Послідовність із восьми нулів і одиниць називається байтом

Однією з перших систем кодування літер латинського алфавіту, арабських цифр, розділових знаків, знаків арифметичних дій і деяких інших символів є таблиця кодування ASCII (англ. ASCII - American Standard Code for Information Interchage - Американський стандартний код для обміну інформацією).

Згодом на основі цієї таблиці кодування були створені інші, які містять літери алфавітів різних мов, а також деякі інші символи. Вони збігалися у першій частині (символи з кодами від 00000000 (0) до 01111111 (127)) і відрізнялися в другій частині (символи з кодами від 10000000 (128) до 11111111 (255)). Звичайно, були створені таблиці, які містять літери українського і російського алфавітів.

У першій частині цих таблиць містяться:

· спеціальні символи (номери кодів від 0 до 31);

· знак пропуску, розділові знаки, знаки арифметичних дій та інші (номери кодів від 32 до 47);

· арабські цифри (номери кодів від 48 до 57);

· знаки рівності, нерівності, круглі дужки та інші символи (номери кодів від 58 до 64);

· великі літери латинського алфавіту (номери кодів від 65 до 90);

· квадратні дужки, похилі риски та інші символи (номери кодів від 91 до 96);

· малі літери латинського алфавіту (номери кодів від 97 до 122);

· інші символи (номери кодів від 123 до 127).

У другій частині цих таблиць містяться літери алфавіту певної мови (або кількох мов) та інші символи (номери кодів від 128 до 255).

Зазначимо, що у різних таблицях, які містять літери російського й українського алфавітів, одні й ті самі символи, що розташовані в другій частині таблиці, можуть мати різні коди. Останнім часом серед таблиць кодування, які містять українські літери, найпоширенішими є КОІ8-U і Windows—1251.

Кілька років тому виникла ідея створити універсальну таблицю кодування, в яку увійшли б літери алфавітів найбільш поширених мов, ієрогліфи східних мов (японська, китайська, корейська та інші), всі символи, які використовуються при роботі з комп'ютером.

Оскільки кількість символів у такій таблиці значно перевищує 256, тому вирішили кожний символ кодувати не одним байтом, а двома, тобто кожний символ цієї таблиці має не 8-бітовий, а 16-бітовий код. Шістнадцятьма бітами (двома байтами) можна закодувати 2¹⁶ = 65 536 символів. Така таблиця дістала назву Unicode.

В інформатиці використовують і більші за 1 байт одиниці вимірювання довжини двійкового коду повідомлення. Запам'ятайте:

1 Кбайт = 2¹⁰ байт = 1024 байт

1 Мбайт = 2¹⁰Кбайт = 2²⁰ байт = 1 048 576 байт

1 Гбайт = 2¹⁰Мбайт = 2²⁰ Кбайт = 2³⁰байт

1 Тбайт т 2¹⁰ Гбайт - 2²⁰Мбайт = 2³⁰Кбайт = 2⁴⁰ байт

Ви, напевно, помітили, що префікси кіло, мега, гігаі тера використовуються в інформатиці дещо в іншому значенні, ніж це прийнято в математиці та фізиці, де вони відповідно означають тисяча (1 км = = 1000 м), мільйон (1 мегатонна = 1000000т), мільярд і трильйон. Це пов'язано з тим, що в математиці і фізиці рахують степенями числа 10, а в інформатиці - степенями числа 2, оскільки для кодування даних в ЕОМ використовують не 10 цифр, а лише 2.

Якщо кожен символ кодувати одним байтом, то середня довжина двійкового коду одного рядка тексту цього підручника дорівнює 60 байт, однієї сторінки - приблизно 3 Кбайти, а всього підручника - приблизно 1 Мбайт. Зауважимо, що всі ці дані можуть розміститися на одному гнучкому диску.

У сучасних ЕОМ графічні, звукові, відеодані також кодуються двійковим кодом. Так, довжина двійкового коду чорно-білого зображення на екрані монітора дорівнює приблизно 60 Кбайт, а кольорового — приблизно 1,4 Мбайт.