Сучасне розуміння системного аналізу – це наукова дисципліна, що займається проблемами прийняття рішення в умовах аналізу великої кількості інформації різної природи

Слід підкреслити, що незвичність методології системного аналізу полягає у тому, що поряд із спеціальними створеними для нього деталізованими, а також строго формалізованими процедурами в його рамках використовуються і зовсім нестрогі методи, які засновані на інтуїції, практичному досвіді.

В останні роки можливість використання системного підходу до вивчення складних систем розширилось з виникненням такої науки як Експертні системи.

Експертна система - система, що основана на знаннях, - це інтелектуальна програма, що здатна робити логічні висновки на підставі конкретних знань в конкретній предметній області.

Склад експертної системи – база знань, база даних, інтерфейс користувача.

В таких системах здійснюється людино – машинний характер відтворення процесу рішення.

Сучасна обчислювальна техніка надає можливість організувати ефективний діалог «експерт - ЕОМ», провести багатоваріантні розрахунки з інформацією, яка змінюється, та знайти з рештою вирішення, відповідне перевагам, які надає експерт.

Використання методів системного аналізу дозволяє синтез дій експерта та використання ним економіко – математичних моделей – знань та інтуїції експерта з формальними методами аналізу.

Принципи системного аналізу передбачають, що проблеми (об’єкти) СА в силу своєї складності не допускають однозначного адекватного кількісного опису та для їх вивчення потрібно вдаватися до неформалізованих якісних методів аналізу.

Вчений В.П. Садовський добре це підкреслив, визначив Системний аналіз як особливий тип науково – технічного мистецтва, який у руках майстра приводить до значних результатів і практично виявляється безкорисним при його механічному, нетворчому використанні. Взагалі технологія від грецької, техне – мистецтво, майстерність; логос- знання.

Системний аналіз як науковий інструментарій успішно може використовуватися для вивчення глобальних проблем, які стоять перед людством – демографічних, продовольчих, транспортних, енергетичних та інших.

Для вирішення загальних проблем людства був створений в 1968 році Римський клуб - Міжнародна неурядова організація за участю відомих науковців різних країн світу – математиків, кібернетиків, механіків, економістів; за ініціативою клубу створено у 1972р. Міжнародний інститут прикладного системного аналізу – HASA.

Ауреліо Печчеі – засновник Римського клубу – підкреслював, що гостра потреба у системному підході диктується самим складним характером сучасного світу, де взаємні зв’язки та залежності між окремими компонентами частіше важливіші, ніж самі компоненти.

Системний аналіз:

Розглядає досліджуваний об’єкт з цілісних позицій із представленням для аналізу одночасно, як властивостей елементів об’єкта, так і властивостей відношень взаємодії елементів об’єкта між собою.

Системний аналіз – це прикладна наукова методологія, що ґрунтується на велику різноманітність системно-організованих, структурно взаємозв’язаних і функціонально взаємодіючих прийомів, математичних методів, алгоритмічних програмних та обчислювальних засобів та забезпечує формування цілісних міжпредметних знань про досліджуваний об’єкт, як про сукупність взаємозв’язаних процесів різної природи для наступного прийняття рішення відносно його подальшої розвитку і поведінки з урахуванням множини конфліктуючих критеріїв І цілей, наявності факторів ризику, неповноти та недостовірності інформації.

(Розробити схему)

У системному аналізі посилання (вимоги точних наук) далеко не завжди вдовольняються із-за неповноти первинної інформації, неідентичного розуміння особами, які приймають рішення (абревіатура російськими літерами ЛПР), цілей та можливих шляхів рішення проблеми, неможливості в силу її складності урахування всіх факторів, які впливають, недостатності, як правило, вивчення об’єкту та ін.

Тому-то зараз системний аналіз в якості суттєвого елементу включає в себе «людський фактор», його інтуїцію, людино-машинні процедури пошуку рішень проблем, утворюючи тим самим єдність об’єкту та суб’єкту.

Проблеми породжуються та вирішуються людьми і тому поняття «проблема» має людські риси сприйняття, що породжує труднощі:

- неясність розуміння проблеми (кожний слухає і розуміє по-своєму),

- складності постановки проблем на віддалену перспективу,

- складність класифікації проблем і як наслідок вибір неадекватних засобів їх розв’язання;

- неправильна оцінка проблеми – близькі дрібні проблеми затуляють великі, але віддалені,

- неправильна оцінка значимості проблем внаслідок вузькопрофесійної точки зору.