Тема 2. Основні відомості про конструювання, асортимент та класифікацію одягу

План

1. Задачі предмету «Основи конструювання виробів».

2. Одяг, як предмет конструювання.

3. Класифікація одягу. Функції одягу.

4. Визначення «асортимент одягу».

1. Основне завдання швейної галузі та сфери індивідуального виготовлення одягу - розширення асортименту одягу, підвищення його якості за рахунок використання останніх досягнень в цій галузі, використання нових видів матеріалів, пошук нових форм, підвищення культури одягу.

Як і будь-який об'єкт виробництва швейні вироби проходять процес проектування.

Проектування - це комплекс робіт по створенню нового зразка виробу, який включає дослідження, техніко-економічні розрахунки, розрахунки і побудову креслень виробу і його деталей, виготовлення і випробування дослідних зразків.

У більш вузькому розумінні проектування одягу означає вибір оптимальних конструктивних і композиційних рішень одягу, які б відповідали потребам рівних соціальних груп і при цьому мали високу рентабельність для підприємств - виготовників.

Однією з складових частин проектування є конструювання.

Конструювання - це виявлення складових частин моделі, розробка креслень виробу, деталей та вузлів, визначення методів конструювання та підготовка робочої документації, яка необхідна для виготовлення зразка майбутнього виробу.

Стосовно розробки нових видів одягу цей етап іде після виконання ескізу майбутньої моделі, або утворення нової форми з тканини на фігурі чи манекені (муляж або наколка).

Конструювання одягу - наука прикладна, бо займається питаннями таких раціональних розробок конструкції одягу, яка б забезпечувала масове, серійне виробництво, а не тільки поодинокі зразки одягу. Для того, щоб чітко розуміти суть процесу конструювання одягу та забезпечувати якість продукції, важливо мати чітке уявлення про предмет конструювання.

Конструювання -це процес, в результаті якого визначаються зовнішній вигляд і структура виробу.

Конструювання одягу -розробка конструкції моделі одягу, тобто побудова взаємного розташування і конфігурації частин (деталей) цілого (всього виробу). Результатом конструювання є креслення, малюнки, розрахунки.

Костюм -образно вирішений ансамбль, в центрі уваги якого - людина; ансамбль об'єднує одяг, взуття, зачіску, грим, аксесуари і несе певну утилітарно-естетичну функцію.

Одяг - це сукупність покровів, які частково або повністю покривають тіло людини, захищають від несприятливих умов середовища та виконують естетичні функції.

До одягу не відносяться головні убори, взуття, панчішні вироби, пальчатки, але вони разом з одягом входять до поняття «костюм».

Аксесуари -доповнення до костюма - шарф, косинка, хустка, головний убір, рукавички, сумка, гаманець, пояс-ремінь, парасолька, панчохи і т.п. Сумку, пояс - ремінь, гаманець, рукавички і т.п. називають галантереєю. Для застібання, прикріплення деталей, їх ущільнення, прикрасити вироби служить фурнітура.

Продуктом діяльності творця костюма є модель (зразок). По своєму характеру розрізняють моделі-ідеї (виставкові, перспективні, унікальні) і промислові моделі.

Гардероб - сукупність всього одягу, що знаходиться в користуванні однієї людини або сім'ї.

Колекція моделей одягу - це серія моделей визначеного або різного призначення, побудована на основі єдиного рішення, стилю конструкції, базової форми, структури матеріалу.

Сімейство моделей одягу - серія виробів, розроблена на одній конструктивній основі у зв'язку з вимогами уніфікації конструювання і моделювання в умовах масового промислового виробництва.

Асортимент одягу - це сукупність виробів різних видів та призначення, які випускаються промисловістю для задоволення потреб населення. В поняття «асортимент» включають також склад та співвідношення окремих видів виробів у загальному випуску продукції, підбір їх по кількості і сортам, розмірам, зовнішньому оздобленню, матеріалам та іншим ознакам.

Основними ознаками розподілу є: призначення одягу; вид матеріалу; спосіб виробництва одягу.

Швейні вироби поділяються також на плечові та поясні.

Плечовими називають вироби, які мають за опорну поверхню плечовий пояс фігури людини (сукні, сарафани, блузи).

Поясними називають вироби, які мають за опорну поверхню ділянку від лінії талії до лінії стегон (спідниці, брюки, шорти).

В промисловості класифікація одягу також здійснюється по розмірам, ростам та повнотних групам.

Вимоги до одягу - це інформація про те, яким властивостям одягу віддає перевагу суспільство, споживач та виробництво.

Одяг повинен відповідати ряду вимог, виконання яких забезпечить необхідну його якість. Невідповідність хоча б одній вимозі призводить до зниження якості виробу, товарного вигляду, а іноді і до неможливості його використання споживачем.

Споживчі вимоги - це інформація про те, яким властивостям споживач віддає перевагу в одязі, щоб задовольнити свої матеріальні та духовні потреби.

2. Споживчі показники якості одягу включають в себе п'ять видів вимог:

1.Соціальні - визначають суспільну потребу в одязі. Ці вимоги попереджають процес конструювання та здійснюються на стадії розробки технічного завдання при визначенні асортименту виробів. Для визначення попиту та потреб споживачів на багатьох підприємствах створюються спеціальні соціальні служби.

До соціальних показників належать: відповідність прогнозу попиту споживачів на одяг - це задоволення потреб всього населення в різноманітних, практичних, гарних та недорогих моделях. Попит споживачів на одяг - це широкий вибір асортименту одягу, який включає в себе: склад та співвідношення окремих видів виробів в цілому, випуску продукції підприємства, набір одягу визначеного виду та найменування. Конкурентоспроможність одягу залежить від якості швейного виробу, напрямку моди, сезонності моделі та від перспективи розвитку асортименту. Співвідношення розмірно-ростового асортименту одягу об'єму потреб - це випуск одягу обмеженої кількості на фігури стандартних, тобто типових розмірів та зросту.

2. Функціональні. Розробляючи сучасний одяг слід враховувати, які вимоги в
ньому будуть переважати. Це вирішить і конструктивне рішення, і вибір
матеріалів, і образ одягу. Такий підхід до проектування отримав назву
«функціональний підхід» - проектують не річ, а користь, яку вона повинна
принести споживачу. Функціональний принцип проектування пропонує
попереднє вивчення процесу функціонування речі, розробку моделі ідеального
функціонування системи в цілому і в результаті - утворення об'єкту з принципово
новими функціями, який дозволяє задовольнити різноманітні та мінливі потреби
людини.) Одяг повинен виконувати певні функції: захист, естетику, гігієну, нести
інформацію.

3. Естетичні - це відповідність призначенню, напрямку моди, смаку,
культурному рівню людини, людині та оточуючому світу. Одяг та його колір,
оздоблення повинні приносити людині емоційне задоволення.

4. Ергономічні - конструкція повинна забезпечувати відповідність розмірам
фігури, призначенню, максимальну свободу руху, одяг повинен легко зніматись і
одягатись.

5. Експлуатаційні - одяг повинен відповідати призначенню та бути зручним в
статиці та динаміці. Також одяг повинен бути міцним до розриву, стійким до
тертя та багатьом заломам, стійкість фарбування, повинен тримати форму.

6. Гігієнічні - це забезпечення комфортного мікроклімату навколо тіла людини та нормального його функціонування (дихання, потовиділення, кровообігу).

7. Технологічні - можливість використання сучасних методів обробки з
елементами стандартизації та уніфікації, якість виготовлення.

Соціально-економічні вимоги - це інформація про структуру суспільних потреб, тобто про те, які вироби потрібні суспільству та відповідність вартості виробу витраченим ресурсам з урахуванням соціального та матеріального рівня споживача. При дослідженні особливу увагу звертають на те, чи відповідає комфортність, зручність, товарний вигляд, естетичність рівню ціни. Якщо це співвідношення порушено та ціни завищені, то при виробництві та реалізації можуть виникати труднощі.

Промислові вимоги - властивості одягу повинні відповідати умовам та організації промислового виробництва, враховуються режими та методи обробки, відповідність технологічним процесам та обладнанню підприємства, забезпечення безпеки праці та економічність.

Вимоги до одягу непостійні, вони змінюються в процесі росту матеріального статку та рівня культури, при технічному прогресі промисловості.

Враховуючи ці вимоги під час проектування забезпечується економічність виробництва та реалізації продукції, задоволення матеріальних та культурних потреб людини.

Класифікація одягу:

1. По призначенню: побутовий; спеціальний; спортивний.

2. По сезону: зимовий; д/сезонний; літній.

3. По умовам експлуатації: верхній одяг; легкий одяг; білизна; корсетні вироби.

4. По віковій ознаці: дитячий; молодіжний; для дорослих.

5. По статі: чоловічий; жіночий.

6. По використаним матеріалам: з натуральних волокон; з штучних волокон; шкіряний; з хутра; трикотажний.

Все різноманіття сучасного одягу класифікують по різних ознаках властивостей. Існують класифікації за призначенням (загальна швейна класифікація і десятковий класифікатор продукції), по статевовіковій ознаці, характеру опорної поверхні, покрою і ін.

По віковій ознаці виділяють три групи дорослого населення: молодшу (18 - 29 років), середню (30 років - 44 роки) і старшу (від 45 років). Для дітей виділяють ясельну (9 міс. - 3 роки), дошкільну (3 роки - 6,5 років), молодшу шкільну (6,5 - 12 років), старшу шкільну (12 - 15,5 років) і підліткову (15,5 - 18 років) групи.

Для раціонального підбору форм, покрою, матеріалів та оздоблення одягу важливо знати і правильно керуватися функціями одягу.

Під функцією одягу розуміють ту службову роль, яку вона виконує в житті людини. Функціональність - відповідність виробу, комплексу виробів, призначенню, тобто здатність виконувати ту або іншу функцію в процесі життєдіяльності людини (див. схему 1).