Горизонтальна

: ТИПОВОЮ Є ДІЯЛЬНІСТЬ ЗІ ЗМІННИМ ЕФЕКТОМ МАСШТАБУ

Спочатку, коли фірма з малих обсягів виробництва переходить до середніх, спостерігаємо економію на масштабі, потім деякий незначний відрізок йде з незмінними витратами, а на вищих рівнях виробництва спостерігаються втрати на масштабі.

Крива LMС перетинає криву LATC в точці її мінімуму.

Концепція мінімально ефективного розміру підприємства

Мінімально ефективний розмір підприємства — це той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати

Ситуація, коли зростаючий ефект масштабу незначний і швидко себе вичерпує, тому мінімально ефективний розмір підприємства відповідає невеликим обсягам виробництва. В таких галузях існує значна кількість порівняно дрібних виробників, а великі фірми не будуть більш ефективними. Це типовий ринок вільної конкуренції (хлібопекарська, галузі легкої промисловості

Ситуація, коли економія на масштабі швидко наростає, а далі до значних обсягів виробництва зберігаються незмінні витрати. В такій галузі фірма досягає мінімуму середніх витрат на відносно низьких обсягах виробництва тому буде конкурентоспроможною поряд із середніми і великими підприємствами, які мають такі самі середні витрати (на відрізку Q₁ Q₂).

В галузях з такими умовами формування середніх витрат можуть співіснувати підприємства різних розмірів, вони будуть однаково ефективними (галузі з виготовлення меблів)

.

Ситуація, коли зростаючий ефект масштабу спостерігається на досить тривалому відрізку, а спадний ефект віддалений. Мінімальних витрат фірма може досягти за дуже високих обсягів виробництва. Це означає, що достатню ефективність матимуть лише гігантські підприємства; малі підприємства не зможуть забезпечити таких низьких витрат, тому будуть неконкурентоспро-можними (алюмінієва, машинобудівна, сталеплавильна промисловість)

Фактори економії на масштабі

> Спеціалізація праці та управлінського персоналу;

> Технічний прогрес;

> Виробництво побічної продукції з відходів основного виробництва;

> Неподільність виробництва

Варіанти технологічного вибору фірми в розробці довгострокової стратегії.

- Фірма приймає рішення про вибір технології, порівнюючи продуктивність і витрати на ресурси за різних способів виробництва.

- Спосіб виробництва вважається технологічно ефективним, якщо вироблений обсяг продукції є максимально можливим за використання точно визначеного обсягу ресурсів.

- Узагальнену інформацію про взаємозв’язок між витратами виробничих факторів і обсягами випуску продукції у фізичному виразі надає функція виробництва

- Теоретично виробництва традиційно використовується двофакторна виробнича функція виду

Q = f (L, К),

що характеризує залежність між обсягом випуску (Q) і кількостями застосовуваних ресурсів праці (L) і капіталу (К)

- Для кожного рівня технічних знань існує відповідне числове співвідношення виробничих витрат і обсягів продукції.

- Першим, найбільш відомим варіантом виробничої функції була виробнича функція Кобба-Дугласа

Q = AK ^α * L ^β,

де А - виробничий коефіцієнт, що показує пропорційність всіх функцій і змінюється при зміні базової технології K, L-капітал і праця α, β-коефіцієнти еластичності обсягу виробництва за витратами капіталу і праці.

Запитання для самоперевірки

1. Економічні та бухгалтерські витрати.

2. Поняття альтернативних витрат.

3. Постійні та змінні витрати.

4. Типовий характер зміни витрат за короткостроковий період.

5. Закон зростаючих граничних витрат (зниження дохідності).

6. Ізоквантна, пропорційна та ізоклинна варіації факторів виробництва та функція витрат.

7. Криві довготривалих витрат, їх види.

8. Концепція мінімально ефективного розміру підприємства.

9. Варіанти технологічного вибору фірми в розробці довгострокової стратегії.

Тема 9. Ринок досконалої конкуренції

1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики

Ознаки й умови досконалої конкуренції

Це ринок, на якому багато продавців, жоден з яких самостійно не впливає на ціну, за якою він поставляє продукцію на ринок. На ньому функціонують досконало конкурентні фірми, тобто фірми, які приймають ціну на свою продукцію як таку, що не залежить від обсягу поставленої нею на ринок продукції.

Умови

По-перше, частка кожної окремої фірми у пропозиції має бути такою, що суттєво не впливає на обсяг ринкової пропозиції.

По-друге, продукція на такому ринку однорідна, тобто за своїми якісними показниками однакова в усіх продавців

По-третє, покупці добре поінформовані про ціни продавців, тому продукт має однакову ціну у будь-якого продавця

По-четверте, фірми-продавці діють незалежно одна від одної.

По-п'яте, фірми можуть вільно виходити з галузі і так само вільно входити в неї.

Поліполістичний образ поведінки суб'єктів ринку

Характерні риси основних способів ринкових дій

1.Частка ринкового попиту, на яку розраховує продавець -- мізерна частка без уявлення про загальну величину

2.Визначення параметрів ринкової діяльності: ціни товару та/або його кількості -- тільки кількість товару у відповідності із ринковою ціною

3. Можливість ідентифікації взаємозв’язку дія-реакція конкурентів та покупців -- низька

4. Процеси навчання, накопичення досвіду -- завершуються визнанням необхідності відмови від поліполістичного способу дій

Ринковий попит на продукцію фірми за умов досконалої конкуренції

окремий продавець здатний лише пристосуватися до ринкової ціни і виступає як «price-taker», тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична.

обсяг товарів, який споживачі мають намір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар.

Тобто обсяг попиту може дорівнювати Q ₁, Q ₂, Q _{3, …} за рівноважної ринкової ціни Р_Е При цьому середній виторг підприємства АR, його граничний виторг МR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту.

Загальний виторг ТR збільшується зі збільшенням випуску продукції

2. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді

Визначення оптимальних обсягів випуску:

перший підхід

прибуток — різниця між валовим доходом та валовими витратами.

Прибуток буде максимальним тоді, коли різниця між TR і TC досягне найбільшої величини.

Прибуток може бути додатним, від'ємним та рівним нулю

Загальне правило вибору оптимального обсягу виробництва або загальна умова максимізації прибутку:

прибуток максимізується на обсязі, для якого граничний доход дорівнює граничним витратам:

MR = MC

другий підхід

q nmax — оптимальний обсяг виробництва продукції, який відповідає максимальному прибутку;

е — точка беззбитковості

В точці е виконується умова mc = p