Клінічна симптоматика пульпіту тимчасових зубів 1 страница

Провідною клінічною ознакою гострого запалення пульпи, неалежно від його локалізації, є:

1). гострий нападоподібний біль, що виникає в зубі без будь-якого зовнішнього впливу. Зовнішні подразники (термічні, хімічні, механічні) завжди посилюють больовий напад або спричинюють його.

2). Больовий напад може бути більшої або меншої тривалості і залежить від поширеності запального процесу, вірулентності мікрофлори і реактивних властивостей самої пульпи. Безбольові проміжки можуть бути тривалими при незначному ураженні пульпи і короткими при інтенсивному її запаленні.

3).Характерною ознакою гострого запалення є посилення болю в нічний час.

У тимчасових зубах гострий пульпіт спостерігається значно рідше, ніж хронічний.

4). Для клініки гострих пульпітів тимчасових зубів характерний дуже швидкий перебіг і інтенсивний розвиток гострого запалення з швидким поширенням на періапікальні тканини. Саме тому початкові його форми, такі як гіперемія пульпи та гострий обмежений пульпіт не діагностуються в клініці.

Пульпіт тимчасових зубів є надзвичайно складними для діагностики і диференційної діагностики, тому що діти часто не можуть чітко сформулювати свої скарги і об'єктивно оцінити реакцію зуба на діагностичні прийоми лікаря (перкусія, зондування, термометрія). Діти, навіть шкільного віку, не завжди адекватно реагують на біль, що пов'язано з індивідуальним психоневрологічним статусом кожної дитини.

Тривалість і частоту больових нападів діти дошкільного віку, як правило, визначити не можуть. Разом з тим для правильної діагностики дуже важливо знати, який проміжок часу минув від першого прояву болю в зубі. У таких випадках важливе значення мають відомості батьків про час виникнення болю вперше, інтервали, через які біль повторювався, а також про причини, що його спричинили або посилили.

Під час діагностики пульпіту в тимчасовому зубі слід у першу чергу враховувати дані об'єктивного обстеження. До них належать стан дентину на дні каріозної порожнини, розміри самої порожнини, її глибина і локалізація, а також характер ексудату, отриманого під час розкриття рогу пульпи (гнійний, кров'янистий). По можливості оцінюється больова реакція пульпи на дію термічних подразників. Холодові подразники спричинюють біль при серозному запаленні, проте дещо вгамовують його при гнійному. Допоміжною диференційнодіагностичною ознакою є реакція причинного зуба на перкусію.

Гострий дифузний пульпіт може діагностуватися в тимчасових зубах з повністю сформованим коренем. Він проявляється гострим болем, без чіткої локалізації, що вперше виникає без видимих причин. Напади болю тривалі, він різко посилюється під дією холоду. Особливістю клінічної симптоматики гострого дифузного пульпіту є поширення болю, внаслідок чого дитина неспроможна точно вказати на причинний зуб. Дитина капризує, майже не спить.

Об'єктивно. Під час обстеження зуба виявляється каріозна порожнина різної глибини (частіше глибока), заповнена світлим розм'якшеним дентином. Спроба видалити розм'якшений дентин, а та­кож зондування дна каріозної порожнини спричиняє різкий біль. Від дії холодної води у зубі виникає сильний біль. Перкусія зуба може бути болісною.

Патологічна анатомія. У пульпі тимчасового зуба спостерігаєть­ся картина гострого серозного запалення з переважанням ексудатив­ного компонента: різке розширення капілярів і переповнення їх кро­в'ю, крайове стояння лейкоцитів і вихід їх за межі судин, круглоклітинна дифузна інфільтрація, діапедез еритроцитів, дрібноточкові крововиливи. Сполучнотканинна строма пульпи набрякла, розрихлена. Помітна вакуолізація цитоплазми клітинних елементів, каріопікноз, каріолізис. Спостерігаються дегенеративні зміни одонтобластів.

Гострий гнійний пульпіт — найбільш поширена форма гострого запалення пульпи в тимчасових зубах. Він розвивається внаслідок гострого серозного дифузного пульпіту. У дітей виникає самовільний, нестерпний біль пульсівного характеру, без чіткої локалізації. Дуже характерним є виникнення болю в нічний час. Біль поступово наростає і стає постійним. Інтенсивність болю різко наростає внаслідок прийому гарячої їжі і дещо знижується від холодної. Гнійний пульпіт розвивається в тимчасовому зубі переважно наприкінці 2-ї доби від початку захворювання.

Об'єктивно. Під час огляду виявляється глибока каріозна порожнина, що не має сполучення з порожниною зуба. Спроба видалення екскаватором розм'якшеного дентину з дна каріозної порожнини супроводжується різким болем. Зондування дна нерідко супроводжується розкриттям порожнини зуба з виділенням краплини гною, що ут­ворилася внаслідок гнійного розплавлення коронкової пульпи. Після цього біль значно слабшає. Під час розкриття порожнини зуба вияв­ляють болючу, кровоточиву пульпу в отворах кореневих каналів. При гнійному запаленні пульпи тимчасових зубів завжди спостерігаються явища гострого періодонтиту. Зуб реагує на перкусію, може мати незначну рухливість. У такому разі йдеться про гострий пульпіт, ускладнений перифокальним періодонтитом. Така реакція тканин періодонта пояснюється надходженням продуктів запалення пульпи в його тканини з наступною інтоксикацією.

У разі ускладнення періодонтитом поряд із гострим, нападоподібним, мимовільним болеем з'являється характерний для гострого періодонтиту біль при накушуванні на зуб, розвивається набряк м'яких тканин, які оточують зуб. Виникає лімфаденіт відповідної групи лімфовузлів. Загальний стан дитини значно погіршується, підвищується температура тіла, порушується сон, дитина відмовляється від їжі.

Патологічна анатомія. Поряд зі змінами, характерними для гос­трого серозного запалення, в пульпі спостерігаються деструктивні зміни — виражена лейкоцитарна інфільтрація вогнищевого або дифузного характеру. Колагенові волокна набряклі, розрихлені, деякі перебува­ють у стані гомогенізації, великі скупчення глікрозаміногліканів (ГАГ). Більшість нервових волокон збережені. У пульпі спостерігаються ділянки гнійного розплавлення тканини різного розміру.

Хронічний фіброзний пульпіт — є найпоширенішою формою хронічного запалення пульпи в тимчасових зубах. Особливістю цього захворювання є те, що воно може розвиватися як первинно-хронічний процес, без клінічно вираженої стадії гострого запалення пульпи. Діти можуть скаржитися на ниючий біль, що виникає в зубі під час їди, вдихання холодного повітря, вживання холодних напоїв. Іноді, особливо у дітей раннього віку, хронічний фіброзний пульпіт перебігає безсимптомно і виявляється лише під час обстеження лікарем.

Об'єктивно. Визначається глибока каріозна порожнина, яка може сполучатися з порожниною зуба. Іноді хронічний фіброз­ний пульпіт розвивається при закритій порожнині зуба, яка клінічно не сполучається з каріозною порожниною.

Якщо сполучення з порожниною зуба є, то зондування його спричиняє біль і незначну кровоточивість унаслідок механічного подразнення пульпи.

Якщо сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба немає, то перебіг хронічного фіброзного пульпіту дуже подібний до гострого глибокого карієсу. Для диференційноі діагностики слід ретельно дослідити стан дентину на дні каріозної порожнини, по можливості оцінити дію термічних под­разників та з'ясувати анамнез щодо характеру болю в зубі.

Під час рентгенологічного дослідження тимчасового зуба з хронічним фіброзним пульпітом іноді виявляють вогнища хронічного гранулюючого періодонтиту, що частіше зустрічаються в тимчасових зубах на стадії резорбції кореня. У такому разі йдеться про хронічний фіброзний пульпіт, ускладнений фокальним періодонтитом.

Патологічна анатомія. Хронічне запалення в пульпі на відміну від гострого перебігає з переважанням проліферативних процесів, судинно-ексудативні процеси виражені значно слабше.

При хронічному фіброзному пульпіті в тимчасових зубах спос­терігається розростання волокнистої сполучної тканини, інфільтрація макрофагами, лімфоцитами, лейкоцитами, плазматичними кліти­нами. Стінки кровоносних судин частково склерозовані. Шар одонтобластів піддається атрофії, вакуолізації та дегенерації.

Хронічний гіпертрофічний пульпіт розвивається внаслідок тривалого механічного подразнення тканини відкритої пульпи, що призводить до розростання грануляційної та молодої сполучної тканини в пульпі, яка поступово виповнює всю каріозну порожнину.

Зуб відносно мало турбує дитину. Діти можуть скаржитись на кровоточивість із зуба під час іди. Більшість дітей уникають жувати відповідним боком щелепи, про що свідчать значні нашарування м'якого зубного нальоту на зубах та явища катарального гінгівіту.

Об'єктивно. Поліп пульпи червоного кольору може виповнювати всю каріозну порожнину, зондування його слабо болісне, завжди супроводжується кровотечею. Реакція на перкусію безболісна. Хронічний гіпертрофічний пульпіт тимчасових зубів діагностується рідко, переважно у стадії сформованого кореня.

Патологічна анатомі я. При гіпертрофічному пульпіті коронко­ва пульпа представлена грануляційною та молодою сполучною тка­ниною з мікровогнищами гнійної інфільтрації. Коренева пульпа фіброзно ущільнена та інфільтрована лейкоцитами.

Грануляційна тканина зовні вкрита багатошаровим плоским епітелієм.

Хронічний гангренозний пульпіт є наслідком гострого гнійного або хронічного фіброзного пульпіту тимчасового зуба і розвивається в разі приєднання анаеробної мікрофлори, що веде до поступового некрозу пульпи.

Дитина може скаржитись на неприємні відчуття в зубі, особливо під час прийому гарячої їжі, проте часто скарги відсутні.

Об'єктивно. У тимчасовому зубі виявляється глибока каріозна порожнина, порожнина зуба відкрита, пульпа частково або майже повністю некротизована, сірого кольору. Поверхневе її зондування безболісне, біль виникає лише під час глибокого зондування отворів кореневих каналів. За цієї форми пульпіту часто спостерігаються зміни періапікальних тканин, що виявляються рентгенологічно.

Патологічна анатомія. При хронічному гангренозному пульпіті структура коронкової пульпи порушена, вона піддається некрозу, в кореневих каналах виявляються залишки пульпи з високим ступенем дегенеративних змін. Лише в апікальній частині зберігається структура клітинних елементів і волокон пульпи.

Перебіг пульпіту в тимчасових зубах тісно пов'язаний зі стадією розвитку зуба, що відображує морфофункціональні особливості пуль­пи та її здатність протистояти пошкоджуючим чинникам. На перебіг пульпіту впливає також стан загальносоматичного здоров'я дитини, що визначає рівень її імунологічної реактивності. Як зазначає Т.Ф.Виноградова (1987), гострий пульпіт діагностується переважно у соматично здорових дітей, котрі рідко хворіють.

На стадії несформованого кореня тимчасового зуба, що відпові­дає періоду морфологічної незрілості пульпи, пульпіт діагностуєть­ся не часто. Переважаючими формами є хронічний фіброзний пульпіт, що розвивається як первинно-хронічний процес і перебігає майже безсимптомно, та загострення цього пульпіту. Загострення може суп­роводжуватися вираженою реакцією з боку періодонта — перифокальним періодонтитом. Частіше уражуються перші тимчасові моляри, каріозна порожнина при цьому розташована на жувальній поверхні.

У період повністю сформованого кореня тимчасового зуба, що відповідає періоду функціональної зрілості пульпи, поширеність пульпіту значно зростає і, за даними М.А.Кодоли (1980), становить 86,5 %. Діагностуються, як гострі, так і хронічні форми запалення пуль­пи, проте переважаючою формою пульпіту і в цей період є хронічний фіброзний пульпіт.

У період розсмоктування коренів тимчасових зубів, який відпо­відає періоду згасання функціональної активності пульпи, поши­реність пульпіту знижується і становить близько 12% (М.А.Кодола і співавт., 1980). У цей період діагностуються лише хронічні форми пульпіту, нерідко ускладнені фокальним періодонтитом. Перебіг пульпіту майже безсимптомний, що пояснюється інволютивними змінами структури пульпи. Переважаючою формою є хронічний фіброзний пульпіт. Частіше, ніж в інші періоди, діагностується хро­нічний гангренозний пульпіт.

Загострення хронічного пульпіту може розвиватися за будь-якої його форми. Виникає у дітей після перенесених вірусних або інфек­ційних захворювань, що супроводжуються ослабленням захисних сил організму. Скарги подібні до таких при гострому пульпіті: нападоподібний біль, що може виникати вночі, біль від температурних подразників.

Таблиця 1. Диференцінна діагностика пульпіту тимчасових зубів у дітей

Форма пульпіту

Біль

Стан даху порожнини зуба

Деструкція

навколоверхівкових тканин на рентгенограммах

мимовільний

при накушуванні

від термічних

подразників

від механічних подразників

Гострий серозний дифузний

Нічний, рідше вдень

Мож­ливий

Від холод­ного

Посилюється

Тонкий шар дентину

Немає

Гострий

гнійний

Удень і

вночі,

пуль-

суючий,

іррадіює

Є

Від

гарячого

Те саме

Те саме

Хронічний

фіброзний

Немає

(в період

загост­

рення мо­жливий)

Немає

Немає

Є

Розкрита

порожнина

зуба

Можлива

Хронічний гіпертро­фічний

Немає

Немає

Немає

Чутливість під час

приймання їжі, крово­точивість

Розкрита

порожнина

каріозна порожнина виповнена поліпом

пульпи

Немає

Хронічний гангренозний

Немає

Можливий

Від гарячого

Немає

Розкрита

порожнина

зуба, зондування входу

безболісне

Можлива

Можливий біль при накушуванні на зуб, реакція з боку м'яких тканин, що оточують зуб, та регіонарних лімфовузлів. Може погіршуватись і загальний стан дитини: підвищується температура тіла, з'являються кволість, головний біль. З анамнезу можна з'ясува­ти, що подібний біль хоча б раз мав місце і раніше. Під час огляду ви­являється каріозна порожнина, частіше глибока, що сполучається з порожниною зуба. Зондування пульпи спричиняє біль.

Диференціювати слід від гострого серозного дифузного пульпі­ту, гострого гнійного пульпіту, загострення хронічного періодонтиту(табл.37).

Лікування пульпіту тимчасових зубів

ЕНДОДОНТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ МОЛОЧНИХ ЗУБІВ

Не дивлячись на зниження поширеності карієсу у дітей, ще зустрічаються діти, схильні до інтенсивного каріозного руйнування зубів (мал. 4.1).

Мал. 4.1. Множинні каріозні порожнини в молочних зубах. Така клінічна картина спостерігається у багатьох дітей, що поступають на лікування

Тому всі практикуючі стоматологи повинні знати методи профілактики і лікування молочних зубів. Збереження молочних зубів в зубному ряду важливе як для розвитку щелеп, так і для формування у дітей зацікавленості в збереженні здорових зубів. Рання втрата молочних зубів просто тому, що вони є «дитячими», або «першими», без всякої думки про подальший розвиток зубного ряду у дитини, більше не є виправданою.

Виходячи з цього, важливе раціональне використання технологій лікування пульпіту і періодонтиту молочних зубів, яке допоможе:

· Зберегти молочні моляри з ураженням пульпи і періодонта до тих пір, поки не почнеться прорізування постійного зуба.

Запобігти формуванню шкідливих звичок, таких як введення кінчика язика в простір на місці видаленого зуба.

· Зберегти функцію жування.

· Зберегти естетичний вигляд.

Найбільш важливе те, що, зберігаючи зуби, стоматолог дає зрозуміти як батькам, так і дитині, що зуби є важливими органами і повинні бути збережені. Видалення зубів без спроби зберегти їх є наслідком неправильної точки зору і може сформувати таке ж відношення до постійних зубів як у батьків, так і у дитини в майбутньому.

В даний час у стоматолога є в розпорядженні методи збереження зубів з ураженням пульпи і періодонта. Більшість молочних молярів можуть бути збережені в тому випадку, якщо у них залишається достатньо емалі і дентин для фіксації пломб і металевих коронок.

Лікування пульпіту тимчасових зубів у дітей пов'язане з певни­ми труднощами, що зумовлені психоемоційними особливостями пацієнтів цього віку, будовою зубів. Діти не завжди аналізують суб'єктивні відчуття і неадекватно реагують на об'єктивні методи дос лідження, що призводить до діагностичних помилок і неправильно­го вибору методу лікування.

Мал. 58. Очікувані результати внаслідок лікування пульпіту різними мето­дами

Обираючи метод лікування пульпіту, слід ураховувати форму і давність запалення, групову приналежність і період розвитку зуба, локалізацію каріозної порожнини, стан імунологічної реактивності організму (перенесені і супутні хвороби в анамнезі).

Головною метою лікування пульпіту у дітей є ліквідація запа­лення пульпи і профілактика захворювань періодонта, щелепних кісток і м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки. У дітей необхідно забезпечити умови для подальшого розви гку коренів несформованих зубів і фізіологічної резорбції коренів тимчасових зубів.

У дитячій стоматології використовують п'ять методів лікуван­ня пульпіту(мал.58).

1) консервативний, або біологічний — це метод, спрямований на збереження життєздатності і функціональної активності всієї пульпи;

2) вітальна ампутація пульпи — це метод, що передбачає вида­лення під знеболенням коронкової частини пульпи і збереження життєздатності і функціональної активності кореневої пульпи;

3) вітальна екстирпація — це метод повного видалення пульпи із зуба під знеболенням;

4) девітальна ампутація — це видалення коронкової частини пульпи після попередньої девіталізації пульпи;

5) девітальна екстирпація — це видалення всієї пульпи після її попередньої девіталізації.

Під час лікування пульпіту тимчасових зубів у дітей частіше за інші застосовують методи девітальної ампутації та девітальної екстир­пації (мал.59).

Вибір методу лікування залежить насамперед від форми пуль­піту, стадії розвитку тимчасового зуба, наявності змін у періодонті, що визначаються клінічно або рентгенологічнo.

А. МЕТОД ВІТАЛЬНОЇ АМПУТАЦІЇ ПУЛЬПИ ПУЛЬПОТОМІЇ

Вітальна ампутація пульпи — це процедура видалення запаленої і інфікованої коронкової пульпи в результаті глибокого карієсу з розрахунку на збереження у вітальному стані кореневої пульпи.

На кореневу пульпу, що залишилася, накладається лікарський засіб з метою усунення запалення в ній. В даний час найбільш широко вживаним препаратом, ефективність якого доведена великою кількістю дослідницьких робіт, є формокрезол, запропонований Баклі (Buckley) в пропорції 1:5.

Діагноз

Багато клініцистів зазнають труднощі при рішенні питання про те, чи повинна проводитися вітальна ампутація пульпи в молочному зубі з каріозною порожниною, при відсутності пульпітних болів. Широке практичне застосування склоіномерних цементів наводить на думку про можливе їх використання для пломбування глибокої порожнини після того, як з неї видалені змінені тканини і дно згладжене за допомогою круглого бору і низькошвидкісного наконечника бормашини. Вважається, що склоіномери володіють здатністю, вивільняючи фтор запобігати каріозному процесу навіть в тому випадку, якщо залишена деяка кількість уражених тканин.

Досвід довів, що ця невірна концепція приводить до невдалого результату лікування, оскільки велика частина таких пломб виявляється неспроможною (мал. 4.2).

Мал. 4.2. Пломба із склоіномерного цементу, поставлена в порожнину без повного видалення тканин, уражених карієсом

Те ж саме справедливе і для пломб з амальгами, поставлених без повного видалення тканин, уражених карієсом (мал. 4.3 і 4.4).

Мал. 4.3. Приклад неякісних амальгамових пломб, накладення яких проведене без застосування місцевої анестезії

Мал. 4.4. На рентгенограмі пацієнта, фотознімок якого представлений на малюнку 4.3, показаний залишковий карієс

Мал. 4.5. а) На рентгенограмі визначається розрідження кісткової тканини у ділянці біфуркації 85 зуба, реставрація якого склоіномерним цементом виявилася неефективній. (b) Періодонтальний абсцес від 74 зуба, на якому стояла пломба із склоіономерного цементу, поставлена без місцевої анестезії і при неповному видаленні тканин, уражених карієсом

У більшості зубів, що лікуються таким чином, пульпа гине, розвиваються періодонтальні абсцеси (мал. 4 5). Причиною цього є те, що в молочних зубах запалення пульпи розвивається до того, як клінічно визначаються симптоми пульпіту. Фундаментальні дослідження Hobson (1970) показали, що більш ніж у 50% молочних молярів, у яких була зруйнована апроксимальна поверхня зуба, запалення пульпи було не зворотним дослідження, проведені на кафедрі дитячої стоматології стоматологічного інституту Leeds, підтвердили ці дані (Duggal et al., 1999). Дослідження показало, що в більшості випадків при каріозних дефектах проксимальної частини зуба навіть тоді, коли каріозний процес розповсюджувався менш ніж на половину маргінального гребеня коронки зуба (вимірювали міжгобковий розмір каріозного дефекту: від щічного до язикового гребня), в пульпі виявлялося запалення. Це говорить про те, що запалення пульпи в молочних молярах розвивається на ранніх стадіях проксимального каріозного процесу і на той час, як проксимальний каріозний дефект проявляється клінічно, запалення пульпи вже прогресує. Ці дані мають велике клінічне значення. Ендодонтичне лікування молочних молярів повинні проводитися у всіх випадках, коли є проксимальний каріозний дефект до маргінального гребеня. Це також підкреслює важливість ранньої діагностики проксимального карієсу з використанням прикусних рентгенограм. Із-за такого раннього початку запалення пульпи молочних молярів застосування методу збереження коронкової пульпи протипоказано. Описана концепція раннього розвитку запалення пульпи у відповідь на каріозний процес проілюстрована на малюнках 4.6—4.10

Мал. 4.6. (а, b) Карієс на апроксимальних поверхнях молочних молярів. Коронкова пульпа цих зубів, ймовірно, запалена, тому показана вітальна ампутація пульпи

Мал. 4.7. (а) Малюнок ілюструє ранній розвиток запалення пульпи під каріозним дефектом у молочних молярів. Коронкова пульпа зазвичай виявляється залученою в запальний процес, ще до оголення пульпи. (b) Гістологічна картина декальцифікованого зрізу каріозного дефекту першого молочного моляра, забарвленого гематоксилінеозином, демонструє ранні запальні зміни в шарі одонтобластів. Ці зміни спостерігалися у відповідь на проксимальний каріозний процес, що охоплював менше половини відстані від щічного до язикового горба

Мал. 4.8. На внутрішньоротовій рентгенограмі показані глибокі каріозні порожнини на апроксимальних поверхнях 74 і 75 зубів. Навіть не дивлячись на те, що рентгенологічно не визначається оголення пульпи, коронкова пульпа, ймовірно, запалена тому потрібне проведення вітальної ампутації пульпи і цих зубів

Мал. 4.9. а) До часу, коли каріозний процес розкриває пульпу, запалення є вже незворотнім. Лікувальне покриття пульпи гідроксидом кальцію протипоказано, оскільки воно тільки збереже запалення. У всіх випадках показана пульпотомія з метою видалення ураженої коронкової пульпи і збереження життєздатної кореневої пульпи. (b) Гістологічна картина декальцифікованого зрізу каріозного дефекту першого молочного моляра, забарвленого гематоксилін-еозином, що демонструє запальні зміни всієї пульпи у відповідь на обширний проксимальний каріозний процес

Мал. 4.10. Приклад клінічного випадку, що також ілюструє дану концепцію, а) При клінічному обстеженні маргінальний гребінь в області 84 зуба, клінічних ознак карієсу практично немає. b) На прикусній рентгенограмі виявлений карієс дистальної поверхні 84 зуба, що не розповсюджується на пульпу, (c, d) Проте фактично на момент обстеження пульпа 84 зуби вже була запалена і була потрібна пульпотомія з подальшим виготовленням сталевої коронки

Мал. 4.11. Щічний абсцес, пов'язаний з великою медіо - оклюзійною амальгамовою реставрацією на молочному молярі. При реставрації зуба клінічних ознак вскриття пульпової камери не було.

Таким чином, реставрація великих каріозних порожнин молочних молярів без урахування стану пульпи свідомо не матиме успіху (мал. 4.11). Це також пояснює, чому багато лікарів вважають, що реставрація молочних молярів без пульпотомії тільки приводить до формування абсцесів у ділянці цих зубів.

Показання до вітальної ампутації пульпи

Глибока каріозна порожнина із значним руйнуванням (більш за одну третину) апроксимальної поверхні коронки зуба.

Відсутність запалення в кореневій пульпі. Це встановлюється подальшими ознаками.

(а) Анамнез — відсутність спонтанного або постійного болю. Біль означав би незворотній пульпіт, що розповсюджується на кореневу пульпу.

(b) Кровотеча після видалення коронкової пульпи швидко зупиняється. Рясна і тривала кровотеча свідчить про запалення кореневої пульпи.

По рентгенограмі корені молочного зуба резорбувались не більше ніж на одну третину. Відсутність норицевого ходу. Немає деструкції кісткової тканини у ділянці розділення коренів. Деструкція кісткової тканини в цій області свідчила б про необхідність ендодонтичного лікування пульпектомії.

Немає ознак внутрішньої резорбції в пульповій камері і в кореневому каналі.

Випадки, коли видалення молочного зуба протипоказане унаслідок загальносоматичних захворювань, таких як захворювання крові (наприклад, гемофілія).

Протипоказання до вітальної ампутації пульпи

Зуб, що не підлягає реставрації.

Деструкція кісткової тканини у ділянці бі - або трифуркації коренів.

Виражена резорбція коренів.

Постійний зуб, близький до прорізування

Захворювання серця: вітальна ампутація пульпи не повинна виконуватися у дитини з пороком серця, з ревматизмом і іншими захворюваннями серця. Такі діти відносяться до групи високого ризику розвитку бактерійного ендокардиту від будь-яких інвазивних процедур

Мал. 4.12. Для вітальної ампутації необхідні наступні інструменти: анестетики для аплікаційної і місцевої анестезії, бори для високошвидкісного наконечника N 330FG і для низькошвидкісного наконечника N 8RA, пластикова місткість для замісу, шприц, оксид цинку з евгенолом (Kalzinol), набір тонких руббердамів, стоматологічне дзеркало, пульпекстрактор і пінцети, ватні валики (малі), екскаватори різних розмірів, металевий шпатель, стікло для замісу пломбувального матеріалу, формокрезол в пропорції 1:5