівняльно-правовий метод. Однак, на думку переважної більшості вчених, присутніх на вказаному Конгресі, вже на початок 20 століття порівняльне правознавство набуло характеристик, що дозволяли позиціонувати його як самодостатню юридичну науку. Серед зазначених характеристик були вже сформовані предмет та коло об’єктів юридичної компаративістики, її методологія, специфічний понятійний апарат та результати наукових досліджень.

Причини, що пояснюють настільки пізнє визнання порівняльного правознавства як науки, легко встановити. Протягом століть наука права була спрямована на виявлення принципів і положень справедливого права, що відповідало б людській природі. Наука права була відірвана від позитивного права.

Лише в XIX столітті, внаслідок національних кодифікацій виникла необхідність порівнювати законодавство різних європейських країн.

На сучасному етапі, порівняльне правознавство характеризується інтенсивним розвитком, що супроводжується збагаченням науковими концепціями та уявленнями про спільні риси, особливості та унікальні властивості національних правових систем, що є надзвичайно актуальним в сучасних умовах інтеграції національних правових систем в період глобалізації

1.2 Предмет порівняльного правознавства та об`єкти порівняльно-правових досліджень..

Предметом порівняльного правознавства як науки в узагальненому його вигляді є розробка теорії порівняльно-правового методу і дослідження на його підставі загальних принципів та закономірностей виникнення, функціонування і розвитку різних правових систем.

Разом з тим предмет порівняльного правознавства може бути представлений у більш розгорнутому вигляді. У цьому випадку ним, зокрема, охоплюються:

• методологічні проблеми порівняння у праві (теорія використання порівняльно-правового методу та інших засобів і способів пізнання, що застосовуються в порівняльно-правових дослідженнях);
• порівняльне дослідження правових систем сучасності, їх класифікація, закономірності розвитку;
• порівняльний аналіз законодавства різних країн з метою виявлення спільних рис та особливостей, взаємовпливу, тенденцій і закономірностей розвитку;
• порівняльне вивчення досвіду різних країн у забез­печенні основних прав і свобод людини і громадянина;
• порівняльне дослідження правотворчої та право-застосовної діяльності, факторів, які впливають на їх ефективність;

· порівняльний аналіз правосвідомості і правової куль­тури різних народів, їх взаємовпливу і тенденцій розвитку;

· порівняльне дослідження юридичної термінології.

Категорія «об`єкт порівняльного правознавства» є ширшою за змістом за категорію

«предмет порівняльного правознавства». Загальним об`єктом юридичної компаративістики є вся державно-правова дійсність або правова реальність, оскільки порівнянню може підлягати будь-яке явище або процес державно-правової дійсності.

Найбільш поширеними об`єктами порівняльного правознавства єнаступні правові категорії:

• правова сім'я — специфічний об'єкт порівняльного правознавства. Інші юридичні науки досить рідко звертаються до дослідження правової сім'ї, тоді як для порівняльного правознавства — це один з основних об'єктів. Вивчення романо-германської, англо-американської, ре­лігійно-традиційної та інших правових сімей збагачує знання про правову картину світу;
• правові системи окремих держав — один з найважливіших об'єктів порівняльного правознавства;
• правові вчення, концепції і правові погляди. Для порівняльного правознавства традиційним є вивчення насамперед розбіжностей у рівнях національної правової свідомості і правової культури;
• національне законодавство. Цей об'єкт порівняльного правознавства часто привертає увагу компаративістів, оскільки дозволяє їм дослідити загальні характеристики законодавчих систем, тенденції їхнього розвитку, основні особливості. Йдеться, зокрема, про порівнянність критеріїв класифікації галузей, предметів і обсягів регулюван­ня в межах галузей, про співвідношення різних галузей. Завдяки таким дослідженням установлюється реальна роль закону в системі джерел права;
• галузі, підгалузі законодавства і нормативні маси­ви. Усередині однієї правової сім'ї галузева класифікація в основному збігається, хоча внутрішнє наповнення цих елементів може відрізнятися;
• правові інститути — комплекси правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини. Інститути договорів, правосуб'єктності, відповідальності, виборчі системи — лише деякі приклади з цієї області;
• закони та інші правові акти є одним з найбільш поширених об'єктів порівняльного правознавства. Це пояснюється, головним чином, потребами законотворчості. Доступність іноземних законів робить їх найбільш придатним нормативним джерелом для порівняння і використання;
• правові норми, які нерідко є самостійним об'єктом порівняльного правознавства;
• юридична техніка, тобто сукупність прийомів і правил структурування і вираження правових норм, побудови правових актів. У кожній правовій системі можна знайти чимало специфічних прийомів юридичної техніки, що відображають як особливості мови і культури, так і традиції законодавчого процесу.

Необхідно підкреслити, що перелік об’єктів юридичної компаративістики не є вичерпним, оскільки в якості об’єкта порівняльного правознавства можу виступати будь-який елемент правової системи.