Адаптери

Форми подання даних і керуючих сигналів, які вико­ристовують у різних пристроях ПК, істотно різні, оскільки різними є функції пристроїв, фізичні принципи їх роботи, форми взаємодії з людиною. Так, дані, які зчитуються з дискети, подаються як послідовність електричних імпуль­сів, кожний із яких несе значения одного біта. Ті самі дані в системній шині зображаються комбінацією, наприклад, 64 імпульсів, які передаються одночасно.

Для підтримання взаємодії пристроїв необхідно вико­нувати перетворення форм подання інформації, використо­вуючи спеціальні пристрої — адаптери. Конструктивно — це печатні плати, що, з одного боку, мають стандартне рознімне з'єднання для сполучення з шиною, а з іншого — специфічне рознімне з'єднання (одне або кілька) для зв'яз­ку з відповідним пристроєм. На платах розміщують мік­росхеми й інші елементи, які виконують необхідні перетворення.

Нині у номенклатурі адаптерів стійко фігурують: відеоадаптери (вони ж — відеоплати, відеокарти), адаптери портів введення-виведення, мережні адаптери (карти), зву­кові плати (аудіокарти), внутрішні модеми.

Відеоадаптер є чи не головним типом адаптерів, адже саме він визначає режим роботи монітора.

Відеоадаптер (відеокарта) — пристрій, що перетворює набір да­них, які характеризують зображення на екрані монітора, на відеосигнал, що посилається монітору по кабелю.

Відеоадаптер, як правило, розміщують у системному блоці комп'ютера, де він займає слот розширення на системній платі.

Швидкість роботи — важливий показник відеоадап­тера. Чим «вищий» відеорежим за кольоровістю та роз­дільною здатністю, тим більше даних треба передавати до відеопам'яті та прочитувати з неї. У застарілих картах це істотно сповільнювало прорисовування зображень у гра­фічних системах. Так, вікно у Windows прорисовувалося за 1—2 с, міг зникати графічний курсор під час руху миші тощо.

Продуктивність відеокарти залежить від внутрішньої розрядності відеоадаптера (у сучасних відеоадаптерах во­на становить 64—256 біт), швидкості роботи відеопам'яті, її типу та ін. У сучасних відеокартах використовується графічна акселерація — режим, у якому робота ЦП під час побудови окремих елементів зображення (лінії, прямо­кутника, графічного курсора та ін.) передається спеціалі­зованому процесору карти. Продуктивність «прискореної» відеопідсистеми під час роботи з програмами, в яких застосовується така акселерація, зростає до кількох разів.

Контролер дисків (адаптер портів введення-виведення)

Цей контролер призначено для керування роботою ме­ханічних рухомих частин пристрою і формування електрич­них імпульсів під час записування та читання інформації. У сучасних НЖМД (IDE, EIDE) багато зазначених ком­понентів контролера перенесено з відповідних плат на сам накопичувач. Адаптер виконує переважно логічні функції.

Контролер введення-виведення (адаптер портів)

Це пристрій, що обслуговує різноманітні зовнішні при­строї (принтери, маніпулятори тощо). До системного бло­ка їх приєднують через спеціальні схемні елементи, які називають портами. Розрізняють паралельні та послідов­ні порти.

Паралельний порт дає змогу передати за один такт 1 байт, оскільки для передавання кожного біта відводить­ся один провідник (контакт), і таким чином усі складові байта передаються одночасно, паралельно.

Послідовний порт має тільки одну пару провідників для передавання даних, і тому біти одного байта прохо­дять через порт послідовно. Для передавання одного бай­та потрібно не менше восьми тактів. Послідовний порт використовують і для передавання сигналів (наприклад, від маніпулятора).

Адаптер введення-виведення обслуговує один — три па­ралельних порти (їх іменують LPT1—LPT3) і два — чоти­ри послідовних (з іменами СОМ1—COM4). Рознімні з'єд­нання винесено на задню стінку системного блока, до них підключаються кабелі зовнішніх пристроїв. Найчастіше ПК має два СОМ- та один LPT-порт.