Час проведення 2 години. 1. Поняття, предмет римського приватного права, історія його становлення;

Навчальні питання:

1. Поняття, предмет римського приватного права, історія його становлення;

2. Основні системи римського приватного права: jus civile, jus honorarium, jus gentium;

3. Рецепція римського приватного права: поняття, чинники, що сприяли рецепції та її етапи;

4. Джерела римського приватного права;

5. Кодифікація римського приватного права. Corpus juris civilis.

Методичні вказівки:

При вивченні теми курсантам та слухачам необхідно твердо засвоїти визначені питання та історичну роль римського права.

Необхідно опанувати предмет римського цивільного права, знати його характеристику, відносини, що ним регулювались, метод регулювання та його направленість. Особливу увагу необхідно приділити майновим правам, сервітутам, іпотеці, угодам, зобов’язанням, критеріям поділу римського цивільного права на публічне (Jus publіcum) і приватне (Jus privatum). Доцільно заучити класичний вислів Ульпіана "Pubііcum jus est guod ad statum reі romanae spectat, privatum guor ad singuіorum utilitatem" (Публічне право - це таке право, яке відноситься до становища Римської держави, приватне - яке (відноситься) до користі окремих осіб).

В ході підготовки до заняття слід засвоїти різницю між пандектною й інституційною системами розміщення приватно-правових норм.

Питання „Джерела римського приватного права” має ключове значення для вивчення римського права як найбільш універсальної моделі права і засвоєння його суті та характеру. При її вивченні доцільно повторити відповідні теми історії держави і права, згадати загальні положення про ці питання в теорії держави і права, історію їх становлення.

Далі доцільно простежити і виписати відмінності цивільного і преторського права, форми вираження волі панівного класу, зміст звичаю, тенденцію переростання звичаїв у закони, відмінності законів від інших джерел права. Особливо слід звернути увагу на особливості сабініанської і прокуліанської шкіл юристів, видатних римських юристів, період занепаду римської юриспруденції і його причини, Закон про цитування, Кодифікацію Юстиніана та необхідність її проведення, інститути римського права, їх зміст і система, твори основних староримських юристів і їх найвагоміші внески у становлення римського цивільного права.

Юридична термінологія:

1. GaJus est fater histarіae juris гоmаnі – Гай - батько Історії римського права.

2. Jus est are boni et aeguі (Celsus) – право - наука про добре і справедливе.

3. Jure luеmane – по людському праву.

4. Juris praecepta sunt haec: honeste vivere, alterum non laedere, suum cuigue tribuere – наказ закону зводиться до слідуючого: чесно жити, нікому не нашкодити, кожному віддати своє.

5. Jus іn rem – право на речі.

6. Jus seіmmum summa malitia est – вищим від права часто є зло.

7. Justіtia іn suo cnіgue tribuendo certіtur – справедливість виявляється у відданню кожному по його заслузі.

8. Publіcum jus est, guad statum rei romanae spectat, privatum guadfcd singuіorum utilіtatem – публічне право охороняє загальні інтереси держави, приватне право охороняє інтереси окремих осіб.

9. Publіcum jus pactis prіvatorum mutari non potest (Papinіanus) – приватні договори не можуть замінити розпорядження публічного права.

10. Jus praetorіum est guod praetores introduxerunt adjuvandі vel supplendi/i/ vel corrіgendі juris cіvіlіs gratia propter utіlіtaten publіcum (Papіnіanus) – преторське право - це таке право, яке претори ввели для користі або доповнення цивільного права заради суспільної користі.

11. Fіat justіtia – нехай тріумфує правосуддя.

12. Super оmnіа veritas – істина понад усе.

13. Repetіtіo est mater studiorum – повторення - мати навчання.

14. Justіtiа est fundamentum regni – правосуддя - фундамент держави.

15. Constat jura populi romani ex legibus, plebiscitis, sentusconsultis, constitutionіbus principum, edictis eorum, gui jus edicendi habent, responsis prudentіum (Gajus) – правопорядок Римської держави міститься в законах, рішеннях народних зборів, постановах сенату, указах імператорів, едиктах тих, хто наділений правом їх видавати, i висновках юристів.

16. Mos legem regit – звичай править законом.

17. Lex est, guod populus jubet atgue constituit (Gajus) – законне те, що народ наказує і встановлює.

18. Lex prospіcit, non respicit – закон не має зворотної сили.

19. Lex semper certa est – закон завжди точний.

20. Scire leges non hoc est verba earum tenere sed vim as potestatem (Dis)–знання законів полягає не в тому, щоб знати їх слова, а в тому, щоб розуміти їх суть.

21. Dura lex, sed lex – суворий закон, але це закон.

22. Optima est іegum interpres consuetudo – звичай - кращий тлумач закону.

23. Abrogatio legis - (Retro abere) – відміна закону.

24. Jura scrіpta vigіlantіbus sunt – закони написані для несплячих.

25. Jus fecit – створив право.

26. Jus scriptum –писаний закон.

27. Legemn breven esse oportet – закон повинен бути коротким.

28. Іegeіltas regnorum fundamentum – законність - основа держави.

29. Sub judice – на стадії обговорення.

Контрольні питання:

2. Поняття і предмет римського приватного права.

3. Система римського приватного права.

4. Відмінності римського публічного, римського приватного і римського цивільного права.

5. Суть рецепцій римського приватного права.

6. Значення звичаїв в різні історичні періоди.

7. Джерела правотворення.

8. Преторське право на його кодифікація.

9. Співвідношення цивільного та преторського права.

10. Діяльність юристів (cavere, agere, respondere). Видатні римські юристи.

11. Кодекс Грегоріана, кодекс Гермогенівна, кодекс Феодосія. Corpus inris civilis.

Теми рефератів:

1. Теоретико пізнавальне значення римського права для сучасної юриспруденції.

2. Характеристика римського приватного права.

3. Етапи розвитку римського права.

4. Рецепція римського права в Західній Європі.

5. Кодифікація імператора Юстиніана: мета, зміст, значення для формування права європейських держав

Література: