ГЛАВА 5 Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку НС

Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем

Ризик

Універсальною кількісною мірою ймовірності виникнення та реалізації виникнення несприятливих подій і процесів в поєднанні з супутніми їм збитками є ризики. Важливість і складність рішення цієї задачі пов'язана з безперервним розширенням спектру небезпек, викликів, загроз, криз, надзвичайних ситуацій і катастроф, збільшенням збитків від них людині, суспільству, державі і середовищу життєдіяльності. Небезпека лише вказує на наявність можливого негативного впливу, для кількісної оцінки небезпеки використовується термін ризик.

Ризик - це термін, який має універсальне значення, він вказує на дію, яка може або повинна статися з невпевненістю або невизначеністю.

Ризик - це шанс, при якому може статися щось непередбачене і небажане.

Ризик - ймовірність реалізації негативної дії в зоні перебування людини. Його специфікація може бути визначена в термінах імовірності: часу, місцезнаходження, збитку (як оцінки наслідків небезпеки).

Ризик - ступінь ймовірності певної негативної події, яка може відбутися у певний час або за певних обставин на території об'єкта підвищеної небезпеки або за його межами.

Загальним у всіх наведених визначеннях є те, що ризик включає невпевненість, чи відбудеться небажана подія, чи виникне несприятливий стан, чи відбудеться шкода (людині, довкіллю, інфраструктурі тощо). Помітимо, що відповідно до сучасних поглядів ризик зазвичай інтерпретується як міра ймовірності (очікувана частота) виникнення техногенних або природних явищ, що супроводжуються виникненням, формуванням і дією небезпек, та завданого при цьому соціального, економічного, екологічного та інших видів збитку і шкоди. Ризик, фактично, є міра небезпеки.

Основна концепція оцінок ризику полягає у тому, щоб ідентифікувати ризики кількісно або щонайменше в порівняльному вигляді (якісно) по відношенню до будь-яких інших ризиків. Вони можуть бути комплексними і можуть включати різні ризики, щоб визначити їх сумарне значення.

Ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій стосовно природних явищ, соціальних подій, технічних об'єктів і технологій оцінюють на основі статистичних даних або теоретичних досліджень.

Жоден вид людської діяльності і жодна, особливо штучна, система не можуть гарантовано вважатися абсолютно безпечними, тобто вільними від ризику. Безпека є відносним поняттям, яка припускає, що в "безпечній системі" наявність чинників ризику вважається прийнятною ситуацією.

Фундаментальна база аналізу ризиків R(t) формується на основі досліджень в галузі соціальних, природних і технічних наук в трьох основних сферах життєдіяльності - соціальній (N), природній (S) і техногенній (Т), що складають єдину складну систему "людина-природа-середовище" (СЛПС), яка функціонує у часі t:

R(t)= Fr{Rn(t), Rs(t), R_T(t)}; (5.1)

Узагальнена модель вказаної складної системи з визначенням ролі її основних компонентів N, S, T будується у величинах базових параметрів ризиків R(t) - ймовірності виникнення P(t) несприятливих процесів і подій (небезпек, викликів, загроз, криз, катастроф) і супутніх їм збитків U(t):

R (t) = Fr {P(t), U(t) } (5.2)

P (t) = F_p {R_N (t), Rs (t), Rt (t) } (5.3)

U (t) = Fu { U_N (t), Us (t), Ut (t) } (5.4)

Сценарії несприятливих подій в складній системі і кількісна оцінка ризиків R(t) визначаються через параметри головних ініціюючих і вражаючих чинників - потоки небезпечних енергій E(t), речовин W(t) і інформації I(t):

R(t)= Fr {E(t), W(t), I(t)} (5.5)

На основі співвідношень (5.1 - 5.5) по величинах ризиків R(t) фахівцями розробляються основи визначення категорій надзвичайних ситуацій, високоризикових об'єктів і небезпечних процесів.

Ризик є супутником будь-якої активної діяльності людини. Необхідно розрізняти правомірний, допустимий ризик, який є виправданим при багатьох видах діяльності, і неправомірний ризик.

Види ризиків: виправданий, невиправданий, політичний, фізичний, економічний.

Визнання неможливості уникнути ризику небезпек повністю обумовлює необхідність введення контролю ризику всіма досяжними засобами. Запровадження кількісних та якісних методів оцінки техногенних і природних ризиків є одним із стратегічних напрямів досягнення прийнятного рівня безпеки для населення, навколишнього природного середовища та об'єктів економіки.

Об'єктами визначення ризиків є складні системи типу "людина-система-середовище", в яких враховуються впливи людського чинника, надійності системи, зовнішніх факторів небезпек на інтегральний рівень безпеки. В основі управління безпекою лежить системний підхід до виявлення джерел небезпеки і контролю чинників ризику на користь зведення до мінімуму людських жертв, матеріального збитку, а також фінансових, екологічних і соціальних втрат.

Крім вказаних необхідно використовувати для аналізу ризику (рівня безпеки) наступні принципи:

- принцип безумовного пріоритету безпеки і збереження здоров'я над будь-якими іншими елементами умов і якості життя членів суспільства;

- принцип прийнятного ризику (небезпеки), відповідно до якого встановлюються нижній (допустимий) і верхній (бажаний) рівні безпеки і в цьому інтервалі - прийнятний рівень ризику і безпеки з урахуванням соціально-економічних чинників;

- принцип мінімальної небезпеки, відповідно до якого рівень ризику встановлюється настільки низьким, наскільки він є реально досяжним;

- принцип послідовного наближення до абсолютної безпеки. Застосування показника ризику дозволяє порівнювати дію.

Щодо класифікації ризиків (табл. 5.1) - спочатку її можна провести залежно від основної причини виникнення ризиків: природні, техногенні, соціальні, екологічні.

З погляду застосування поняття ризику при його аналізі і управлінні безпекою важливими категоріями є:

- індивідуальний ризик - ризик, якому піддається індивідуум в результаті дії досліджуваних чинників небезпеки;

- потенційний територіальний ризик - просторовий розподіл частоти реалізації негативної дії певного рівня;

- соціальний ризик - залежність частоти подій, в яких постраждала на тому або іншому рівні певна кількість людей більше визначеного числа людей;

- колективний ризик - очікуване число травмованих в результаті можливих аварій за певний період часу;

- прийнятний ризик - рівень ризику, з яким суспільство в цілому готове миритися заради отримання певних благ або вигод в результаті своєї діяльності.

Основними кількісними показниками ризику загибелі є:

- індивідуальний ризик - імовірність загибелі людини, що знаходиться в даному регіоні, від можливих джерел небезпеки об'єкта підвищеної небезпеки протягом року з урахуванням імовірності її перебування в зоні ураження;

- територіальний ризик - імовірність загибелі протягом року людини, яка знаходиться в конкретному місці простору, від можливих джерел небезпеки об'єкта підвищеної небезпеки;

- соціальний ризик - імовірність загибелі людей понад певну кількість (або очікувана кількість загиблих) у даному регіоні протягом року від можливих джерел небезпеки (об'єкта підвищеної небезпеки), з урахуванням імовірності їх перебування в зоні ураження.

Таблиця 5.1 - Класифікація і характеристика видів ризику