Орієнтовна схема лікування

1. В умовах стаціонару:
лікування основної патології вагітності;
оксигенотерапія - вдихання зволоженою киснево-повітряної суміші в плині 30 - 60 хвилин 2 рази на день;
препарати, що впливають на енергетичний обмін:
Глутамінова кислота по 1,0 г х 3 рази на день, метіонін по 0,25 - 0,5 г х 3 рази на день.
Галаскорбін у вигляді ферроплекса по 1 т. х 3 рази на день.
Кокарбоксилаза по 50 пг в / м щодня.
вазоактивні препарати: трентал, партусістен, ізадрін, еуфілін внутрішньовенно або внутрішньо (внутрішньовенно на глюкози, фізіологічному розчині). Внутрішньовенне введення поєднується з 2-3-х разовим прийомом препарату внутрішньо (в таблетках). Курс терапії вазоактивними препаратами становить 4 - 6 тижнів, з них 5 -7 днів проводиться інфузійна терапія, а решту днів у схемі лікування препарати даються внутрішньо. Як вазоактивного препарату може використовуватися компламин (теонікол) по 0,15 г внутрішньо під час їжі 3 рази на день.
реополіглюкін - 10% розчин по 400 - 500 мл внутрішньовенно крапельно 3 - 4 рази щодня або 2 - 3 рази на тиждень (може застосовуватися в якості рідинного навантаження перед вливанням вазоактивних препаратів).
нативна плазма - 150 мл внутрішньовенно крапельно при низькому вмісті білка в крові (нижче 6%).
при введенні великих доз глюкози вона застосовується з інсуліном у кількості 1 од. на 4 г сухої речовини.

II. В умовах жіночої консультації:
діатермія приниркової області до 10 сеансів у чергуванні з УФО (10 сеансів).
дієта, багата білком і вітамінами (відварне м'ясо, риба, сир);
внутрішньовенне вливання глюкози 40% - з 20,0 коргликон 0,06% - 0,5 мл в/в повільно щодня або через день (10 ін'єкцій);
кокарбоксілаза в / м по 50 мг щодня протягом 10-14 днів;
еуфілін по 0,15 г всередину х 2 рази на день і по 0,2 г у свічках на ніч, протягом 14 днів (або но-шпа, папаверин);
трентал по 1 таблетці х 3 рази на день або ізадрін по 0,005 г (під язик) х 3 рази на день у поєднанні з фіноптіном (ізоптіном);
оротат калію 0,5 г х 3 рази на день;
ферроплекс (конферон) по 1 драже (капсулі) х 3 рази на день;
метіонін по 0,5 г х 3 рази на день;
аскорутин по 1 таблетці х 3 рази на день.
При відсутності ефекту протягом 2 тижнів - госпіталізація.

ПРОФІЛАКТИКА ПЛАЦЕНТАРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ (ПН)

1) Виключення впливу шкідливих факторів в період передзачаття і особливо в перші дні і тижні вагітності:

а) виключити шкоду куріння, алкоголю, прийом медикаментів (без призначення лікаря);
б) до вагітності (і під час вагітності) санація вогнищ інфекції, лікування хронічних захворювань.

2) З настанням вагітності необхідно роз'яснити роль повноцінного збалансованого харчування, повноцінного і кілька подовженого сну.
3) Виділення і взяття на диспансерний облік вагітних групи ризику:

Дистрес-синдром у плода

Згідно з наказом МОЗ України № 900 від 27.12.2006 про затвердження клінічного протакола з акушерської допомоги "Дистрес плода при вагітності та під час пологів»
терміни «хронічна гіпоксія плода», «гостра гіпоксія плода» не є клінічними, тому що для діагностики цих станів в рутинній лікарській практиці не використовуються показники кисневого забезпечення плоду (метаболічний ацидоз). Відтак усі порушення функціонального стану плода в нинішній час позначають терміном «дистрес плода». Поняття «хронічна гіпоксія плода», «гостра гіпоксія плода» не використовуються.
ДИСТРЕС-СИНДРОМ РЕСПІРАТОРНИЙ НОВОНАРОДЖЕНИХ (синдром дихальних розладів) - неінфекційні патологічні процеси (первинні ателектази, хвороба гіалінових мембран, набряково-геморагічний синдром), що формуються в пренатальному і ранньому неонатальному періодах розвитку дитини і які проявляються порушенням дихання. Частота розвитку респіраторного дистресу залежать від ступеня недоношування і складає в середньому 60% у дітей, що народилися при терміні вагітності менше 28 тижнів, 15-20% - при терміні 32-36 над і 5% - при терміні 37 тижні і більше. При раціональному виходжуванні таких дітей летальність наближається до 10%.
Дистрес-синдром у плода означає гіпоксію.
Гіпоксія плоду - недостатнє постачання киснем тканин і органів плоду або неповне засвоєння ними кисню. Цей термін запропонований Всесвітньою Організацією Охорони здоров'я, але він не єдиний: існують також терміни дистрес плоду (від distress - «страждання») і асфіксія (від a - без, sphyxis - пульс; при цьому мають на увазі задуха, то є недолік кисню і накопичення вуглекислого газу в організмі).

Наслідки кисневої недостатності для плоду в різні періоди вагітності різні. У ранні терміни (до 16 тижнів), коли відбувається формування органів і систем, виражена гіпоксія може супроводжуватися уповільненням зростання ембріона і появою аномалій розвитку. Кисневе голодування в більш пізні терміни вагітності може призвести до затримки росту плода, ураження центральної нервової системи плоду і новонародженого, порушення процесів адаптації дитини після пологів; в окремих випадках воно може стати причиною мертвонародження або загибелі немовляти.

У залежності від тривалості перебігу розрізняють хронічну і гостру гіпоксію плоду.
Хронічна гіпоксія розвивається при недостатньому постачанні кисню плоду протягом тривалого періоду часу внаслідок наявних у матері захворювань внутрішніх органів (цукрового діабету, хронічних захворювань легень, нирок, анемії та ін), ускладненого перебігу вагітності (гестозів, довгостроково існуючої загрози переривання вагітності, переношування вагітності, імунологічної несумісності крові матері і плода за резус-фактором, внутрішньоутробного інфікування плода). Хронічна гіпоксія також може стати наслідком куріння, вживання алкоголю, наркотиків під час вагітності.
Гостра гіпоксія, як правило, виникає в пологах (у зв'язку з аномаліями родової діяльності, обвиттям пуповини, випадінням або притисненням петель пуповини, короткістю пуповини). Рідше гостра гіпоксія спостерігається під час вагітності при загрозливих для життя матері станах (передчасне відшарування плаценти, розрив матки). Іноді спостерігається поєднання гострої і хронічної гіпоксії плоду.

Внутрішньоутробна гіпоксія плоду - патологічний стан, пов'язаний з кисневою недостатністю під час вагітності та в пологах. Вона обумовлена зменшенням або припиненням надходження в організм кисню і накопиченням в крові недоокислених продуктів обміну речовин. Гіпоксія призводить до розладів окислювально-відновних реакцій в організмі плоду, у результаті чого розвивається ацидоз, при якому тканини перестають засвоювати кисень. Нагромадження вуглекислоти викликає подразнення дихального центру. Плід починає дихати через відкриту голосову щілину й аспірірує навколоплідні води, слиз, кров.
Причинами є багато видів акушерської патології, різні екстрагенітальні захворювання, порушення функції плаценти, патологія пуповини і самого плода.