Методичні рекомендації. Розкриваючи перше питання, слід зауважити, що новий імпульс історіографія отримала в останній третині XVІІ – XVІІІ ст

Розкриваючи перше питання, слід зауважити, що новий імпульс історіографія отримала в останній третині XVІІ – XVІІІ ст., час, який дослідники називають віком Просвітництва, розуміючи під терміном широкий інтелектуальний рух в країнах Європи і Північної Америки зі своєрідним духовним центром у Франції. Слід відзначити, що в історичному пізнанні почали утверджуватись ідеї індивідуальності, універсальності, прогресу. Історики зосередилися на виявленні в минулому загальних закономірностей шляхом порівняння історій різних народів і епох. Варто проаналізувати творчість одиного з провідних публіцистів, політиків і вчених французького Просвітництва абата Габріеля Бонно де Маблі.

Друге питання передбачає аналіз поглядів найкрупнішого англійського історика Просвітництва Едуарда Гіббона, які сформувалися під безпосереднім впливом французьких просвітників у швейцарському місті Лозанні. Головну свою працю він присвятив історії загибелі Римської імперії — "Історія занепаду і загибелі Римської імперії" (7 томів, 1776-1788). Не менш цікавою була історична концепція Гіббона. Він вважав Імперію ведичним пам'ятником людського генія, який у той час досягнув найвищого розквіту. Церква гостро засудила твір Гіббона і чинила перешкоди його поширенню. Певний внесок у англійську та європейську історичну думку внесла шотландська філософсько-історична школа, що склалась в Единбурзькому університеті в другій половині XVIII ст. Залишаючись на загальних світоглядних позиціях Просвітництва, представники школи додали до політико-правових підстав ще й господарсько-соціальні. У цілому представники шотландської школи в рамках просвітницького світогляду звернулися до вивчення соціальних проявів людської діяльності, залучаючи до цього статистичні методи.

Третє питання присвячене розгляду просвітницької історіографії в Німеччині, де просвітницька ідеологія була розвинута слабше внаслідок політичної роздробленості, економічної відсталості та ін. Слід зауважити, що німецькі ерудити цікавились питаннями політичного устрою, вивчали головним чином правові документи та їх значення в житті країни. За таких умов важко було створити наукове товариство, що займалося б публікацією текстів з єдиної німецької історії (лише Г. Лейбніц видав трьохтомник «Брауншвейзькі історики»). Далі треба проаналізувати внесок у німецьку філософію історії І. Канта, Й.Ф. Шиллера, А.Л. Шльоцера. Насамкінець, украй важливо проаналізувати працю відомого німецького філософа І.Г. Гердера «Ідеї до філософії історії людства», який сформулював власне розуміння культури – як спробу життя суспільства.

Розпочинати четверте питання доцільно із характеристики північноамериканського просвітництва, зокрема відзначити його особливості: революційну та антиколоніальну спрямованість. Далі студенти повинні проаналізувати соціально-історичні погляди північноамериканських просвітителів Б. Франкліна, Т.Джеферсона, Т.Пейна, Д.Медісона, О.Гамільтона при цьому доцільно наводити цитати із текстів їх праць.