Типологія туристичних підприємств

Застосовуючи критерії, ознаки та їх комбінації, можна здійснити типологію туристичних підприємств, а отже, зробити поділ сукупності цих підприємств на відповідні в міру однорідні групи. Серед основних критеріїв поділу і класифікації туристичних підприємств можна виокремити:

- предмет діяльності;

- вид споживачів пропозиції й місце в процесі її дистрибуції;

- просторове охоплення, чи покриття;

- форму власності;

- організаційно-правову форму;

- розмір підприємства.

З огляду на предмет діяльності туристичні підприємства можна розподілити на:

- підприємства, що надають готельні послуги;

- транспортні підприємства, які займаються переміщенням туристів до місць їх туристичного перебування і назад, а також у межах туристичної дестинації (місцевості, регіону);

- підприємства туристичного посередництва, які можуть виконувати функції організатора туристичних заходів, посередника і агента;

- підприємства громадського харчування;

- підприємства з надання спортивно-рекреаційних послуг, пропозиція яких скерована не лише на туристів, а й на жителів туристичної дестинації, й дає змогу розвивати фізичну активність згідно з характером туристичних цінностей (клімат, рельєф, ресурси) цих територій;

- санітарно-лікувальні підприємства, котрі функціонують у місцевостях і регіонах з лікувально-оздоровчими ресурсами, пропозиція яких стосується не тільки традиційних курортників, а й осіб, готових взяти участь у бальнеологічному туризмі;

- суб’єкти, котрі займаються інформацією, туристичною популяризацією, роль і значення яких в умовах конкуренції на туристичному ринку (стосується підприємств і туристичних територій) систематично зростає.

Другий критерій – вид споживачів пропозиції і місце в процесі її дистрибуції, – передбачає розділення сукупності туристичних підприємств на:

- суб’єктів, які є виробниками туристичних послуг, що можуть їх продавати безпосередньо туристам або пропонувати свої продукти для реалізації посередникам; ця група охоплює також суб’єктів, які надають послуги з розміщення, харчування, туристичного перевезення, екскурсійного супроводу, спортивно-рекреаційні заходи;

- суб’єктів, які займаються посередницькою діяльністю з продажу туристичних послуг та організацією туристичних заходів, тобто поєднанням у пакети визначеного набору послуг, пропонованих виробниками, і підготовкою їх до продажу. Цю групу суб’єктів у літературі називають туристичними операторами і турагентами.

Якщо брати до уваги критерій форми власності, то можна вирізнити туристичні підприємства, які належать до:

- громадського сектору (наприклад, державні, комунальні чи профспілкові підприємства);

- приватного сектору (наприклад, фізичні особи, котрі здійснюють підприємницьку діяльність у туризмі, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні спілки тощо).

З огляду на просторове охоплення, чи покриття, туристичні підприємства можна поділити на суб’єкти, що функціонують на ринку:

- локальному (місцевому);

- регіональному;

- державному;

- міжнародному.

Перша вищеназвана група туристичних підприємств веде свою діяльність на визначеній місцевості або на території з чітко обмеженим адміністративним критерієм. Як правило, це малі туристичні підприємства, які виконують функції агента, котрий продає пропозицію туроператорів на певній території, тобто підприємства з надання послуг розміщення, заклади харчування, фірми з надання спортивних і рекреаційних послуг, які використовують наявні на певній території об’єкти і споруди.

Водночас підприємства, що функціонують на регіональному ринку, охоплюють своєю діяльністю територію певного регіону і мають свої відділи у найбільш доступних місцях цього регіону. До них належать підприємства, які володіють мережею готельних закладів на території визначеного регіону (наприклад, національна мережа готелів «7 днів» в Україні чи гастрономічних об’єктів «Леокс» у Карпатському регіоні).

Туристичні підприємства, які здійснюють діяльність на вітчизняному ринку, охоплюють усю територію країни, де мають представництва. Це великі підприємства з відповідно розбудованою організаційною структурою (відділи, підрозділи тощо), серед яких є багато суб’єктів, які здійснюють функцію туристичного організатора і посередника (наприклад, «Міст-Typ», «Колізей»), підприємства, які володіють мережею готельних об’єктів (наприклад, перша українська готельна мережа «Premier Hotels») чи також пропонують послуги прокату легкових автомобілів (наприклад, «Львівська транспортна організація»).

Поступові процеси інтеграції та глобалізації господарської діяльності у туризмі спричинили збільшення кількості підприємств, що працюють на обслуговування міжнародного ринку. Вони почали з’являтися в Україні на початку XXI ст. як наслідок зацікавленості нашим туристичним ринком відомих закордонних туроператорів. У 2004 р. на український ринок увійшов данський туроператор «Scan Holiday», а згодом німецькі туристичні бюро «Neckermann» і «Tui».

У типології туристичних підприємств можна застосувати критерій щодо організаційно-правової форми діяльності підприємства, яка дає можливість виокремити:

- підприємства індивідуальної власності;

- спілки чи товариства, у тому числі особові й майнові;

- заклади і установи, у тому числі й державні підприємства;

- комунальні підприємства.

В Україні організаційно-правові форми господарювання регламентує «Класифікація організаційно-правових форм господарювання», затверджена наказом Держстандарту України від 22 листопада 1994 р. № 288. У межах конкретних організаційних форм реалізуються взаємозв’язки і взаємодія елементів системи, її внутрішня побудова.

У зв’язку з тим, що в економіці України створюються і функціонують підприємства різних організаційно-правових форм, законодавством передбачені загальні й спеціальні умови їх заснування (рис. 1.4). Загальні умови поширюються на підприємства всіх форм. Вони регламентовані Законами України «Про підприємства», «Про підприємництво», Господарським та Цивільним кодексами, які регулюють загальні умови створення юридичної особи, у тому числі й підприємства. Спеціальні умови визначені законами про їх окремі види.

Суб’єкти

Юридичні особи

Фізичні особи

Некомерційні організації

Комерційні організації

Господарські товариства

Кооперативи

Комунальні підприємства

Повні товариства

Командитні товариства

ТзОВ

ТзДВ

Акціонерні товариства

Установи і заклади

На праві господарського відання

На праві оперативного управління

Рисунок 1.4. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Юридична особа – це організація, що має відособлене майно, може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права та мати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Під фізичною особою розуміємо підприємство, створене однією особою. В історії така форма вважається найстаршою. Єдиним власником є одноосібний підприємець, який управляє підприємством та відповідає перед кредиторами всім своїм майном, не лише підприємства, а й приватним. В Україні суб’єкти підприємницької діяльності такого типу функціонують згідно з Законом України «Про підприємництво».

Для підприємств, які бажають надавати послуги у сфері організації туристичних заходів і посередництва, необхідне отримання ліцензії. Такі документи видає Міністерство культури і туризму України, державні служби туризму і курортів на місцях. Ці органи забезпечують управління в туристичній галузі в установленому порядку, розроблення пропозицій щодо узагальнення практики застосування законодавства у туристичній і курортній галузі, виконують контрольно-наглядові функції, здійснюють регулятивні й дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб.

Отже, умовами реалізації підприємницької діяльності в туризмі є:

- ліцензування підприємств, які надають туристичні послуги.;

- державна реєстрація суб’єктів підприємництва за місцем перебування підприємця;

- сертифікація і стандартизація у сфері туристичної діяльності;

- надання готелям, закладам харчування і курортним закладам відповідної категорії;

- страхування туристів під час здійснення туристичних подорожей;

- наймання працівників і соціальні гарантії за використання їхньої праці;

- майнова відповідальність суб’єктів підприємництва за використання туристичних ресурсів;

- право припинення підприємницької діяльності.

Перевагами індивідуальної форми ведення підприємства є легкість та нескладність реєстрації діяльності, низькі витрати, пов’язані з цим. Серед недоліків можна зазначити об’єднання капіталу підприємства з приватним майном його власника, повну відповідальність підприємця за будь-які зобов’язання, що обмежує можливості розвитку.

Діяльність індивідуального підприємця застосовна щодо малих суб’єктів, які надають послуги з розміщення, транспортування, спортивно-рекреаційні, екскурсійного супроводу, а також характерні для туристичного ринку агенцій подорожей.

Другу групу підприємств становлять господарські товариства, які в економічному розумінні є об’єднанням людей і капіталу та створені з метою ведення господарської діяльності. Порядок утворення і діяльності цих спілок у нашій країні регламентується Законом України «Про господарські товариства». На відміну від одноосібного підприємства, спілки мають декілька власників, а також ширші можливості доступу до капіталу. Партнери роблять свій внесок до товариства, окрім матеріальних активів, ще й активами у нематеріальній формі, тобто у формі знань, досвіду, торгової марки чи уміння функціонувати на туристичному ринку. Зменшуються також ризики, збитки і прибутки, оскільки вони розподілені, згідно зі Статутом спілки, між учасниками.

Варто зауважити, що ліквідація державних туристичних підприємств зумовлює утворення товариств з обмеженою відповідальністю. Акціонування туристичних підприємств є рідкістю на українському туристичному ринку. Ця організаційно-правова форма притаманна великим підприємствам, створення і функціонування яких вимагає значних фінансових ресурсів. До туристичних підприємств, які функціонують у цій організаційно-правовій сфері, належать «Дністер», «Львів-Супутник».

Ринкова економіка передбачає діяльність некомерційних організацій, які створюються з іншою метою, ніж отримання прибутку. Наприклад, Львівська асоціація розвитку туризму об’єднала органи виконавчої влади та інтереси приватних туристичних структур задля пропагування м. Львова та Львівської області як туристичного центру за кордоном та в Україні. Вона також координує діяльність та ініціативи, спрямовані на розвиток в’їзного туризму та сприяє створенню належної інфраструктури.

Отже, розглянувши організаційно-правові форми діяльності, можна назвати основні чинники, які визначають їх вибір (рис. 1.5).

Чинники, що визначають вибір організаційно-правової форми діяльності туристичного підприємства

1. Передбачувані масштаби діяльності 2. Капіталомісткість обраного виду діяльності 3. Прогнозовані темпи розвитку підприємства 4. Особливості надання податкових чи інших пільг підприємствам окремих форм 5. Державне регулювання мінімального статутного фонду підприємств окремих форм

1. Наявний (можливий) розмір стартового капіталу 2. Індивідуальні здібності підприємця 3. Рівень професіоналізму підприємця 4. Ставлення підприємця до комерційних ризиків та особливості майнової відповідальності

Загальні

Індивідуальні

Рисунок 1.5. Основні чинники, що визначають вибір організаційно-правової форми діяльності туристичного підприємства

З огляду на розмір суб’єкта підприємницької діяльності можна виокремити малі, середні та великі підприємства. Параметрами підприємства можуть бути: кількість працівників, обсяг продажів, кількість підрозділів чи служб, пунктів продажу чи частка ринку. За статистичною класифікацією в основу поділу туристичних підприємств за розміром покладено кількість працівників, отже, вирізняємо:

- малі суб’єкти (працевлаштованих до б осіб);

- середні суб’єкти (від 10 до 49 осіб);

- великі суб’єкти (понад 49 працюючих).

В Україні визначення малого підприємства та суб’єктів малого підприємництва містяться в законодавчих та нормативних актах:

- Господарському кодексі України;

- Законі України «Про державну підтримку малого підприємництва»;

- Указі Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України № 727 від 3 липня 1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва».

Рекомендована література

1. Кудла Н. Є. Менеджмент туристичного підприємства: підручник / Н. Є. Кудла. — К.: Знання, 2012. — 343 с.

2. Дядечко Л. П. Економіка туристичного бізнесу: Навчальний посібник / Л. П. Дядечко. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 224 с.

3. Мальська М. Туристичний бізнес: теорія та практика: Навч. пос. / М. Мальська, В. Худо. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 424 с.

4. Пуцентейло П. Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва: Навч. посіб. / П. Р. Пуцентейло. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 344 с.