Значення і склад часток

Частками називаються службові слова, які надають реченню чи окремому слову певного смислового або емоційного відтінку.

Наприклад, частка ж у реченні Розкажи, розкажи мені, поле: що ж тепер нам з тобою робити? (П.Тичина) допомагає виділити питальний займенник що? Частка мов у реченні Повітря — мов прив’ялий трунок (П.Тичина) вказує на уявний, порівняльний характер твердження, а частка не в реченні Рушієм і мірою життя є добро, а не зло, дружба, а не зненависть і не поневолення (О.Довженко) виражає заперечення.

Частки в реченні вживаються переважно із стилістичною метою — для увиразнення думки.

За своїм значенням і вживанням частки поділяються на кілька груп.

І. Частки, які надають окремому слову (чи словосполученню) певного смислового відтінку:

Підсилювально-видільні — вживаються для підсилення або виділення окремих слів у реченні: навіть, тільки, лише (лиш), всього-на-всього, хоч, хоча б, принаймні, аж, же (ж), -таки. -то, все, ще, вже, вже й, і, та, собі, о, ой. Наприклад: Мовчки йдуть чумаки біля возів, не гомонять поміж собою, не погукують на волів навіть (М.Коцюбинський). Та скажи мені, друже, нащо все в житті приходить тільки тоді, коли ми перестаємо бажати цього? (Ю.Яновський). О люди, люди, свою душу не замикайте на замки! (П.Тичина).

Слід відрізняти підсилювально-видільні частки від однозвучних сполучників тільки, хоч, хоча б, аж, і, та (які з’єднують однорідні члени або речення), займенників все, собі, прислівників часу ще, уже, тільки (які виступають членами речення і, отже, відповідають на певні питання). Наприклад, у реченні Земля, здається, аж горить (М.Старицький) слово аж підсилювальна частка, а в реченні Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться (І.Котляревський) слово аж сполучник, приєднує підрядне речення. У реченні Старий Якименко оженив сина, та таку-то вже невісточку собі взяв, що й не сказати (Марко Вовчок) слова вже, й підсилювальні частки, а в реченні Уже і сонечко зійшло, уже й зайшло, смеркати стало (Т.Шевченко) слово уже прислівник (відповідає на питання коли?), слово і (й) — сполучник.

Уточнювальні — вказують на міру точності або правдивість повідомлення: саме, якраз, справді, точно, власне, рівно, майже, приблизно, десь, мало не, трохи не, ледве не, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, мов, мовби, немовби, буцім. Наприклад: Злива тривала майже годину (М.Трублаїні). Баштан жовтіє понад яром, курінь безверхий ніби спить (М.Рильський).

Частки точно, рівно, приблизно тощо слід відрізняти від однозвучних прислівників, які в реченні виступають обставинами. Наприклад: Сніг падав безшелесне й рівно (М.Рильський). Тут слово рівно — прислівник.

Частки мов, немов, мовби, ніби, наче треба відрізняти від однозвучних сполучників, які приєднують підрядне речення до головного. Наприклад: Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т.Шевченко). Тут слово ніби — підрядний сполучник.

Вказівні — служать для того, щоб привернути увагу до якогось предмета, явища: то, ото, от, це, оце, ось, осьде, он, онде, ген, воно. Наприклад: То вертаються титани чорної землі. “ Це вас, — каже, — Сонечко веснянеє вітає”. Он поблизу тече тихенький Стрижень (3 тв. П. Тичини).

II. Частки, які вживаються для оформлення різних видів речень — розповідних (стверджувальних і заперечних), питальних, спонукальних, окличних:

Стверджувальні — виступають замінниками стверджувальних речень або підсилюють їх: так, еге, еге ж, авжеж, аякже, атож, ага, гаразд. Наприклад: Авжеж, такий у нас ведеться звичай (Леся Українка). Так! Не згоден з відкиданням реального земного світу (П.Тичина).

Стверджувальну частку так слід відрізняти від прислівника так. Наприклад, у реченні Так і зробили, як сказав він слово так є прислівником, бо відповідає на питання як?

Заперечні — вживаються в заперечних реченнях або замінюють їх: не, ні, ані. Наприклад: Ні, краще ніколи не роздивлятись, з чого зроблене те, що нам до вподоби (М. Коцюбинський).

Якщо ні повторюється при однорідних членах речення, то це — сполучник. Порівняйте: Ні, мамо, то не буря, читала я: то флот. І ні планети, ні сонця не мають права зупиниться (З тв. П.Тичини). У першому реченні ні — частка, в другому ні — повторюваний сурядний сполучник.

Питальні — вживаються для оформлення питальних речень або в ролі самостійних запитань: чи, хіба, невже, що за, га, та ну. Наприклад: Чи ж моя рука здригне, що йде битись без озброї? (П.Тичина). Хіба від добра кида людина рідну сторону і йде між чужі люди на їх робити, їм служити? (Панас Мирний).

Спонукальні — надають висловлюванню різних відтінків побажання, наказу, просьби, заборони, заклику до дії: бодай, годі, ну, давай, на, -бо, -но. Наприклад: Бодай кати їх постинали, отих царів, катів людських! (Т.Шевченко). Так годі спать! виходьте на дорогу! (П.Тичина).

Окличні — вживаються для оформлення окличних речень: що за, що то за, ну й. Наприклад: Що за золота у вас дитина! Ну й день!

III. Приєднувальні — вказують на певний зв’язок між висловлюваннями: теж, також, до того ж, ще й, адже, отже, тож, значить, так, то (більшість цих часток може виступати в ролі сполучників). Наприклад: О море, море! ти собі нуртуєш. Так прихились до нас і про життя про наше ти почуй (П.Тичина). Зайди у лютому чи в квітні, то хліб і сіль завжди навпіл (А.Малишко).

IV. Словотворчі і формотворчі — виконують роль префіксів, суфіксів та постфіксів, але відрізняються від них тим, що можуть писатися окремо, через дефіс або приєднуватися до закінчення, наприклад: аби хто — аби з ким, де який — де з яким, ні що — ні в чому, що дня — що другого дня, будь -коли, знав би, хай живе, чий сь — чийого сь, вчити ся — вчиш ся.

До словотворчих належать частки аби-, де-, -сь, казна-, хтозна-, будь-, -небудь, ні-, що-, наприклад: аби що, де хто, який сь, казна -звідки, хтозна -куди, будь -де, коли- небудь, ні який, що року.

Колишня заперечна частка не цілком набула значення префікса: не щастя, не добрий, не навидіти.

До формотворчих належать частки би, б (за їх допомогою утворюється умовний спосіб: сказав би, зраділа б); хай, нехай (за їх допомогою утворюється наказовий спосіб: хай відповість, хай прийдуть); -ся (за її допомогою утворюються зворотні дієслова: вмиваю ся, тривожать ся).