Організація матеріально-технічного постачання

Завдання і структура органів матеріально-технічного постачання.

Одним із найважливіших питань в діяльності будь-якого промислового підприємства, а отже і машинобудування в цілому, є забезпечення виробничої програми матеріальними ресурсами в потрібному асортименті, кількості, і у встановлені строки.

Основними задачами матеріально-технічного постачання в машинобудуванні є:

1) вивчення і виявлення потреб в матеріальних ресурсах, необхідних для виробництва продукції;

2) розміщення на підприємствах у відповідності з виявленою потребою замовлень на виготовлення цієї продукції;

3) створення необхідних умов для стійкого забезпечення підприємства матеріальними ресурсами;

4) налагодження тривалих стійких і ефективних господарських зв’язків між споживачами і виробниками продукції;

5) організація роботи, яка забезпечує економію матеріальних ресурсів, широке впровадження вторинних ресурсів в господарський обіг.

Рішення цих задач може бути забезпечене тільки при правильній організації і чіткому плануванні матеріально-технічного постачання на основі матеріально-обґрунтованих норм витрат, норм складських запасів матеріалів і напівфабрикатів.

Структуру матеріально-технічного постачання можна зобразити на схемі:

Забезпечення цехів і служб заводу всім необхідним, а також контроль за дотриманням лімітів витрат матеріалів і напівфабрикатів та встановлених норм запасів відділ матеріально-технічного постачання здійснює через загальнозаводські матеріальні склади.

До функцій матеріальних складів входить прийом, зберігання і видача матеріалів і напівфабрикатів, оперативний облік їх руху, систематичне спостереження за станом складських запасів і турбота про своєчасне їх поповнення при відхиленні від встановлених норм.

На великосерійному і масовому виробництві інколи в функції складів включається забезпечення робочих місць матеріалами і напівфабрикатами.

На підприємствах, які мають декілька обробних цехів, що споживають однакові матеріали в значній кількості, доцільно при загальнозаводських складах створювати заготівельні дільниці і матеріали цехам видавати у виді заготовок. Заготовки із загальнозаводських складів можуть видаватися безпосередньо в цехові комори, а також через склад напівфабрикатів ВДВ підприємства.

На великих підприємствах питаннями постачання напівфабрикатів, що поступають в порядку виробничого кооперування, відають спеціальні відділи зовнішнього кооперування. Інколи ці функції виконує спеціальне бюро кооперування при ВДВ.

Матеріально-технічне забезпечення дільниць робочих місць планує і організовує диспетчер цеху, який входить в склад планово-диспетчерського бюро цеху.

Організація матеріального забезпечення заводу

Організація матеріально-технічного постачання здійснюється через товарні біржі, а також за прямими господарськими зв’язками між підприємствами.

Господарські договори на поставку продукції регламентують економічні взаємовідносини між підприємствами. У договорах про постачання вказуються: асортимент і обсяг продукції (матеріали), які будуть поставлені за рік з розбивкою на квартали і місяці, кількість і комплектність продукції, що постачається; ціни на продукцію і сума договору; умови постачання, вид упаковки, форма розрахунків і санкцій за порушення умов договору.

Органи матеріально-технічного постачання і підприємства несуть майнову відповідальність за недотримання своїх договірних зобов’язань і компенсують в установленому порядку нанесені збитки. Всі платежі на відшкодування збитків покриваються за рахунок прибутку і відносяться до результатів виробничо-господарської діяльності підприємств, які порушили умови договору.

Товарна біржа

Діяльність і створення товарних бірж в Україні визначається законом України «Про товарну біржу», який прийнято у грудні 1991 р.

Товарна біржа – організований ринок біржових товарів з фіксованим членством і правилами торгівлі, - на яких торгують головним чином товарами однорідними і стабільної якості (зерновими та іншими сільськогосподарськими товарами, металами, причому більшість угод закладається на умовах майбутньої поставки). Найбільші товарні біржі зосереджені в Лондоні, Нью-Йорку, Чикаго.

Товарні біржі класифікуються на:

1. Наявні біржі – тобто такі, де угоди на поставку, пов’язані із реальним товаром (це торгівля за взірцями).

2. Термінові (ф’ючерсні) – це такі, на яких угоди укладаються без наявного товару (торгівля контрактами).

У відповідності до доступності виробникам і споживачам біржі діляться на:

1. Відкриті (доступ виробника і споживача вільний).

2. Закриті.

Наступна класифікація:

1. Універсальні – різноманітні товари;

2. Спеціалізовані – на певний вид товару.

Особливостями біржової торгівлі є:

1. На біржі зустрічається попит і пропозиція, а не товар і гроші. Проходить замінимість товару, який поширюється на біржі.

2. Біржа має певну чітку організацію (периферійні фірми, брокерські кантори, які займаються пошуками клієнтів і має центральні органи – це операційний зал, котирувальна комісія, бухгалтерія, обслуговуючий персонал).

3. На біржі відбувається котування ціни – це фіксація фактичних цін і визначення найбільш типової ціни.

Функціями біржі є:

1. Визначення ціни товару на даний момент і перспективу.

Визначена ціна поступає в комп’ютерну систему і публікується в біржових бюлетенях.

2. Узгодження планового і фактичного попиту і пропозиції.

План на виробництво і постачання продукції формується під впливом очікуваного попиту і пропозиції.

На біржі зустрічаються попит і пропозиція і встановлюється ціна.

3. Страхування від коливання цін (хеджирування). За допомогою купівлі-рпродажу ф’ючерсного контракту.

Ф’ючерсні (або термінові) угоди – це угоди за взірцями ще невиробленого товару. Ф’ючерсний контракт – угода між виробником і споживачем на купівлю-продаж з поставкою в майбутньому наперед визначеною ціною.

Ф’ючерсний контракт страхує виробника від зниження цін, але не дає змоги одержати вигоду від підвищення цін.

Ф’ючерсний контракт страхує покупця від підвищення цін.

Офсетні угоди – це угоди зворотні до ф’ючерсних – тобто це викуп проданого контракту, або продаж ф’ючерсного контракту.

Договір за ф’ючерсною угодою багаторазово перепродується маклерами. Умови контракту стандартизовані за якістю, кількістю продукту, часом і місцем доставки. Змінною частиною є ціна, яка встановлюється в момент вкладання угоди.

Ціна може знизитись і підвищуватись. Ринок биків – специфічний термін біржової торгівля, що означає біржових гравців, що грають на підвищені ціни.

Ринок ведмедів – на зниження ціни.

Організаційно-правовий статус біржі

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, і є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий та інші рахунки в банках, печатку із назвою.

Членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до їх складу згідно із статутом біржі вітчизняної та іноземні юридичні і фізичні особи.

Вступний внесок члена біржі має дорівнювати вартості “біржове місце”.

Член товарної біржі має право сам або через свого представника:

- здійснювати біржової операції на біржі та одержувати за це винагороду;

- брати участь у вирішенні питань діяльності біржі, обирати і бути обраним до її керівних органів;

- користуватись всіма послугами біржі.

Для управління товарною біржею та забезпечення її функцій на біржею та забезпечення її функцій на біржі створюються виконавча дирекція та спеціальні підрозділи: розрахункова палата, біржовий арбітраж; котирувальна комісія та інші підрозділи і служби, необхідні для її діяльності.

Біржовою операцією визначається угода, що відповідає умовам:

а) якщо вона являє собою купівлю – продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обсягу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному засвідченню.

Біржові операції дозволяються здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов’язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, на здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій до реєстрації на біржі.

Кількість брокерів кожної товарної біржі визначається біржовим комітетом.

Брокери вправі пересвідчуватися в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.

Брокерам забороняється розголошувати комерційні таємниці щодо здійснюваних за їх участю біржових операцій клієнтів, одночасно обслуговувати двох або більше клієнтів, інтереси яких суперечать

У правилах біржової торгівлі визначається:

- строк та місце проведення біржових операцій;

- склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них;

- порядок здійснення та реєстрації біржових операцій;

- порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі;

- відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі;

- інші положення, встановленні органами управління біржі.

На товарній біржі забороняється:

- купівля - продаж товарів (контрактів) однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін;

- будь-які погодження дії учасників біржової торгівлі, які мають своєю метою або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних біржових цін;

- поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон’юнктури.

Організація складського господарства

У залежності від виду предметів, що зберігаються розрізняють наступні внутрізаводські склади:

1) матеріальні;

2) напівфабрикатів і заготовок;

3) інструментів;

4) обладнання і запасних частин;

5) готової продукції;

6) господарські;

7) відходів

Матеріальні склади, в свою чергу, діляться на склади чорних металів, кольорових металів, палива, хімікатів.

Спеціалізація складів матеріалів на даному підприємстві визначається номенклатурою і обсягом матеріалів, що споживаються.

За масштабом роботи заводські склади діляться на загальнозаводські і цехові.

Загальнозаводські склади, в свою чергу, діляться на:

1) постачальницькі (матеріальні, купованих напівфабрикатів)

2) збутові (готової продукції та відходів);

3) інструментальні (ЦІС);

4) обладнання і запасних частин;

5) виробничі (заготовок і напівфабрикатів);

6) господарські (для зберігання спец одягу, мила, господарських товарів.

Цехові склади діляться на склади матеріалів і заготовок, інструменту (ІРК) і проміжні – для зберігання між операційних заділів.

У залежності від властивостей матеріали і вироби можуть зберігатися на відкритих площадках, під навісами, в закритих холодних або опалювальних приміщеннях. У відповідності з цим склади діляться на: відкриті; напіввідкриті та закриті.

Відкриті склади – це сухі відкриті обладнанні площадки, розміщенні на рівні землі або підняті на землею (платформи). На відкритих площадках зберігають від атмосферних осадів.

Напіввідкриті склади (навіси), які захищають від атмосферних осадів і сонячних променів, використовуються для зберігання крупно габаритних і важких матеріалів, які псуються під впливом атмосферних і температурних змін.

Закриті склади – одно або багатоповерхові будинки, які опалюються або не опалюються.

Для зберігання вогненебезпечних матеріалів створюються спеціальні підземні або напівпідземні сховища.

Склади звичайно обладнують різного роду стелажами (у виді пірамід, поличок). Для зберігання сипучих тіл використовують засіки.

Склади повинні бути оснащені мірильним обладнанням: вагами, мірниками, лінійними мірами для визначення довжини, висоти і діаметрів (метри, рулетки) штангенциркулі).

Склади повинні мати вантажно – підйомні і транспортне обладнання: тачки, авто – і електрокари звичайні і з підйомною платформою, вантажні ліфти.

Коефіцієнт використання площі складу при зберіганні в штабелях складах 0,6 – 0,7; а при зберіганні в стелажах – 0,3 - 0,4.

Корисна площа складу може бути визначена:

1) за навантаженням:

де М_MAX – максимальна кількість матеріалу, яка зберігається, в т;

M_f – допустиме навантаження на 1 м² площі підлоги складу, що визначається дослідним шляхом., т.

Цей метод застосовується для розрахунку площ під матеріалами, що зберігаються в засіках, штабелях, міст костях і т.п.

2) за об’ємними вимірами:

Де F_cm – площа, яку займає один стелаж;

– кількість потрібних стелажів

Ширина проходів між стелажами і штабелями 0,6 – 0,9 м, а при користуванні тачками 1,1 – 1,2 м. Через кожні 20 – 30 м в складах повинні бути наскрізні проїзди шириною воріт. Всередині складу в залежності від його ширини роблять повздовжні проїзди шириною 2,5 – 3 м.

Розмір конторських і побутових приміщень F_СЛ і конструктивна площа F_K визначається за нормами будівельного проектування і нормами охорони праці з врахуванням правил пожежної безпеки.

Облік матеріалів на складає показує їх рух (прихід, витрачання), а також наявність. Як правило, на складі ведуть кількісний облік.

Бухгалтерія підприємства повинна контролювати і аналізувати роботу всіх складів, строго проводити принцип матеріальної відповідальності складських робітників за правильне використання довірених їм ціностей.

Контроль роботи складів бухгалтерією проводиться за прихідно – витратними документами складів і обліковими картами з врахуванням встановлених норм втрат і шляхом проведення систематичних інвентаризацій складів із співставленням фактичних і документальних залишків матеріальних цінностей.