Учасників наради

Тип наради	Зміст наради
Диктатор- ська	Право проведення і голосу є лише у керівника. Інші учасники, в основному, слухають і беруть до уваги інформацію, що повідомляється. Вони можуть лише задавати питання. Як правило, на подібних засіданнях керівник ознайомлює підлеглих з наказами і т.п.

Продовження табл. 1.7.

Автокра- тична	Є різновидом диктаторської. На ній керівник ставить запитання і вислуховує всіх учасників наради. Хоч кожен і може висловити свою думку, все ж більшу частину часу залишається пасивним.
Сегрега- тивна	Спочатку керівник робить доповідь, потім відбувається обговорення. Але в обговоренні беруть участі лише декілька працівників, яких визначає керівник (проведення таких нарад характеризує керівника, як не зовсім компетентного)
Дискусійна	Є найдемократичнішою по своїй структурі. Нарада стає полем вільного обміну думками і вироблення загального рішення. При цьому більшість правників має право вільно висловити свою точку зору, відверто виступити проти думки керівника.
Вільна (круглий стіл)	Не має чітко сформульованого порядку денного, проводиться без головуючого. Вільна нарада не приймає ніяких рішень, а зводиться до обміну думками і відбувається у формі бесіди між більшістю учасників (характерна для наукових працівників).
Диспет- черська	Має за мету з'ясувати хід виконання робіт, встановити, хто винен у недоліках, і намітити заходи щодо їх усунення. Почергові короткі (1-1,5хв.) повідомлення учасників повинні бути побудовані за принципом врахування відхилень від планових завдань і термінів їх виконання. Доцільно, щоб склад диспетчерських нарад був постійним (можна користуватись селектором, практикувати письмові чи телефонні повідомлення).
Письмова нарада	Пропозиція працівника з певного питання друкується на одній половині аркуша і розсилається учасниками наради для відповіді. На чистій частині аркуша відзначаються зауваження, пропозиції, думки з цього приводу (при необхідності можна повторювати нараду у модифікованому варіанті)
Нарада по селектору	З успіхом замінює більшість традиційних нарад. Оптимальна кількість учасників 3-10 чол.

З метою забезпечення результативної роботи наради, необхідно заздалегідь підготу-вати ділово-інформаційні матеріали, доповідь, проект рішення. Ці матеріали доводять до відома учасників. Іноді учасникам наради заздалегідь направляють тези доповіді, проекти рішень, інформаційні матеріали. Це дає можливість аргументовано вести дискусію, приймати аргументоване і ділове рішення.

Розкриваючи зміст організації колективної праці, слід зазначити, що організація колективної праці означає приведення трудової діяльності працівників організації у певну систему, яка характеризується сукупністю елементів та їх стійкими взаємозв’язками, змістом функціонування цих елементів, напрямками та динамікою їх розвитку.

Колектив в сучасному економічному розумінні – це група з двох та більше працівників, які мають спільні цілі (завдання), регулярно взаємодіють між собою в процесі спільної діяльності, виконують різні обов’язки, але координують свої дії і можуть замінити один одного, розглядають себе як частину одного цілого та несуть колективну відповідальність за результати своєї праці, а головне – здійснюють певні, унікальні ролі у спільній праці.

В результаті, використовуючи співдружні, взаємозалежні дії окремих працівників в напрямі реалізації місії організації, колективна організація праці максимально реалізує ефект (закон) синергії (як відомо, спільні дії декількох чинників завжди або майже завжди відрізняються від суми розрізнених ефектів). Колективна праця дозволяє вирішувати стратегічні завдання організації.

Організація колективної праці є процесом організації діяльності організацій та колективів їх працівників, тісно пов’язаний із сутністю демократії, який виявляється у колективному обговоренні персоналом питань державного і місцевого життя (в рамках досягнення місії організації) та забезпечує колективне вироблення науково – обґрунтованих управлінських рішень з використанням різних організаційних форм і методів (зборів, нарад, опитування населення, анкетування і т. ін.).

Організацію колективної праці доцільно розглядати з двох сторін: технічної (передбачає організацію й обслуговування робочих місць, що включає їх раціональне планування й оснащення) і соціально-економічної (пов’язана з тим, що основним складовим її елементом є людина як соціальна складова), які тісно пов’язані між собою, постійно взаємодіють і визначають зміст організації праці.

Зміст організації колективної праці (виходячи з особливостей досягнення місії організації) визначають такі елементи:

- поділ і кооперація праці, що передбачає науково обґрунтований розподіл праці персоналу за функціями управління, робочими місцями;

- організація й обслуговування робочих місць, що включає їх раціональне планування й оснащення у відповідності з антропометричними і фізіологічними даними та естетичними смаками людини, ефективну систему обслуговування робочих місць, їх атестацію та раціоналізацію;

- організація добору персоналу та його розвиток, що включає планування потреб в робочій силі, профорієнтацію і профвідбір, розробку концепції розвитку персоналу та її реалізацію;

- покращення умов праці, що передбачає усунення надлишкових фізичних, психологічних, емоційних навантажень, естетику праці, формування системи охорони і безпеки праці;

- ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці й відпочинку персоналу;

- раціоналізація, впровадження оптимальних прийомів і методів праці;

- планування і облік праці;

- мотивація праці трудового колективу;

- зміцнення дисципліни праці.

Цілі організації колективної праці організації досягаються в ході розв’язання таких основних груп завдань:

- економічні: ефективне використання потенційного сукупного фонду робочого часу (включаючи скорочення його резервоутворюючих прямих і прихованих витрат), поліпшення використання устаткування за часом, підвищення якості надання управлінських послуг;

- організаційні: визначення порядку і послідовності виконання робіт, створення умов для високоефективної, безперебійної роботи персоналу, забезпечення повної і рівномірної їх завантаженості, індивідуальної та колективної відповідальності за результати діяльності, створення системи стимулювання праці персоналу;

- психофізіологічні: оздоровлення і полегшення праці персоналу, забезпечення їх психологічної сумісності і відповідності їхніх психофізіологічних характеристик особливостям управлінської діяльності;

- соціальні: підвищення змістовності і привабливості колективної праці, створення умов для розвитку працівників, підвищення їхньої кваліфікації і розширення професійного профілю, реалізація їхньої службової кар’єри і підвищення їх добробуту.

Основні характеристики організації колективної праці представлені на рис.1.5.

Організація колективної праці передбачає розподіл і кооперацію праці персоналу організації на різних рівнях та в межах структурних підрозділів, вибір раціональної системи і методів роботи працівників, добір та розстановку кадрів, організацію робочих місць та створення нормальних умов праці, автоматизацію управлінських робіт.

У підвищенні ефективності організації колективної праці персоналу організації важливе значення відіграє поведінка керівника, організація його особистої праці та її продуктивність, методи і стиль керівництва. Значна частка недоліків в організації управлінської праці зводиться, як свідчить практика управління, до втрати робочого часу керівниками та їх підлеглими.

Організовуючи свою працю, керівник повинен уникати надмірного перевантаження і одночасно забезпечити чіткий ритм у роботі підлеглих з найбільш ефективним завантаженням їх роботою. Тільки за цих умов він зможе ефективно використовувати свою кваліфікацію та інтелектуальні здібності, мати повну уяву про діяльність підпорядкованого йому структурного підрозділу та одночасно звільнятися від вирішення другорядних питань, які потребують значного часу і можуть бути виконані підлеглими. Керівник повинен особисто вирішувати лише ті питання, які неможливо передати на розгляд і вирішення підлеглих, що забезпечить ефективну організацію управління і ефективну працю його підлеглих.

Отже, організація колективної праці означає приведення трудової діяльності персоналу організації у певну систему, яка характеризується сукупністю елементів та їх стійкими взаємозв’язками, змістом функціонування цих елементів, напрямками та динамікою їх розвитку. У зв’язку з тим, що процес колективної праці охоплює технологічну,

економічну, правову, соціальну, морально-психологічну та інші складові, організація колективної праці персоналу організації передбачає узгодження усіх відносин, які формуються та реалізуються між його учасниками.

Організація колективної праці

Об’єкти

Трудовий процес і його елементи

Порядок і умови виконання часткових трудових процесів

Взаємодії виконавців і їхніх груп із засобами праці і між собою

Елементи

Поділ і кооперація праці Забезпеченняздорових і

безпечних умов праці

Розміщення кадрів

Добір, підготовка, підвищення кваліфікації,

Визначення системи стимулювання праці

перепідготовка кадрів Зміцненнядисципліни

Організація й обслуговування робочих місць

праці, розвиток трудової активності й ініціативи

Проектування трудових процесів і методів їх здійснення

Завдання

Економічні Психофізіологічні

Організаційні Соціальні

Цілі

Предметні

Рис. 1.5. Основні характеристики організації колективної праці в організації

Розкриваючи зміст розподілу та кооперування праці в апараті управління організації, слід акцентувати увагу на тому, що важливим фактором підвищення ефективності адміністративно-управлінської діяльності в процесі прийняття управлінських рішень є розподіл праці управлінських кадрів, тобто спеціалізація адміністративно-управлінських працівників на виконанні

певних видів діяльності (функцій), розмежування їх повноважень, прав та сфер відповідальності.

Відповідно до цього в організаціях виділяють наступні види розподілу праці менеджерів: функціональний, структурний, технологічний, професійно-кваліфікаційний.

Функціональний розподіл праці базується на формуванні груп управлінців, що виконують однакові функції менеджменту: планування, організація, контроль тощо. Відповідно до цього одні працівники апарату управління організацією (адміністративної служби організації) спеціалізуються на роботах по плануванню, інші – направляють свої зусилля на виконання планів, треті – є спеціалістами з контролю, вимірювання результатів та оцінки праці і т.п.

Структурний розподіл адміністративно-управлінських кадрів будується виходячи з таких характеристик об’єкта управління, як організаційна структура, масштаби, сфери діяльності, галузева чи територіальна специфіка. Через наявність великої кількості факторів, що впливають на структурний розподіл праці, він буде специфічним для кожної окремої організації.

Технологічний та професійно-кваліфікаційний розподіл праці адміністративно-управлінських кадрів враховує види та складність робот, що виконуються. За цими критеріями виділяють три типи працівників – керівники, спеціалісти та службовці. Якщо розглядати їхню працю з точки зору технологій процесу управління, то завдання керівників, насамперед, полягають у прийнятті рішень та організації їх практичної реалізації, спеціалісти виконують проектування та розробку варіантів рішень, а службовці займаються в основному інформаційним забезпеченням всього адміністративно-управлінського процесу.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику методів управління персоналом та особливостей їх застосування в організації.

2. Охарактеризуйте форми роботи з персоналом організації.

3. Розкрийте суть організації управлінської праці в організації.

4. Розкрийте зміст поділу та кооперування праці в апараті управління організації.

5. Дайте змістову характеристику основних типів нарад в організації.