Написання вигуків та особливості вживання їх

Вигуки, що передають повторювані або протяжні звуки, пишуться через дефіс: ой-ой-ой, ай-ай-ай, ну-ну, гав-гав, ня-а-ав, ф’ю-у-у-у.

Вигуки типу леле, лелечко, цитьте, овва, кукуріку, тарах, бабах тощо, які не передають повторюваних чи протяжних звуків, пишуться разом. Проте, якщо треба передати протяжність, то й ці вигуки можуть писатися через дефіс: І раптом: — Б-б-ба-бах! (Остап Вишня). Б’ється, стогне, зітхає море!.. Бу-ух!.. бу-ух!.. бу-ух! (М.Коцюбинський).

У вигуках будь ласка, до побачення, на добраніч, оце так, отим то й ба, от тобі й на і под. усі складові частини пишуться окремо.

Вигуки ану, анумо, ануте пишуться одним словом.

Через дефіс пишуться вигуки їй-богу, їй-бо, їй-право, ану-ну.

Вигуки вживаються лише в розмовному й художньому стилях.

Вигуки в реченні звичайно стоять відособлено і від членів речення відокремлюються комою або знаком оклику: А він дививсь у віконце, дививсь і заспівав… Ах, що то яка пісня була! (Марко Вовчок). Ех! Ех! Ех! Ррраз! Ррраз! Закаблуками! Закаблуками! По злиднях, по гіркій, по циганській долі закаблуками! (Остап Вишня).

Якщо вигук ужито в середині речення, він виділяється з обох боків тире, рідше — комами: І раптом він — о леле! — у стіні побачив двері ще якісь чудні (М.Бажан). А дівчина, Петре, їй-право, непогана (А.Головко).

Іноді вигуки можуть виступати членами речення:

1) в ролі присудка: Заридала Катерина та бух йому [батькові] в ноги (Т.Шевченко);

2) в ролі підмета: Тисячоголосе “ ура ” покотилося берегом (О.Гончар);

3) в ролі додатка: Не кажи “ гоп ”, поки не перескочиш (Нар. творчість).

У такому разі вигуки не відділяються розділовими знаками від інших членів речення. Вони можуть лише братися в лапки.

Перевірте себе. Слова й словосполучення запишіть у три колонки за тим, як вони пишутся: 1) двома і більше словами; 2) одним словом; 3) через дефіс.

1. О/півночі, по/доброму, прийшов/би, на/добраніч, із/за, один/на/один, з/рання, сніжно/білий, кінець/кінцем, усе/ж/таки, начеб/то, о/цей, казна/коли, який/небудь, значно/більше, рано/вранці, раз/у/раз, рясно/листий. 2. Скільки/завгодно, ані/скільки, до/побачення, немовби/то, із/під, у/шістьох, крок/за/кроком, вряди/годи, тим/часом, ку/ку/ріку, по/батьківському, все/одно, с/краю, на/впростець/ хтозна/з/ким, з’єднати/ся, ідейно/художній, під/час, будь/як.

Ключ. З других букв перших слів має скластися: 1) початок вислову Ю.Яновського: “… творчості”; 2) закінчення вислову Лесі Українки: “Герой …“