Основні поняття метрології

Метрологія — наука про вимірювання. Вихідним поняттям метрології є поняття про фізичну величину. Об'єктам матеріального світу притаманні різноманітні фізичні властивості. Фізична величина — це властивість, спільна в якісному відношенні для багатьох фізичних об'єктів та індивідуальна в кількісному відношенні для кожного з них. Отже, фізичні величини розрізняють за кількісним і якісним відношеннями. Якісний бік визначає рід фізичної величини, тобто, що саме дану фізичну величину відрізняє від іншої фізичної величини (наприклад, електричний струм від напруги), а кількісна характеристика визначає розмір (наприклад, фізичні об'єкти характеризуються електричним опором, який у кожного об'єкта свій).

Кількісний вміст властивості, що характеризується поняттям «фізична величина», у даному об'єкті називається розміром фізичної величини. Розмір фізичної величини визначається у процесі вимірювання.

Фізичні величини характеризують різні властивості фізичних об’єктів і тому не ізольовані одна від одної, а взаємопов'язані. Взаємозв'язок між різними фізичними величинами є предметом вивчення фізики. Наприклад, закон Ома встановлює взаємозв'язок між такими фізичними величинами, як електричний струм, напруга й опір.

На підставі законів фізики можна виражати одні фізичні величини через інші. Отже, можна побудувати систему фізичних величин, у якій усі фізичні величини поділяються на основні та похідні.

Основними називаються фізичні величини, прийняті незалежними в даній системі від інших фізичних величин.

Похідні фізичні величини, що входять у систему, визначаються через основні фізичні величини.

Вперше систему фізичних величин запропонував німецький учений К.Ф. Гаусс у 1832 р., яку названо його іменем.

У нашій країні, як і в багатьох інших, діє Міжнародна система одиниць, яка скорочено позначається літерами латинського алфавіту SI за першими літерами найменування «System International, що означає «Система Інтернаціональна» (СІ).

Основні фізичні величини у системі СІ такі: довжина, час, маса, електричний струм, термодинамічна температура, кількість речовини, сила світла. Крім основних величин, у системі СІ прийнято дві додаткові: плоский і тілесний кути.

Взаємозв'язок основних і похідних величин характеризується таким поняттям, як розмірність фізичних величин і позначається dim (скорочено від dimension — розмірність).

Розмірність основної фізичної величини — це умовний символ фізичної величини у даній системі величин: dim (l) = L, l — довжина; dim (t) = Т, t — час; dim (m) = М, т — маса; dim (I) = I, I—сила електричного струму; dim (T) = 0, Т — термодинамічна температура.

Розмірність похідної фізичної величини визначається через розмірності основних фізичних величин за формулою. Ця формула складається згідно з фізичним законом, який встановлює зв'язок даної величини з іншими фізичними величинами. Наприклад: dim (v) = L/Т — розмірність швидкості; dim (а) = L /Т² — розмірність прискорення; dim (Q)= IxТ — розмірність, електричного заряду.

Одиниця фізичної величини — це така фізична величина, розміру якої надається числове значення 1.

У системі СІ для основних фізичних величин прийнято такі одиниці: маси кілограм (кг); довжини — метр (м); часу — секунда (с); сили електричного струму — ампер (А); термодинамічної температури кельвін (К); сили світла — кандела (кд); кількості речовини моль (моль). Одиниці додаткових фізичних величин: плоского кута — радіан (рад); тілесного кута стерадіан (cр).

Одиниці найбільш уживаних похідних величин щодо електромагнетизму такі: напруги — вольт (В), потужності — ват (Вт), електричного опору — ом (Ом), магнітного потоку — вебер (Вб) тощо.

Згідно з Державним стандартом України (ДСТУ 2681—94) вимірювання — це знаходження значень фізичних величин дослідним шляхом за допомогою спеціальних технічних засобів. Спеціальні технічні засоби, за допомогою яких здійснюється вимірювання, називаються засобами вимірювання. Наприклад, для вимірювання струму використовують амперметр, опору — омметр, напруги — вольтметр, частоти — частотоміри.

1.4. Загальні відомості про постійний струм,