Внутрішньовенна анестезія

Вирізняють власне внутрішньовенний наркоз, центральну анальгезію, нейролептанальгезію, атаральгезію.

ВНУТРІШНЬОВЕННИЙ НАРКОЗ

Для нього використовують такі препарати.

1. Барбітурати: гексенал, тіопентал натрію для ввідного і короткочасного нарко­зу. Вважаються основними препаратами для в/в наркозу.

2. Пропанідид: анестетик ультракороткої дії.

3. Оксибутират натрію: не призводить до повної анальгезії і міорелаксації, тому його необхідно поєднувати з іншими препаратами.

4. Кетамін: анальгезія через 1—2 хв, низька токсичність, галюциногенність.

ЦЕНТРАЛЬНА АНАЛЬГЕЗІЯ

В основу методу покладений принцип багатокомпонентності. Високі дози нарко­тиків пригнічують дихання, тому основними препаратами є морфін, промедол (під час операції і після неї необхідна ШВЛ).

НЕЙРОЛЕПТАНАЛЬГЕЗІЯ (НЛА)

Метод внутрішньовенної анестезії ґрунтується на комбінуванні потужного нейролептика (дроперидолу) і наркотичного анальгетика (фентанілу). Характеризуєть­ся швидким настанням байдужості до оточення. Найчастіше НЛА проводиться за­кисом азоту на фоні ШВЛ.

АТАРАЛЬГЕЗІЯ

Комплекс методик, завдяки яким за допомогою седативних засобів, транквіліза­торів і анальгетиків досягається стан атараксії (морального спустошення) і вира­женої анальгезії.

МЮРЕЛАКСАНТИ

Курареподібні речовини— препарати, що ізольовано «вимикають» напруження м'язів завдяки блокаді нервово-м'язової передачі.

Цілі вживання:

• для розслаблення м'язів при наркозі;

• для проведення ШВЛ;

• для купірування судом, м'язового гіпертонусу.