Міжнародні розрахунки та їх механізм

Розрахунки в міжнародній торгівлі та постійне вдосконалення різних видів та форм міжнародних розрахунків пов`язане з розвитком — це система регулювання платежів по грошових зобов`язаннях та вимогах, що виникають між державами, юридичними особами та громадянами різних країн на основі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин [9].

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких відкриваються рахунки «Лоро» та «Ностро».

Схематично механізм міжнародних розрахунків зображено на рис. 3.4.1.

Рис. 3.4.1. Механізм міжнародних розрахунків

Пояснення до схеми:

1 — імпортер купує у свого банка телеграфний переказ, банківський чек, вексель або інший платіжний документ;

2 — імпортер пересилає платіжний документ експортеру;

3 — експортер, який отримав від імпортера цей платіжний документ, продає своєму банку за національну валюту, необхідну йому для виробництва або інших цілей;

4 — банк експортера пересилає за кордон своєму банку-кореспонденту платіжний документ;

5 — отримана від продажу цього документу сума іноземної валюти зараховується банком імпортера на кореспондентський рахунок банку експортера.

Такий механізм дозволяє здійснювати міжнародні розрахунки через банки-кореспонденти шляхом зарахування зустрічних вимог та зобов`язань без використання готівкової валюти.

Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами й організаціями іноземних країн є акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. Разом з тим, у кожній із зазначених форм є декілька різновидів.

Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків є банківський переказ, що зумовлюється технологічною простотою його здійснення, короткими строками розрахунків та порівняно невисоким розміром оплати послуг банку.

Банківський переказ — це це система регулювання платежів по грошових зобов`язаннях та вимогах, що виникають між державами, юридичними особами та громадянами різних країн на основі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. У міжнародній практиці найпоширенішою формою розрахунків є документарний (умовний) переказ.

У бухгалтерському обліку банківський переказ по-різному відображається в експортера й імпортера (див. табл. 3.4.1).

Таблиця 3.4.1

Відображення в бухгалтерському обліку розрахунків переказом

№	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
Д-т	К-т
У імпортера:
1.	Перераховано з валютного рахунку кошти іноземному постачальнику в рахунок попередньої оплати
2.	Оплачено рахунок іноземного постачальника документарним переказом
3.	Сплачено комісійну винагороду банку за здійснення операцій шляхом банківського переказу
У експортера:
1.	Одержано кошти на валютний рахунок від іноземного покупця в рахунок попередньої оплати	312, 314
2.	Одержано кошти на валютний рахунок від іноземного покупця після відвантаження продукції	312, 314

Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно менша порівняно з банківським переказом, однак саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.

Документарний акредитив — це угода, у силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта або від свого імені, повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або оплатити чи негоціювати тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитиву. Розрахунки у формі документарного акредитиву наведені на рис. 3.4.2.

Рис. 3.4.2. Порядок розрахунків документарним акредитивом

Облік розрахунків акредитивами ведеться на рахунках 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» — у разі відкриття покритого акредитиву; на рахунках 601 «Короткострокові кредити банків в національній валюті» та 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті» — у разі відкриття непокритого акредитиву.

Розрахунки в іноземній валюті здійснюються лише через уповноважені банки, а розрахунки в національній валюті України з іноземними контрагентами можливі лише за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Інкасо є найменш поширеною формою розрахунків при зовнішньоекономічній діяльності. За своїм змістом інкасо — це послуга, що пропонується банком, завдяки якій експортер у одній країні може одержати платіж від дебітора в іншій країні.

Учасниками інкасо є:

· довіритель-клієнт (експортер), який доручає операцію по інкасації своєму банку;

· банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає провести операцію інкасо;

· інкасуючий банк — будь-який банк, який не є банком-ремітентом (наприклад, кореспондентський банк), що бере участь в операції по виконанню інкасового доручення довірителя;

· представляючий банк — банк, який інкасує, надає платнику документи до оплати (як правило, банк, що обслуговує платника);

· платник (покупець, замовник або уповноважені ним особи) — особа, якій повинні бути видані представляючим банком фінансові та/або комерційні документи для сплати відповідно до інкасового доручення довірителя.

У зовнішньоекономічній діяльності використовується документарне інкасо, при якому банк опрацьовує фінансові та комерційні (відвантажувальні) документи, після чого бере на себе зобов`язання одержати платіж від іноземного покупця.

У залежності від операції інкасо може бути імпортним (банк імпортера, одержавши від банку експортера товарні документи, у визначений термін передає їх імпортерові й стягує з його рахунку належну імпортерові суму) та експортне (банк експортера одразу ж після пред`явлення продавцем товарних документів оплачує йому вартість вивантаженої продукції з наступним отриманням повної суми від банку імпортера, який, в свою чергу, отримує гроші від покупця). Облік операцій з використанням документарного інкасо не має специфічних відмінностей, тому для відображення таких операцій можна використовувати схему обліку для банківського переказу (табл. 3.4.2, 3.4.3).

Таблиця 3.4.2

Операції по розрахунках у формі інкасо в експортера

№	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
Д-т	К-т
1.	Отримано виручку на транзитний валютний рахунок в формі інкасо від іноземного покупця
2.	Відображено курсову різницю по заборгованості покупців у зв`язку з: · підвищенням курсу НБУ; · зменшенням курсу НБУ

Таблиця 3.4.3

Операції по розрахунках інкасо в імпортера

№	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
Д-т	К-т
1.	Перераховано кошт з валютного рахунку для розрахунку з постачальником
2.	Відображено курсову різницю по заборгованості перед постачальниками у зв'язку з: · підвищенням курсу НБУ; · зменшенням курсу НБУ

Банківським засобом платежу виступають також чеки. Вкладник має право виписувати чек, що підлягає обов`язковому погашенню, лише за умови наявності в нього спеціального банківського рахунку — чекового депозиту.

Чек — грошовий документ встановленої форми, що містить письмове розпорядження власника поточного рахунку банку про безумовну виплату певної суми конкретній особі або пред`явнику. Для розрахунків з іноземними кредиторами використовуються комерційні чеки, що відрізняється від інших видів тим, що його приймають тільки на інкасо від бенефіціара й він не підлягає передачі. Комерційні чеки мають обмежений термін дії. Якщо на чеку не позначено строк, він зазвичай діє не більше, ніж 6 місяців. Часто зустрічаються чеки зі строком дії до 90 днів, 45 днів, рідше — 1 рік.

У разі прийняття чека на інкасо від клієнта з нього береться застава. Застава справляється з кожного чека, пред`явленого до оплати. Відмінність між сумами застави обумовлена існуванням двох форм оплати чеків, які практикуються в іноземних банках: готівкою (саsh) чи за допомогою інкасування (collection). При оплаті готівкою іноземний банк протягом 3, 6 або 14 банківських днів зараховує всю необхідну суму в покриття відправлених йому чеків, а потім перевіряє можливість платежу, зв`язуючись з банками-платниками, на які їх виписано. При оплаті інкасо іноземний банк кредитує рахунок банку тільки після всіляких перевірок, що гарантує остаточне зарахування.

Оплата готівкою здійснюється без справляння комісії з банку. А при прийнятті чеків від клієнтів для направлення їх до іноземних банків-кореспондентів на інкасо, як правило, до одного відправлення включається така кількість чеків, щоб комісія банку (її розмір від номіналу чеку) окупила витрати на їх відправлення та принесла дохід.

Первинними документами при прийнятті комерційного чека є заява від клієнта.

Законодавством України передбачено здійснення вексельної форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Резидент має право виписувати на користь нерезидента за імпортною операцією простий вексель. Поставка товарів (робіт, послуг) може проводитись після виставлення резидентом векселя. При цьому ввезення товарів (робіт, послуг) повинно бути здійснене не пізніше 90 календарних днів з моменту виставлення векселя на користь постачальника-нерезидента, тобто в зовнішньоекономічній діяльності використовуються короткострокові векселі.

При здійсненні вексельної форми пересиланням товаророзпорядчих документів і видачею їх платнику строк зарахування виручки в іноземній валюті на рахунок резидента-експортера в уповноваженому банку не повинен перевищувати законодавче встановлений, тобто 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції. На практиці виникають ситуації, через які сторони договору приймають рішення про його трансформацію, тобто переоформлення бартерного договору (контракту) на купівлю-продаж, інші види договорів чи навпаки. У випадку такого переоформлення підприємство повинно подати до податкових органів за місцем своєї реєстрації копію договору (контракту), а також копії додаткових угод, якими передбачено зміни умов договору.

Платежі за товари можуть здійснюватися в готівковій вільноконвертованій валюті шляхом внесення уповноваженим представником юридичної особи – нерезидента коштів до каси банку для подальшого їх зарахування на розподільчий рахунок резидента. Це відбувається при виконанні наступних умов:

· наявність експортного договору (контракту), у якому передбачено повну або часткову оплату готівкою іноземною валютою;

· загальна сума, прийнята банком за одним договором (контрактом), не може перевищувати 10000 дол. США або еквівалент даної суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним курсом НБУ на день зарахування коштів.

Таким чином, форми міжнародних розрахунків відрізняються за ступенем участі комерційних банків у їх проведенні: мінімальна частка участі банків при банківському переказі (виконання платіжного доручення клієнта), більш значна — по інкасо (контроль за передачею, пересиланням товаророзпорядчих документів і видачею їх платнику відповідно до інструкцій довірителя) й максимальна частка участі банків при акредитиві (пред`явлення бенефіціару платіжного зобов`язання, що реалізується при виконанні останнім основних умов, що містяться в акредитиві). Відповідно, зростає забезпечення платежу для.експортера: мінімальне — при банківському переказі за фактично поставлений товар, максимальне — при акредитиві, який є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив [9].

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення транзитному валютному рахунку

2. Дайте визначення поточному валютному рахунку.

3. Які рахунки передбачено планом рахунків для обліку валютних коштів на рахунках в банку?

4. Що є підставою для купівлі іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку?

5. Які вимоги виставляє НБУ при придбанні та використанні іноземної валюти?

6. Яким чином виглядає процедура документального оформлення операцій з готівковою іноземною валютою?

7. На якому рахунку ведеться синтетичний облік готівкової іноземної валюти?

8. Які види міжнародних розрахунків ви знаєте?

9. Яким чином у бухгалтерському обліку відображається банківський переказ для експортера? Імпортера?

10. Що таке документарний акредитив?

11. Хто є учасником інкасо?

12. Що є первинним документом при прийнятті комерційного чека?