Закон "все або нічого" : і при пороговому, і при надпороговому подразнику амплітуда ПД буде однаковою. Збільшується тільки частота

Овершут/реверсія/інверсія - перезарядка мембрани (внутр. пов. +, а зовн. пов. -); від 0 до піку та від піку до 0.
Тобто МП стає позитивним, але він не досягає натрій-рівноважного потенціалу, що становить +60мВ.

Сила подразника (надпороговий порівняно з пороговим) впливає хіба на швидкість початкової деполяризації, тобто швидше виникає потенціал дії.

Під час ПД відкриваються натрієві канали: натрій рухається всередину клітину, що продукує ланцюгову реакцію відкриття каналів і збільшує деполяризацію.

! Цикл Ходжкіна: мембрана деполяризується, натрій входить, викликає подальше деполяризацію: позитивна зворотня деполяризація.
Коли досягається -50 мВ, то відкрив. достатня кількість натрієвих потенціалзалежних каналів відкрито, натрій лавиноподібно заходить в клітину, викликаючи спайк - деполяризацію.
Потім канали інактивуються, а в цей час відкрив. калієві потенціал-залежні канали, а калій за градієнтом виходить з клітини, викликаючи реполяризацію.
Отже, реполяризація викликається виходом калію з клітини через калієві потенціал-залежні канали.

Натрієвий канал склад. з 4 доменів. Між ними - пора, через яку будуть входити катіони натрію.
Має 2 воріт - М-вороти (зовн.) та Н-ворота (внутр.)
В стані спокою М-ворота закриті, а Н- ворота відкриті. Коли починається деполяризація М-ворота відкриваються - натрій входить. Відбув. подальша деполяризація.
Тоді ворота М-ворота залиш. відкритими, а Н-ворота закривається - інактивація каналу, що триває доти, поки величина МП не стане -40мВ.
З цього стану у закритий може перейти лише через recovery.

Блокаторами натрій потенціалзалежних каналів - це місцеві анестетики (лідокаїн, новокаїн (прокаїн), хлорпрокаїн, новокаїномід тощо), тетродотоксин і сакситоксин (лише в експерименті, бо дуже отруйні), батрахотоксин, аконітин, отрута деяких скорпіонів, що запобігають інактивації каналів.

Блокатор калій потенціалзалежних каналів - тетраетил амоній (ТЕА).

Під час генерації ПД змінюється збудливість - тобто здатність генерувати ПД.

Абсолютний рефрактерний період - збудливість = 0 (інактивація каналів) - під час деполярзації.
Відносна рефрактерність - під час реполяризації. Тоді ПД має меншу амплітуду і швидкість виникнення, ТОБТО Є НЕПОВНОЦІННИМ.
Рефрактерність - це стійкість до збудження під час збудження.

Слідом за періодом відносної рефрактерності наступає коротка фаза екзальтації - підвищеної збудливості, яка співпадає у часі з ост. 2/3 слідової деполяризації (через залишковий потім натрію в клітину та накопичення калію в міжклітинних щілинах). Це відбувається тому, що натрієві канали можуть активуватися при допорогових подразненнях через зменшення порогового потенціалу (тобто такого МП, при якому починається ПД).

Основні показники збудливості:
ОБЕРНЕНА ЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ ВЕЛИЧИНОЮ ПАРАМЕТРІВ І ЗБУДЛИВІСТЮ:
1) порогова сила подразнення - мін. сила будь-якого подразнення, що здатна викликати збудження;
2) реобаза - мін. сила електричного подразнення, яка, діючи протягом мін. часу здатна викликати порогову реакцію тканини.
3) пороговий час - це мін. час, протягом якого має діяти подразник порогової чи надпорогової сили, щоб викликати збудження
4) хронаксія - це час, протягом якого має діяти електр. подразник силою в 2 реобази, щоб викликати збудження
5) пороговий потенціал - це така мін. величина МП, при якій виникає ПД.

ПРЯМА ЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ ВЕЛИЧИНОЮ ПАРАМЕТРІВ І ЗБУДЛИВІСТЮ:
1) лабільність (1000мс/tпд) - це макс. к-сть ПД, яку здатна генерувати збудлива тканина за одиницю часу.

Закони подразнення збудливих тканин:
1. Закон сили подразнення:
А. Закон "все або нічого": для однокомпонентних збудливих структур.
Б. Закон силових відносин або градієнта сили подразнення - для багатокомпонетних збудливих структур: чим більше сила подразнення (до певної величини), тим більше реакція збудливої тканини.

2. Закон тривалості дії подразника: чим більша сила подразника, тим менше часу він має діяти, щоб викликати збудження.

3. Крива Гоорвега-Вейса-Лапіка

Вторинно-активне транспортування йонів: