Витяг з протоколу № 6

засідання профкому Авдіївського коксохімзаводу

12.09. 2004 р.

СЛУХАЛИ:

Заяву інженера О.М. Кошового із клопотанням про виділення йому путівки до пансіонату «Лісова пісня» (м.Святогірськ).

УХВАЛИЛИ:

Виділити О.М. Кошовому путівку до пансіонату «Лісова пісня» за рахунок підприємства.

Оригінал підписали:

Голова засідання (підпис) М.В. Лобанова

Секретар (підпис) Л.В. Опанасик

СЛУЖБОВІ ЛИСТИ

Службові листи – це документи, за допомогою яких відбувається письмове спілкування між установами, організаціями й особами. За функціональними ознаками службові листи поділяються на:

а) листи, що потребують відповіді	б) листи, що не потребують відповіді
прохання	попередження
звернення	нагадування
пропозиції	підтвердження
запити	відмови
вимоги	розпорядження
гарантійні
інформаційні

За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні й колективні листи. Звичайний лист надсилається на адресу однієї інстанції, циркулярний лист – кільком установам, колективний лист – на одну адресу, але пишуть його від імені керівників кількох установ. Основна мета службового листа – спонукати до дії, переконувати, доводити, пояснювати. Цього досягають ясністю, чіткістю та стислістю тексту. Рекомендується в тексті листа уникати категоричних висловів. Його тон повинен бути нейтральний. Службові листи пишуть чи друкують на бланку або чистому аркуші паперу.

Реквізити:

• • штамп;

• • назва установи-адресата;

• • номер;

• текст, що складається з двох частин:

1) 1) опис фактів або подій, які послугували підставою для написання листа;

2) висновки та пропозиції;

• • дата;

• • підпис;

• • печатка.

Обов'язкові реквізити листа

Звертання	вказує на офіційний і почесний титул адресата	Шановний добродію..., Високоповажний пане..., Вельмиповажний пане... тощо
Комплімент	це засвідчення ввічливості, яким починається або закінчується лист	Прийміть, пане директоре, запевнення у моїй високій повазі... 3 глибокою повагою..., Цілком щиро Ваш або просто щиро Ваш тощо
Підпис	засвідчує цей документ (прізвище особи, уповноваженої поставити свій підпис, звичайно подається у кінці документа)
Дата	має включати день, місяць, рік, а також вказується місце написання листа (ці дані не пишуть у скороченому вигляді)
Адреса	повністю пишуть прізвище, титул та адресу: розміщують угорі чи внизу першої сторінки документа залежно від його характеру та повторюють на конверті

Загальноприйняті правила в діловому листуванні

· Службові листи пишуть на чистому бланку або аркуші паперу лише з його лицьового боку.

· У міжнародній практиці писати довгі листи не прийнято, але якщо лист більше ніж на одну сторінку, то в кінці аркуша треба поставити «далі буде».

· Службові листи друкуються на машинці, комп'ютері, передаються факсом, ширина поля з лівого боку – не менше 2 см. Сам текст листа друкується через 2 чи 1,5 інтервали. Абзац з крайнього рядка – 5 інтервалів, а звертання до адресата пишеться без абзацу.

· Вихідна інформація офіційного характеру не повинна містити будь-яких позначок, ініціалів виконавця, номерів телефонів тощо. Позначки припустимі тільки на 2-му чи 3-му примірнику листа, що залишається в установі, органі, організації тощо.

· У тексті листа не допускаються виправлення, підчищення.

· Конверти мають бути відповідного розміру. Траурні конверти (з чорною прокладкою всередині) прийнято використовувати лише за призначенням.

· Резолюції на всіх видах вхідної кореспонденції робляться олівцем або на окремих аркушах паперу та приколюються.

· Лист складається текстом усередину. Найважливіші ділові листи бажано не перегинати, а надсилати у великих цупких конвертах. Менш офіційні листи можна складати.

· У вітальних листівках, за етикетом, підпис прийнято ставити лише на офіційному привітанні. Особиста листівка повинна мати хоча б кілька рядків.

На телеграфний запит треба дати відповідь упродовж трьох днів ,на лист – протягом 10 днів. Якщо запит вимагає детального розгляду, то протягом трьох днів слід повідомити, що лист узято до відома і дати остаточну відповідь упродовж 30 днів.

Завжди потрібно пам'ятати: бездоганно оформлена ділова кореспонденція – це свідчення вашої поваги до адресата.

Листи, які надсилають установи, друкуються на бланках.

ТИПИ СЛУЖБОВИХ ЛИСТІВ

Лист-підтвердження дає можливість повідомити про деякі необхідні деталі справи, про яку йдеться.

Лист-запит – це комерційний документ, своєрідне звертання «покупця» до «продавця» з проханням надати докладну інформацію про необхідний товар чи певні послуги або ж надіслати пропозиції на поставку товару.

Як правило, запити роблять на основі проспектів, каталогів, інформації, отриманої на ярмарках, виставках, з рекламних оголошень у засобах масової інформації тощо.

Лист-відповідь на запит – це така форма ділової кореспонденції, яка вимагає відповіді.

Залежно від ситуації ви можете пообіцяти відправити пропозицію на поставку товару, відмовити впоставці, прийняти запит на розгляд, запропонувати змінити умови запиту, надіслати оферту тощо.

Оферта – це письмова пропозиція про постачання товару, яку робить продавець покупцеві. У ній висловлюється бажання чи готовність укласти угоду купівлі-продажу на умовах, вказаних у пропозиції. У міжнародній торгівлі розрізняють два види оферт – тверду та вільну.

Тверду оферту оформляє продавець на певну партію товару лише одному покупцеві. При цьому вказується термін, упродовж якого продавець зв'язаний своєю пропозицією. Цей термін називається опціоном. Якщо покупець беззастережно приймає вимоги оферти, продавець зобов'язаний поставити товар на запропонованих ним умовах. Інакше він відповідає за можливі збитки покупця.

Вільна оферта обов'язково містить назву товару, кількість чи обсяг поставки, ціну товару, термін постачання, умови платежу. Можуть бути зазначені також спосіб пакування та маркування, санкції за порушення того чи іншого пункту та інші дані.

Лист-відповідь на прохання і пропозиції. Отримавши листа з певною пропозицією чи проханням, ви повинні зробити вибір і сказати так або ні, погодитись або відмовити.

Лист-прохання – це звертання до своїх партнерів, клієнтів, спонсорів тощо.

Лист-нагадування – це лист, який містить один із найбільш неприємних і психологічно важких моментів ділового листування: нагадування клієнтам про необхідність оплатити прострочені платежі чи рахунки.

Рекламаційні листи і листи-претензії пов'язані з пред'явленням претензій партнерові, який порушив умови укладеної угоди і виконав неякісно або ж зовсім не виконав покладені на нього обов'язки.

«Сердиті» листи. Відповіді на них за принципом «зуб за зуб» будуть абсолютно недоречні. Проаналізувавши ситуацію, ви, безперечно, зможете дати коректну, аргументовану відповідь.

Супровідні листи. Листи такого типу надсилаються разом з комерційними документами (рахунком-фактурою, накладними, чеками) або ж при пересиланні креслень, каталогів, проспектів, прейскурантів, буклетів, зразків нових товарів тощо і покликані інформаційно супроводжувати їх.

Рекомендаційні листи. Ситуації, коли вам необхідно заручитися поважною рекомендацією чи, навпаки, дати рекомендацію комусь, можуть бути дуже різними: клопотання про посаду, влаштування на нову відповідальну роботу, подання на здобуття стипендії чи гранту тощо.

Рекомендаційний лист може містити такі кліше:

Знайомий з п.___ уже понад 15 років.

Знаю п.________ з часів навчання в університеті.

З п.______ знайомий із часу його вступу до Академії.

П._______ працює в нашому відділі з... року.

Добре знаю п. _____ як досвідченого, кваліфікованого працівника.

Знайомий з п._____ не досить довго, але за цей час він зарекомендував себе як здібний, перспективний службовець.

Знаю п.______ як чуйну, добру людину.

Лист-запрошення. Запрошення давно вже стали невід'ємним атрибутом ділового етикету, тому що від них може залежати успіх справи.

Лист-вітання. Якщо ви хочете, щоб ваші справи процвітали, а вас високо цінували як надійного ділового партнера, з яким завжди приємно співпрацювати, використовуйте найменшу нагоду для виявлення уваги до своїх партнерів чи колег. Покажіть, що ви не байдужі до їх успіхів і радієте разом з ними. Адже вам теж приємно отримувати вітання зі святами чи успішним завершенням справи.

Повідомлення. Один з поширених документів довідково-інформаційного характеру – повідомлення (повістка-запрошення) про засідання, збори, конференцію і т. ін. Повідомлення є різновидом ініціативного листа. Тому і формуляр його має ті ж самі реквізити. У заголовку великими літерами вказують різновид документа (ПОВІДОМЛЕННЯ), а малими – мету майбутнього заходу (наприклад, про засідання Вченої ради Академії). У цьому документі наводяться дата, день тижня, час проведення заходу, його назва, порядок денний, прізвища доповідачів (із зазначенням їхніх посад, наукових ступенів, звань). Повідомляється також місце засідання (наради), телефони для довідок та ін. Повідомлення підписує голова колегіального органу або керівник підприємства, організації чи установи.

1.5. Навчальні завдання

Вправа 1. Оформіть документ, у якому йдеться про те, що Ліщенко Вадим Олексійович є студентом II курсу природничо-географічного факультету.

Вправа 2. Напишіть доповідну записку на ім'я декана факультету про відрядження найкращих студентів курсу на Всеукраїнську студентську олімпіаду з...

Вправа 3. Продовжіть речення:

1. Протокол – це документ, у якому...

2. Його веде...

3. Цей документ підписують...

4. Текст протоколу складається з...

5. За обсягом інформації протоколи бувають...

6. Реквізити цього документа такі...

1.6. Інформаційні джерела

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2002. – С. 106–245.

2. Ділова українська мова / За ред. О.Д. Горбула. – К.: Товариство «Знання», КОО, 2001. – С. 65–94.

3. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків: Торсінг, 2002. – С. 77–117.

4. Михайлюк В.О. Українська мова професійного спілкування. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – С. 85–112.

5. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 463–486.

6. Плотницька І.М. Ділова українська мова. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 165–177.

РОЗДІЛ 5

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ У
ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

ТЕМА 16. СИНТАКСИС СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ І РЕЧЕНЬ

1.1. Питання для самостійного вивчення

1. Типи зв’язків між словами (сурядний, підрядний).

2. Способи зв’язку між словами в підрядному словосполученні (узгодження, керування, прилягання).

3. Головні члени речення (визначення, типи).

4. Другорядні члени речення (додаток, означення, обставина).

5. Класифікація речень.

1.2. Методичні рекомендації до вивчення теми

Як відомо, основна мета мови – бути засобом спілкування. При цьому спілкування, як правило, відбувається за допомогою слів.

Але окремо взяте слово ще не дає змогу висловити думку. Не може сформулювати думку й словосполучення, бо слова й словосполучення тільки називають предмет (книга, нова книга, я, працювати, у, державні органи влади). І тільки речення несе про нього певну інформацію: Нова книга лежить на столі; Я працюю в державних органах влади.

Таким чином, щоб спілкування відбулося, а мова перетворилася на зрозумілий мовленнєвий потік, слова треба пов'язати в реченні за певною системою.

Вивченням цієї системи й займається синтаксис – розділ граматики, який описує будову і способи поєднання слів у словосполучення й речення.

Що стосується пунктуації, то вона фіксує синтаксичні особливості речення в писемній формі мовлення за допомогою розділових знаків.

Оскільки ділова мова базується на об'єктивній логічній основі, знання синтаксичних законів побудови словосполучень, речень і цілою тексту набувають не меншого значення, ніж вимова звуків, утворення, вживання і написання окремих слів.

Синтаксис словосполучень і класифікація членів речення

Типи зв'язків між словами (сурядний і підрядний). Узгодження, керування, прилягання і координація як форми граматичного й лексичного зв'язку між словами в реченні. Головні члени речення – підмет (тема речення) і присудок (ідея речення). Характеристика підмета: простий, складений. Характеристика присудка: простий (дієслівний), складений (дієслівний, іменний).

Слова в реченні групуються у словосполучення. Словосполучення – це проміжна ланка між окремими словами й реченням.

Повнозначні слова можуть поєднуватися між собою як рівноправні. Такий зв'язок називається сурядним. Наприклад, у реченні Законодавчі акти містять рішення щодо законів, указів, постанов слова законів, указів, постанов граматично не залежні між собою, тобто поєднані сурядним зв'язком.

Але частіше слова у словосполученні залежать одне від одного, з'єднуючись підрядним зв'язком. У такому випадку одне слово є головним (від нього ставиться питання), а інше залежним (воно відповідає на питання), і тому між ними не може ставитися кома.

Розрізнюють три способи зв'язку між словами в підрядному словосполученні. До граматичного зв'язку належить узгодження й керування, а до лексичного – прилягання.

При узгодженні головне й залежне слова стоять в одній граматичній формі. Наприклад, у словосполученні законодавчі акти обидва слова стоять у називному відмінку множини, а кожна зміна головного слова вимагає відповідної зміни залежного актів (яких?) законодавчих (родовий відмінок множини). Узгоджуватися можуть частини мови, які мають однакові граматичні категорії, тобто прикметник (дієприкметник), числівник або займенник з іменником (займенником).

При керуванні головне слово вимагає від залежного певної і постійної граматичної форми. Як правило, головним словом, яке здатне керувати, є дієслово. Наприклад, у словосполученні брати до уваги слово брати, як би ми його не змінювали (беру, буду брати, брав), вимагає після себе тільки родового відмінка (до уваги).

При приляганні залежне слово приєднується до головного за змістом. Прилягати можуть прислівники або дієприслівники як незмінні частини мови працювати (як?) сумлінно; створити комісію (на підставі чого?), керуючись постановою.

Зв’язані у словосполучення слова називаються членами речення. До головних членів речення належать підмет і присудок (вони не залежать один від одного, координуючи між собою і складаючи спільний граматичний центр), а до другорядних – означення, обставина й додаток.

Підмет – це головний член речення, який інформує, про що йдеться мова (тема речення). Як правило, підмет виражається іменником або займенником у називному відмінку, але ним можуть бути й інші частини мови чи навіть цілі словосполучення: Фахівець має право па позачергову відпустку (іменник). Вони вирішили проблему конкурентоспроможності (займенник). Десять ділиться на два (числівник). Нарощувати обсяг виробництва – мета кожного підприємства (дієслово). Більшість із працівників адміністрації пройшли підвищення кваліфікації в магістратурі державного управління (словосполучення) тощо.

Присудок – це головний член речення, який розкриває основну інформацію про підмет (ідея речення).

Простий присудок виражається дієсловом і називається дієслівним: Згідно з теорією Хекмана й Олдхема існують три психологічних стани, що визначають задоволеність людини працею і мотивацію (З газети).

Складений присудок може бути дієслівним, коли одне з дієслів стоїть в інфінітиві (Необхідно розглянути кожну із форм держкредиту окремо), й іменним, якщо основна інформація зосереджена в іменнику, числівнику, прикметнику або займеннику, а дієслово виконує допоміжну роль і може пропускатися: Акт – документ правової чинності. Два плюс сім буде дев'ять. Фірма «А.В.К» вважається конкурентоспроможною усфері харчової промисловості (3 газети). Це був він.

Додаток – другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків. Як правило, додаток пояснює присудок і може бути прямим, коли стоїть у знахідному відмінку без прийменника (Величина й динаміка державного боргу характеризує стан економіки йфінансів держави. З журналу) і непрямим, коли відповідає на питання інших відмінків (Харизма – це влада, побудована на силі особистих якостей лідера. З журналу).

Означення – другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який?, чий?, котрий? Означення можуть бути узгодженими (пов'язуються з головним словом за допомогою узгодження: неупереджений погляд, неупередженого погляду, неупере дженому погляду тощо; п'ята година, п'ятої години, п'ятою годиною тощо) і неузгодженими (пов'язуються з головним словом за допомогою керування: чемпіонат із футболу, чемпіонату із футболу, чемпіонатом із футболу тощо; вулиця Артема, вулиці Артема тощо).

Обставина – другорядний члени речення, який означає місце, час, причину, мету, спосіб дії і відповідає на питання де?, коли?, з якою метою?, як? та ін.: Постачання нафтопродуктів (куди?) до районів, де ведуться сільськогосподарські роботи, (коли?) у вересні буде збільшено (наскільки?) втричі ( 3 газети).

Синтаксис речень і їх класифікація

Визначення речення. Класифікація речень за кількістю граматичних центрів (прості, складні), за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні), за інтонацією (окличні і неокличні), за повнотою структури (повні і неповні), за складом граматичної основи (неускладнені, куди входять означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, називні, і ускладнені), за наявністю другорядних членів речення (поширені і непоширені). Класифікація складних речень за типом зв’язку між окремими частинами (складносурядні і складнопідрядні), за наявністю сполучників (сполучникові і безсполучникові). Класифікація складнопідрядних речень (з'ясувальні, означальні, обставинні).

Речення – це граматично та інтонаційно оформлена за законами мови одиниця мовлення, яка є головним засобом формування і висловлювання думки.

Слова і словосполучення в реченні групуються навколо підмета і присудка (або тільки підмета і тільки присудка), які становлять основу речення, його граматичний центр.

За кількістю граматичних центрів речення поділяються на прості, які мають один центр і містять одну інформацію (Інформативний підстиль. Він обслуговує інтерв’ю, репортаж, випуск студійних новин тощо. У ньому повідомляється про найважливіші факти громадсько-політичного життя) і складні, які мають два й більше центрів і містять, таким чином, декілька інформацій (Офіційно-діловий стиль акумулює в собі ознаки книжної функціонально-стильової сфери більшою мірою, ніж інші стилі, бо тут на чільне місце виходить прагнення до точності, унормованості, стандартизації, що створює сприятливі умови функціонування державного апарату, виробничого процесу, ведення документації). У свою чергу, прості речення класифікуються за такими принципами.

1. За метою висловлювання. Спілкуючись між собою, співрозмовники мають на меті дати інформацію (розповісти про щось), отримати інформацію (спитати про щось) або спонукати до дії (примусити когось щось зробити). Залежно від цього речення поділяються на розповідні (Десятого січня 2004 року держарбітром Ликовим В.В. розглянуто спірне питання між ООО «Еталон» і ЗАТ «Шахта ім. Засядька», але рішення досі не надіслане), питальні (Звідки такий вроджений артистизм у простої української жінки, таке естетичне чуття, багатство і сила уяви? (З журналу) і спонукальні (Прошу сідайте! Приходьте, будь ласка!), причому в діловому й науковому стилях уживаються, як правило, тільки розповідні речення.

2. За інтонацією. Розповідні,питальні й спонукальні речення можуть вимовлятися з сильним почуттям радості, захоплення, здивування, гніву, страху, і тоді вони стають окличними. Мета висловлювання при цьому не змінюється. Змінюється інтонація, що й позначається на письмі знаком оклику (Хто ж автор цих дивовижних полотен ?! Звичайно, ж вона – народний художник Катерина Білокур! (З журналу). Окличні речення у практиці суто наукового й ділового стилів не вживаються (крім мітингових доповідей, науково-популярних лекцій тощо).

3. За повнотою структури, необхідної для отримання інформації, речення поділяються на повні (де присутня вся необхідна інформація для подальшого спілкування) і неповні (де без попереднього контексту зміст не зрозумілий).

Наприклад, у складному реченні Люди відкритого комунікативного типу зосереджують увагу на партнерові, а закритого – на собі (3 журналу) друга частина без першої не зрозуміла, бо в ній пропущена ціла низка слів (а люди закритого комунікативного типу зосереджують увагу на собі).

З цього погляду речення типу Вечоріє. Зима. Тиша. – повні, а діалог майже завжди складатиметься з неповних речень:

- Ти корінний киянин?

- Так (речення неповне, ускладнене, поширене).

4. За складом граматичної основи речення поділяються на неускладнені з одним головним членом (Сніг. Морозно. Сонце.) і ускладнені, які мають підмет і присудок: Підсумковий контроль у вищих навчальних закладах здійснюється наприкінці кожного семестру.

Неускладнені речення бувають:

- означено-особові (підмет пропущений, але особа є, і вона чітко визначена – «я»): Прошу відрядити аспіранта Бунчука О. С. до міста Харкова з 26 квітня 2004 року на три дні для участі у Всеукраїнській науково-практичній конференції;

- неозначено-особові (підмет пропущений, але особа є, і вона не визначена – «вони» ): Монографію публікують без співавторів, а дисертацію оформлюють згідно з вимогами постанови президії ВАК України від 10 лютого 1999 року (З «Довідника здобувача наукового ступеня»);

- узагальнено-особові (підмет пропущений, але особа є, і вона узагальнена – «і ти, і ти, і ти» ): В основах слів західноєвропейського походження після «ж, ч, ш, з, ц, с, д, т, р» вимовляй і пиши «и», якщо далі йде приголосний звук;

- безособові (підмета нема й не може бути): Університет засновано у 1921 році. Інеєм окутало скрізь дерева;

- називні (речення, у яких предмет або явище тільки називається): Зима. Тиша. Сніг.

5. За наявністю другорядних членів речення поділяються на поширені, у яких є другорядні члени речення (У сучасній Європі найбільше розповсюдження отримав так званий середньоєвропейський тип іпотеки. З журналу.) і непоширені, де є тільки головні члени речення (Прийшла зима. Холод. Сніг).

Що стосується складних речень, то їх можна класифікувати за типом зв'язку між окремими частинами і наявністю або відсутністю сполучників.

За типом зв'язку між частинами складні речення бувають сурядними й підрядними.

При сурядному зв'язку частини рівноправні і з'єднуються між собою сполучником сурядності (складносурядне речення) або поєднальною інтонацією (безсполучникове речення). Цю граматичну й інтонаційну рівноправність на письмі підкреслює кома: Нова глобальна інформаційна економіка стає поступово віртуальною, і цим кардинально підривається фондоутворення в галузях традиційної економіки (3 журналу). Прийшла весна, прилетіли птахи, розпустилися дерева тощо.

При підрядному зв'язку, як мінімум, одне з речень не може існувати без головного. Поєднуються такі речення сполучниками підрядності, які вказують на значення причини, наслідку, умови тощо (і тоді між частинами ставиться кома) або відповідною інтонацією (і тоді між частинами замість відповідних сполучників треба вживати двокрапку, тире або крапку з комою). Порівняйте: Глобальний економічний обіг звужується, тому що він все більше концентрується у «клубі» елітних країн (складнопідрядне речення з підрядним причини) і Глобальний економічний обіг звужується: він все більше концентрується у «клубі» елітних країн (складне безсполучникове речення з причинною інтонацією).

За типом зв'язку і наявністю відповідних сполучників складнопідрядні речення бувають:

- з'ясувальні, куди входять підметові, присудкові й додаткові речення (останні відповідають на питання непрямих відмінків): Хто не знає печалі і гніву, той не любить Вітчизни, повір (А. Малишко). Я той, що греблі рвав (П. Воронько). Справа у тому, що глобальна ефективність, прибутковість, вигідність набагато перевищують звичну рентабельність інвестицій і капіталу (З журналу);

- означальні, які відповідають на питання який?: Довідка – це документ, який засвідчує біографічні і юридичні факти, діяльність окремих службових осіб. Однією з головних проблем на шляху до політичної стабільності є недостатня кількість підприємців, які володіли б потрібною професійно-технічною і комерційною кваліфікацією (3 журналу);

- обставинні, куди входять підрядні способу дії («як?», «яким способом?», «наскільки?», «якою мірою?»), місця («де?», «куди?», «звідки?», «яким шляхом?»), часу («коли?», «доки?», «відколи?», «як довго?»), причини («з якої причини?»), мети («з якою метою?»), умови («за якої умови?»), допустові («незважаючи на що?»), наслідкові («починаються сполучником так що»). Наприклад: Якщо є необхідність включити в довідку декілька відомостей, текст поділяється на розділи. Незважаючи на відсутність досвідчених менеджерських кадрів, країна змогла побудувати нову управлінську модель господарювання. Якщо справи так підуть і надалі, то Україна зможе стати повноправним членом європейського співтовариства (3 журналу). Я не сидів у скелі, коли дуби валились вікові (П. Воронько). Податкова глобалізація розповсюджувалася високими темпами, тому що вона задовольняла певні інтереси «глобалізаторів» (3 журналу) тощо.

За наявністю сполучників складні речення бувають сполучниковими (частини поєднуються сполучниками й комами) і безсполучниковими. У безсполучникових реченнях частини поєднуються інтонацією і різними розділовими знаками залежно від їхнього значення: Розвиток ринкових відносин в Україні і стан у промисловості засвідчують: у цей період все більшого значення набуватимуть дрібні й середні підприємства, які в майбутньому стануть стабілізуючим фактором економіки (3 журналу). Батько Михайла Ломоносова жив у селі; воно розташоване на Курострові (З газети) тощо.

1.3. Термінологічний словник

Додаток – другорядний член речення, що означає об’єкт дії, стану чи ознаки і відповідає на запитання непрямих відмінків.

Обставина – другорядний член речення, який пояснює слово зі значенням дії чи ознаки, виражає якісно-означальну характеристику дії, стану чи ознаки, умови, при яких відбувається дія, або спосіб, міру, сукупність виявлення дії чи ознаки.

Означення – другорядний член речення, який відноситься в реченні до іменника і виражає ознаку, якість чи властивість предмета.

Підмет – головний член двоскладного речення, що виражає предмет думки, ознака якого розкривається присудком.

Присудок – головний член двоскладного речення, що означає дію, стан, якість, властивість предмета думки, вираженого підметом.

Пунктуація – система розділових знаків, що використовуються в писемній мові; система правил уживання розділових знаків, розставляння розділових знаків у тексті.

Речення – основна одиниця мовного спілкування, яка являє собою інтонаційно оформлене змістове і граматичне ціле, що формує та виражає окрему відносно закінчену думку й відношення її змісту до дійсності.

Синтаксис – розділ граматики, який вивчає способи поєднання слів у словосполучення й речення, а також поєднання простих речень у складні; вивчає типи, будову словосполучень і речень, їх значення, функції та умови вживання.

1.4. Навчальні завдання

Вправа 1. Перекладіть словосполучення. Зверніть увагу на граматичне значення прийменників, від чого залежить правильність і точність перекладу. Сформулюйте висновки щодо перекладу прийменників і прийменникових сполук.

Привлечены кконсультациям, вернуться в родной город, проект административной реформы в Украине, делегация прибыла в Украину, в двух словах, стоять у окна, по улицам большого города ходят трамваи, гулять по улицам большого города, по инициативе трудящихся, проректор по международным связям, передавать по факсу, остановка по требованию, действовать по закону, документация по кадрам, пропустить заседание по болезни, на протяжении длительного периода, общаться на государственном языке, из-за некомпетентности руководства, при жизни, в зависимости от условий, обратиться по адресу, согласно плана реконструкции, согласно постановлению Кабинета министров.

Вправа 2. Відредагуйте перекладені словосполучення, враховуючи контекстуальне значення виділених слів. У разі необхідності звертайтеся до словника.

Согласно решения – відповідно рішення, несмотря на обстоятельства – не дивлячись на обставини, вынести благодарность – винести подяку, бывший директор – бувший директор, заведующий кафедрой – завідуючий кафедрою, охрана окружающей среды – охорона оточуючого середовища, достижения в области машиностроения – досягнення в області машинобудівництва, на протяжении двух месяцев – на протязі двох місяців.

Вправа 3. Відредагуйте подані нижче словосполучення і речення. Поясніть, чим викликані помилки при їх написанні (або перекладі).

І. Виписка з протоколу, подача документа, особовий рахунок в ощадному банку, текучість кадрів, прийняти заходи з поліпшення ситуації.

ІІ. Документ включає важні відомості. У звіті зустрічаються прорахунки. Винахід за своїм змістом протирічить суспільним інтересам. У плані розроблені міроприємства на поліпшення працьової дисципліни. Кожний слідуючий службовий запит з погашення заборгованості платні службовцям ускладнює повне виплачення усієї зарплати.

Вправа 4. Виберіть правильні варіанти із запропонованих. Поясніть свій вибір.

Внести предложення – внести пропозицію, забезпечити рішення проблеми – вирішити (розв'язати) проблему, згідно з наказом – згідно наказу, повинно бути зроблене – має бути зроблено, відповідно до постанови Кабінету міністрів України – відповідно постанови Кабінету міністрів України, прошу надати мені відпустку – прошу Вашого дозволу про надання мені відпустки, у самий наближчий час – незабаром, міроприємства – заходи, проводити боротьбу – боротися, прискорити погодження – погодити, порядок денний – повістка денна, вплинути – здійснити вплив, брати участь – прийняти участь, наступні члени групи – слідуючі члени групи, відрядна посвідка – посвідчення про відрядження.

1.5. Інформаційні джерела

1. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 100–105.

2. Плотницька І.М. Ділова українська мова. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 121–124.

[Вверх] [Вниз]

ТЕМА 17. СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ. ЗНАЧЕННЯ І ФУНКЦІЇ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ

1.1. Питання для самостійного вивчення

1. Кома як знак поєднання.

2. Кома як знак-функція для відокремлення частин речення.

3. Функції крапки з комою.

4. Дужки як парний знак-функція.

5. Двокрапка як розділовий знак.

6. Уживання тире.

1.2. Методичні поради до вивчення теми

Інтонаційно-змістовні й змістовно-інтонаційні розділові знаки. Функціональні знаки: кома як знак поєднання; коми і дужки як знаки відокремлення; крапка з комою як знак роз'єднання. Знаки-значення: двокрапка як знак причини, пояснення; тире як знак наслідку, висновку, протиставлення. Тире як знак пропуску. Винятки з правил уживання розділових знаків.

Для того, щоб правильно вживати той або інший розділовий знак, треба перш за все з'ясувати, для чого він ставиться. Якщо в усній формі мовлення значення висловлювань часто залежить не тільки від слів, але й від інтонації, жестів, міміки і пауз, то на письмі все це можна передати тільки відповідними розділовими знаками, які в реченні або виконують певну функцію, або несуть змістовне навантаження. Так, відоме прислів'я, записане у формі «Щастя в повітрі не в'ється – воно в боротьбі достається» передає інтонацію й значення висновку, протиставлення. Якщо ж між частинами безсполучникового речення поставити двокрапку, тоді цей знак вказуватиме на значення причини: «Щастя в повітрі не в'ється: воно в боротьбі достається». І, нарешті, кома, поставлена між частинами цього речення, – функціональний показник їх рівноправності, сурядності, який у вимові підкреслюється відповідною інтонацією: «Щастя в повітрі не в’ється, воно в боротьбі достається».

Із цього погляду всі розділові знаки поділяються на інтонаційно-змістовні (крапка, знак питання, знак оклику, три крапки) і змістовно-інтонаційні, причому в останньому випадку одні виконують у реченні певну функцію (коми, крапка з комою, дужки), а інші передають певне значення (двокрапка й тире).

У практиці ділового мовлення серед інтонаційно-змістовних розділових знаків вживається, як правило, тільки крапка, тому помилки при її постановці практично не зустрічаються. Ось чому основну увагу треба зосередити на змістовно-інтонаційних знаках, де помилки змінюють значення висловлювання, а отже, впливають на юридичну, наукову і професійну спроможність тексту.

Кома як знак-функція використовується для поєднання однорідних членів у словосполучення й окремих висловлювань у складне речення. Наведемо декілька прикладів.

У реченні На столі лежали і книги, і зошити, і олівці повторювальний сполучник і виконує функцію підсилювальної частки, а кома ставиться для об'єднання однорідних понять (порівняйте: великий святковий салют – поняття різні, тому кома не ставиться). У складносурядному і складнопідрядному реченнях кома разом зі сполучниками ставиться для об'єднання окремих частин в єдине ціле, показуючи кількість нових інформацій: На Матвіївській затоці в цей час висока повінь, і тому здається вона дивно просторою (В.Собко); Це в першу чергу стосується дрібних і середніх підприємств, що орієнтовані на промислове виробництво (З журналу). У безсполучниковому реченні кома ставиться при сурядному зв'язку замість сполучників сурядності для об'єднання частин, тісно пов'язаних між собою за змістом: Шумів травою степ шовковий, сміявся день, пісні лились (О. Олесь); Перше пленарне засідання розпочнеться 12 жовтня 2004 року, заключне засідання відбудеться 15 жовтня 2004 року. Крім того, кома об'єднує пряму мову і слова автора: «Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярослава (З газети).

Кома не ставиться у названих позиціях у двох випадках:

1. 1. Між частинами супідрядного однорідного речення, з'єднаними одиничними сполучниками і, та, або, чи, наприклад: Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас в гості чи хоча б мама почала співати (М. Стельмах);

2. 2. Якщо в складному реченні збігаються два підряд сполучники, наприклад: Вася Багіров з досвіду знав, що коли почався такий наступ, то батальйон, рано чи пізно, піде вперед (О. Гончар).

Проте, коли підрядне речення можна опустити без шкоди для будови всього речення, кома залишається: Іван Антонович, розлютившись, кричав, що, доки командує ротою, нікому не дозволить створювати в ній нездорові взаємини (О. Гончар).

Коми – це парний знак-функція для відокремлення частин, які повністю або частково відірвались від основного змісту речення. Вони вживаються:

1. Для відокремлення слів або словосполучень, граматично не зв'язаних з реченням (звертань, вставних конструкцій, слів-речень так або ні, вигуків): Ви, вельмишановний пане Юрію, мабуть, знаєте, що Київміськбуд розпочав будівництво нового мікрорайону на Троєщині; За даними Держкомстату України, у 1998 р. інновації здійснювали 1738 промислових підприємств, що складає 18,7 % їх загальної кількості; Так, я буду крізь сльози сміятись (Л.Українка); Ох, зійди, моя зірко лагідна! (Л. Українка). У наведених прикладах виділені слова й словосполучення не відповідають на питання і виражають суб'єктивну оцінку мовця стосовно викладеної ним інформації.

2. При відокремлених членах речення (уточненнях), які відповідають на питання головного слова за адресним принципом (а саме де?, хто?, що?, коли?, як?, який? тощо): Ніч була темна, аж чорна (М. Коцюбинський) – уточнювальне означення); В долині, край лісу, висить синя імла (М. Коцюбинський) – уточнювальна обставини місця; Я, Мацько Дмитро Сергійович, одержав від Красикова Петра Андрійовича гроші в сумі 3 000 (три тисячі) гривень – уточнювальний підмет. Різні уточнення досить часто вводяться в речення за допомогою пояснювальних сполучників та приєднувальних слів тобто, цебто, або, чи, а саме, зокрема, навіть, особливо, наприклад, у тому числі, хіба що, причому: Кумис, або перешумоване ко биляче молоко, вживається як ліки. При цьому пояснювальні сполучники або, чи треба відрізняти від однозвучних розділових сполучників: Їй би вчителькою бути або актрисою.

3.3. Для відокремлення поширених прикладок і додатків: Рими, дочки
безсонних ночей, покидають мене (Л. Українка) – прикладка; Свої пропозиції щодо поновлення постачання надіслали всі підприємства, що співпрацювали з нами, крім Вашого (відокремлений додаток).

4.4. Для відокремлення обставин, виражених дієприслівником або дієприслівниковим зворотом, і поширених означень, якщо вони стоять після головного слова: Робітники несуть повну матеріальну відповідальність за збитки, спричинені з їх провини підприємству (поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом); З плавнів знявся білий туман, сивими хмарами покотився по тихому Дунаю, покриваючи блакитні гори (М. Коцюбинський) – поширена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом; Підрахувавши, ми прийшли до висновку про недоцільність подальшої співпраці зВашою фірмою (обставина, виражена дієприслівником); І раптом щось гуркоче в далечині, чорній і тривожній, і хмари захоплюють все небо й сонце (поширене означення, виражене прикметниками). Проте, якщо одиничні дієприслівники наближаються за значенням до прислівників, вони не відокремлюються: Бійці сиділи деякий час задумавшись (О. Гончар).

Іноді поширені означення (і навіть одиничні) відокремлюються, незважаючи на те, що стоять перед означуваним словом, якщо вони мають обставинний відтінок або після них стоїть особовий займенник (власна назва): Завжди урівноважений і терплячий, капітан Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми (О.Гончар).Або: До краю збуджений, він стояв біля входу.

5. Для відокремлення обставини допустовості з прийменниковою сполукою незважаючи на, а також, за бажанням автора, при видільній інтонації з прийменниками і прийменниковими сполуками всупереч, наперекір, попри, при, залежно від, за наявністю, за відсутністю, за браком, на випадок, у зв’язку з, завдяки, внаслідок, згідно з, на відміну від: Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О. Гончар). Атоми металів, на відміну від атомів кисню, не зв’язані в молекули.

Крапка з комою – знак-функція для роз'єднання різних за змістом інформацій, об'єднаних у безсполучникове складне речення. Це подвійний, антонімічний до коми розділовий знак, який показує, з одного боку, що частини речення далекі між собою за змістом і часто мають у своєму складі інші розділові знаки (для цього між ними ставиться крапка), а з іншого, що їх все ж таки об'єднали у межах однієї синтаксичної конструкції (для цього до крапки додають ще й кому): Вербовий частокіл до самого берега прийнявся і пустив од себе широке гілля; вербові гілки, густо повтикані в землю,стали високими вербами (І. Нечуй-Левицький). У практиці професійного спілкування постановка крапки з комою можлива при об'єднанні в межах одного речення різних інформаційних деталей: За виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, працівникові виплачуються грошові винагороди, що містять у собі:

а) щомісячні виплати;

б) одноразові виплати за виконання окремих завдань;

в) виплати за виконання обов 'язків з високою якістю.

При образності й метафоричності мови в межах публіцистичного або художнього стилів постановка крапки з комою можлива також у складносурядному реченні, якщо прості речення далекі одне від одного за змістом або вже мають інші розділові знаки: І в хаті в них стало чепурніше, ясніше; і хліб не такий чорний та сухий; і каша до борщу не вряди-годи; а часом і сир на вареники (П. Мирний). Не всі серця дадуться хробаку, не всі шляхи у круг закуто; і проросте зелена рута на жовтому піску (М. Бажан).

Дужки – парний знак-функція для відокремлення вставних речень або складних синтаксичних конструкцій, які граматично не зв'язані з основною інформацією (у межах художнього й публіцистичного стилів у таких випадках може ставитися і парне тире). Він вживається як синонім до відокремлюючих ком, якщо їх недостатньо при внесенні в основний текст додаткової або асоціативної інформації, великої за розміром: Управлінню Державної пожежної охорони спільно з Міністерством фінансів України розробити інструкцію про порядок використання коштів, одержаних від застосування штрафних санкцій (Міністерство внутрішніх справ України. Наказ № 6, 1995 р.). Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі – умер на панщині... (Т.Шевченко).

Двокрапка – знак, що передає значення пояснення, причини. Він ставиться:

1. У безсполучниковому складному реченні, якщо друга частина розкриває зміст першої або вказує на причину того, про що йдеться в першій частині: Весна була тепла: парувала земля, від перших листочків ішов тонкий аромат (П. Панч). Сторони уклали цей контракт про наступне: за цим контрактом Працівник зобов'язується виконувати обов'язки консультанта, а Роботодавець зобов 'язується створювати необхідні умови для Працівника, виплачувати йому грошову винагороду і надавати соціально-побутові послуги.

2. Після узагальнюючого слова перед однорідними членами речення: Крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, виключно на пленарних засіданнях обласних рад вирішуються такі питання:

– затвердження відповідно до законодавства правил забудови і благоустрою населених пунктів області;

– прийняття в межах, що визначаються законами, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність;

– встановлення відповідно до закону місцевого збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, визначення порядку його сплати... (З Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

3. Після слів автора при прямій мові або при цитуванні: Цей контракт передбачає: «Роботодавець має право своїм розпорядженням додатково покладати на Працівника виконання обов'язків відсутнього працівника підприємства (відпустка, хвороба тощо) на термін не більше як на два місяці». Або: І тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі! Мені тебе жаль!» (Л.Українка).

Тире – знак, що передає значення наслідку, висновку, протиставлення (знак «розриву»). Як антонімічний до двокрапки (тому що – ось чому), він ставиться у таких випадках:

1. 1. У складному безсполучниковому реченні (іноді і в складносурядному, якщо це художній стиль), коли друга частина містить протиставлення або висновок до першої частини: Проминуло за весною літо – все навколо золотом повито (Н. Забіла). Думав, доля зустрінеться – спіткалося горе (Т. Шевченко). Гляне – холодною водою обіллє (М. Вовчок). Дмухнув вітер понад ставом – ісліду не стало (Т. Шевченко).

2.2. Після однорідних членів перед узагальнюючим словом: Щастя, здоров'я, веселість – все цвіло в тім домі (М. Коцюбинський).

3.3. При прямій мові, якщо далі йдуть слова автора: «Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі?» – думав молодий Джеря... (І. Нечуй-Левицький).

4.4. На знак пропуску дієслівної зв’язки між підметом і присудком, якщо вони стоять в одній граматичній формі і виражені однією частиною мови: Загальні збори – зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення. Але: Я студент. Будівництво на завершенні.

Іноді в одній позиції збігається кілька розділових знаків, якщо вони виконують різні функції або мають різне призначення (дужки і будь-який розділовий знак, кома і парне тире): А хіба література (і мистецтво взагалі) – не складова частина життя? (М.Рильський); Те, що ми звемо «любовною» поезією, позначене у Підсухи – не тільки у нього, звичайно, – щирою чистотою (М.Рильський).

1.3. Навчальні завдання

Вправа 1. Перепишіть речення. Поставте розділові знаки і поясніть їх уживання.

1. Найкраще буде якщо перед початком виступу доки у вас ще немає великого лекторського досвіду ви не говоритимете багато з іншими людьми а зосередитеся на змісті свого виступу. 2. Лекція що супроводжується демонстрацією діапозитивів та фільмів зрозуміло викликає більше зацікавлення ніж та протягом якої лектор користується лише словесним описом. 3. Слухачі інстинктивно відчувають різницю якщо вона існує між зовнішньою впевненістю промовця та його внутрішнім побоюванням браком віри у власні сили. 4. Запам’ятайте критики роблять промовцеві різні закиди що він надто зарозумілий дуже багато говорить висловлюється занадто по-науковому тощо але майже ніколи не дорікають йому за стислість викладу (Іржі Томан).

Вправа 2. Перепишіть речення. Поставте, де потрібно, тире і поясніть його вживання.

1. Протокол це документ,в якому фіксуються хід і результати роботи нарад, засідань.

2. Статистичні звіти пишуться на спеціальних бланках, виготовлених друкарським способом; текстові на звичайному папері за встановленим зразком.

П’ять на п’ять двадцять п^’ять.

Акт, безумовно, обліково-фінансовий документ.

Доповідь це довідково-інформаційний документ.

Дипломантом називають людину, відзначену дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі, переможця конкурсу, а дипломник особа, яка працює над дипломною роботою.

Анотація неначе рятівний жилет: допомагає при доборі і вивченні літератури з будь-якого питання,

Вправа 3. Перепишіть речення. Розставте правильно розділові знаки при відокремлених членах речення.

1. Вартість усіх видів послуг пов’язаних з участю у виставці подається Організатором в умовних одиницях.

2. Експонат без узгодження з Організатором не може залучатися до виконання робіт, що входять у перелік додаткових послуг крім зазначених самим Організатором.

3. Згідно з постановою адміністрації міста малозабезпеченим надаватиметься допомога.

4. Заняття видами підприємницької діяльності, щодо яких є спеціальна заборона крім випадків передбачених цим Кодексом карається штрафом від ста до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком до трьох років та з конфіскацією майна чи без такої.

Вправа 4. Перепишіть текст, розставляючи, де потрібно, розділові знаки при дієприкметникових зворотах.

1. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання віднесене Конституцією України цим та іншими законами до відання органів державної влади. 2. Рішення прийняті місцевим референдумом є обов’язковими для виконання на відповідній території. 3. Місцева ініціатива внесена на розгляд ради у встановленому порядку підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи. 4. Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках передбачених цим законом. 5. Видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини: видатки пов’язані з виконанням власних повноважень місцевогосамоврядування і видатки пов’язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Вправа № 5. Перепишіть речення, ставлячи потрібні розділові знаки при прямій мові. Поясніть.

1. Котлер стверджував маркетинг є описовою наукою, яка займається вивченням того, як з'являються, стимулюються, здійснюються і розвиваються угоди.

2. Якщо виходити з визначення підприємництва, яке дав П. Друцкер підприємець завжди йде слідом за змінами, відповідає на них і використовує їх як шанс, то концепція підприємництва зводиться до готовності швидкої реакції на довколишні зміни.

3.Лідерство досі вважається однією з найобширніших проблем, найбільш незрозумілим феноменом на землі зазначає Брунс Лідери – це мобілізатори, які активізують окремих осіб, даючи приклад поведінки іншим. 4.Президент «Кока-Коли» на запитання про плани в галузі маркетингу сказав якби я повинен був висловити свій робочий план одним реченням, то я б сказав так: ми будемо розвивати наші сили в галузі маркетингу для того, щоб досягти відповідного росту в найближчі десять років. 5. Роль конкуренції полягає в тому, щоб дисциплінувати учасників економічного життя заради забезпечення більш дешевої і якісної продукції. Ця порада американських авторів вказує на те, що конкуренція не була і не може бути самометою, а є засобом економічної діяльності підприємства для більшої результативності у досягненні поставленої мети. 6.Група, у якій спільно працюють безпосередні начальники і безпосередні підлеглі, не може працювати ні ефективно, ні творчо, оскільки її члени намагатимуться і при такій формі організації праці зберігати своє становище зазначає Драгомир Карич. Начальники намагатимуться залишитись «хорошими начальниками», а підлеглі – «хорошими підлеглими». 7. Пам'ятаючи афоризм Лафонтена не варто бігти, слід іти в такт з часом, треба зрозуміти, що час, у який ми живемо, це час змін, час, коли економіка повинна вміло, компетентно і відповідально підготуватись до викликів майбутнього.