Порядок виконання роботи. Схема експериментальної установки представлено на рисунку 1

Схема експериментальної установки представлено на рисунку 1. Після продування фільтрів за допомогою пилососу, одна за одною вони встановлюються на детектор альфа – радіометру 1. Отриманий детектором сигнал поступає на рахувальний пристрій 2 типу ПСО-2,4.

Рис. 1. Схема експериментальної установки. 1- – сцинтиляційний α-радіометр (тип БДЗ А2-О1); 2- рахувальний пристрій ПСО-2,4; 3- блок живлення сцинтиляційного α-радіометру.

Об’ємна швидкість прокачування повітря через фільтр на мінімальних обертах складає приблизно 90 л/хв. Час початку і кінця забору проби повітря відзначають за секундоміром.

Уважно ознайомитися з інструкцією з експлуатації α-радіометру. Перевірити правильність підключення приладів лабораторної установки. Захисні чохли, сітки з радіометру та манжет не знімати!

Накласти поглинач із відомою товщиною x мг/см² на зразкові препарати і виміряти швидкість підрахунку J _xA, J _xC. За формулою (8) знайти значення δ _А та δ _С. (При відсутності зразкових α-препаратів з енергією α-частинок, що відповідають енергії RaA та RaC, значення δ оцінюють за формулою

,

де індексом «г» позначені характкристики α-випромінення наявного еталонного препарату).

Виміряти швидкості підрахунку α-частинок, що випромінюються першим з боку вхідного потоку фільтром, через t' = 1, 3, 5,...,35 хвилин після припинення прокачування (час виміру t = 1 хвилина, інтервал між послідовними вимірами – 1 хвилина).

Через 37 хвилин після припинення прокачування виміряти протягом 1 хвилини швидкість підрахунку α-частинок, що випромінюються середнім фільтром, а через 39 хвилин після припинення прокачування – третім фільтром. За результатами проведених вимірів визначити ефективність одного фільтру k і коефіцієнт проскакування ε. Оцінити ступінь порушення монодисперсності досліджуваних аерозолів.

Знайти товщину першого фільтра (мг/см²), визначивши спочатку масу і площу його робочої ділянки.

Визначити ефективність k підрахунку α-частинок RaA і RaC (α=α_А=α_С) для блоку детектування ВДЗА2-01. З врахуванням значень α=α_А=α_С, δ_А, δ_С, h, k, ε визначити коефіцієнти використання g_A та g_C α-випромінення аерозольних частинок, що осіли на фільтрі, за формулами (16), (17), (18).

Побудувати графік ln J_α,i= f (t'_i) і визначити ефективний період напіврозпаду суміші радіонуклідів, що осіли на першому фільтрі.

За результатами вимірів швидкості підрахунку α-частинок від першого фільтра через 3, 5, 15, 21 і 31 хвилин після припинення прокачування, розрахувати об’ємні властивості RaA, RaВ і RaC в атмосферному повітрі і їхні середньоквадратичні відхилення.

Розрахувати похибки одержаних результатів.

Для виконання роботи використати такі константи і положення:

1) активність еталонного джерела А = 650 Бк;

2) енергія α-частинок, що випромінюються еталонним джерелом Е = 5,15 МэВ;

3) гранична товщина поглинача для α-частинок від еталонного джерела δ вимірюється в одиницях мг/см²;

4) швидкість прокачування вимірюється в одиницях л/хв.

Контрольні питання

1. Що називається аерозолями та які їх розміри?

2. Що таке туман, дим, пил?

3. Класифікація радіоактивних аерозолів.

4. У яких випадках виникають природні радіоактивні аерозолі?

5. Яка позитивна і негативна роль аерозолів в життєдіяльності людини?

6. Як визначаються в роботі: ефективність підрахунку α-частинок (α), ефективність фільтра (k), мінімальна товщина фільтра (δ), коефіцієнт проскакування (ε), товщина поглинача (h)?