Переваги та недоліки різних типів дивідендної політики

Тип	Переваги	Недоліки
1. Залишкова політика дивідендних виплат	· забезпечення високих темпів росту підприємства · платоспроможність · фінансова незалежність	· нестабільність дивідендів · відтік дрібних інвесторів
2. Політика стабільної величини дивідендів	· збільшення довіри до підприємства · стабілізація котировок акцій	· слабкий зв’язок з фінансовими результатами · мінімізація самофінансування
3. Політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди	· регулярність виплати мінімальної частини · залежність від фінансових результатів	· нестабільність розмірів дивідендів
4. Політика стабільного співвідношення дивідендних виплат	· зв’язок з фінансовими результатами	· нестабільність розмірів дивідендів
5. Політика постійного зростання розміру дивідендів	· забезпечення зростання ринкового курсу акцій · привабливість для інвесторів при додатковій емісії	· відсутність гнучкості · постійне зростання фінансової напруги

Приклад. Планова сума чистого прибутку становить 14 млн. грн., а структура капіталу, що максимізує ринкову ціну акції, - 60:40. Для реалізації інвестиційних програм на наступний рік потрібно 20 млн. грн. Зважаючи на цільову структуру капіталу, необхідно залучити 12 млн. грн. власного капіталу (переважно за рахунок реінвестування чистого прибутку) і 8 млн. грн. позикового капіталу.

Визначити коефіцієнт дивідендних виплат за залишковою дивідендною політикою

Рішення:

Зважаючи на цільову структуру капіталу, необхідно залучити 12 млн. грн. власного капіталу (20 × 0,6) за рахунок реінвестування чистого прибутку і 8 млн. грн. позикового капіталу (20×0,4).

Коефіцієнт дивідендних виплат буде дорівнювати:

К_В = ФДВ/ ЧП =(14 – 12)/14 × 100 % = 14,3 %.

Отже, після задоволення інвестиційних потреб на виплату дивідендів може бути використано лише 14% чистого прибутку

Політика стабільної величини дивідендів полягає у встановленні фіксованої ставки доходу на оплачений акціонерний капітал. Перевагою цього методу є його висока надійність, що сприяє впевненості акціонерів у незмінності величини поточного доходу, а також визначає стабільність котировок акцій на фондовому ринку. Недоліком же цього методу є його слабкий зв'язок з фінансовими результатами діяльності підприємства, тобто в період погіршення кон'юнктури і низького обсягу прибутку інвестиційна діяльність підприємства зводиться до нуля.

Приклад. Обґрунтувати доцільність використання політики стабільного величини дивідендів за вихідними даними, наведеними в табл. 5.4. Ставка доходу на оплачений капітал – 17,8 %.

Таблиця 5.4

Вихідні дані для обґрунтування дивідендної політики, тис. грн.

Показники	Роки
1-й	2-й	3-й
Акціонерний капітал оплачений	178,9	245,7	317,4
Чистий прибуток	78,4	55,8	114,3
Ставка доходу на оплачений капітал, %	17,8	17,8	17,8

Рішення: Результати рішення наведені в табл. 5.5.

Таблиця 5.5

Обґрунтування доцільності використання політики стабільної величини дивідендів

Показники	Роки
1-й	2-й	3-й
Акціонерний капітал оплачений (АКО)	178,9	245,7	317,4
Чистий прибуток (ЧП)	78,4	55,8	114,3
Ставка доходу на оплачений капітал (СД), %	17,8	17,8	17,8
Фонд дивідендних виплат (ФДВ = АКО×СД: 100 %)	31,84	43,73	56,50
Коефіцієнт дивідендних виплат (КВ = ФДВ: ЧП ×100%), %	40,61	78,37	49,43

Поведені розрахунки показують, що цей метод є особливо небезпечним у ті роки, коли прибуток підприємства падає і дотриматися договірних обмежень щодо зафіксованого рівня дохідності акцій стає дуже важко

Політика мінімального стабільного розміру дивідендних виплат з надбавкою в окремі періоди (або політика «екстра-дивіденду») передбачає регулярні стабільні невисокі дивіденди і додаткові виплати в сприятливі роки. Перевагою цієї політики є стабільна гарантована виплата дивідендів у мінімально передбаченому розмірі. Спостерігається тісний зв'язок з фінансовими результатами підприємства, що дає змогу збільшити розмір дивідендів у період ефективної господарської діяльності. Основним недоліком цього методу є те, що виплати мінімального розміру дивідендів протягом довгого періоду зменшують інвестиційну привабливість акцій компанії. Відповідно падає і їх ринкова ціна.

Приклад. Обґрунтувати доцільність використання політики мінімального стабільного розміру дивіденду з надбавкою в окремі періоди за вихідними даними, наведеними в табл. 5.6. Ставка доходу на оплачений капітал – 17,8 %, додатковий дивіденд в 3-му році – 16,5 тис. грн.

Таблиця 5.6

Вихідні дані для обґрунтування дивідендної політики, тис. грн.

Показники	Роки
1-й	2-й	3-й
Акціонерний капітал оплачений	178,9	245,7	317,4
Чистий прибуток	78,4	55,8	114,3
Ставка доходу на оплачений капітал, %	17,8	17,8	17,8

Рішення: Результати рішення наведені в табл. 5.7.

Таблиця 5.7

Обґрунтування доцільності використання політики мінімального стабільного розміру дивіденду з надбавкою в окремі періоди

Показники	Роки
1-й	2-й	3-й
Акціонерний капітал оплачений (АКО)	178,9	245,7	317,4
Чистий прибуток (ЧП)	78,4	55,8	114,3
Ставка доходу на оплачений капітал (СД), %	17,8	17,8	17,8
Постійна частина фонду дивідендних виплат (ФДВП = АКО×СД: 100 %)	31,84	43,73	56,50
Додатковий дивіденд (ДД)	-	-	16,5
Фонд дивідендних виплат (ФДВ = ФДВП + ДД)	31,84	43,73	73,0
Коефіцієнт дивідендних виплат (КВ = ФДВ: ЧП ×100%), %	40,61	78,37	63,87

Результати розрахунків свідчать, що цей метод дає змогу посилити зв'язок дивідендів з результатами діяльності в 3-му році. Разом з тим недоліки виплати мінімального стабільного дивіденду у несприятливі роки не усуваються за рахунок виплати додаткового дивіденду в сприятливі роки

Політика стабільного співвідношення дивідендних виплат передбачає встановлення довгострокового нормативного коефіцієнта дивідендних виплат у відношенні до суми прибутку (або нормативу розподілу прибутку на споживану та капіталізовану її частини).