Суперортикон

Суперортикон — передавальна телевізійна трубка з накопиченням заряду, що використовує перенесення зображення з фотокатода на двосторонню мішень, зчитування зображення з мішені повільними електронами і містить блок посилення сигналу вторинним електронним помножувачем.

Основна ідея роботи заснована на використанні принципу модуляції створюваного електронним прожектором постійного по щільності електронного потоку інформаційним електронним потоком, що утворюється внаслідок зовнішньої фотоемісії фотокатода при його освітленні. При цьому зазначена модуляція здійснюється не безпосередньо, а через проміжний носій - діелектрик (плівка скла товщиною близько 5 мм), названий мішенню.

Недолік: він має високий рівень шумів вихідного сигналу через великий рівень постійної складової струму променя, а також невигідного, з точки зору їх сприйняття, розподіл шумів. Оскільки в суперортиконі максимальний сигнал відповідає рівню чорного («електричний негатив»), то і шуми мають максимальне значення тоді, коли передається слабке світлове зображення. Цей недолік усувається в суперортиконах,що працюють у режимі ізоконного зчитування, у яких відеосигнал створюється не за рахунок зворотного електронного променя, а за рахунок розсіяних електронів, що утворюються біля мішені в момент комутації. У порівнянні з суперортиконом рівень шуму в ізоконі при передачі чорного в 5... 6 разів нижчий, що забезпечує передачу зображень за допомогою ізоконів при освітленні 10^-2…10^-4 лк.